Асоціація – це добровільне об’єднання незалежних структурних одиниць юридичних і фізичних осіб на основі економічної зацікавленості для досягнення не господарської наукової , культурної або будь-якої іншої мети. Асоціація це є найлояльніша форма інтеграції компанії.

Холдинг – це вид підприємництва суть якого полягає у придбанні контрольних пакетів акцій різних компаній з метою встановлення контролю над їх діяльністю і отримання доходів у вигляді дивідендів.

Корпорація – це вид акціонерного підприємства це об’єднує діяльність декількох фірм для досягнення їх загальних цілей або захисту визначених привілеїв. Як юридична особа корпорація несе відповідальність за датами і податками за усі належні до неї підприємства. При цьому корпорація є самостійною юридичною особою.

Господарські асоціації – це договірні об’єднання підприємств та організацій, що створюються для спільного виконання однорідних функцій і координації загальної діяльності.

Концерни – це форма крупних договірних об’єднань як правило монопольного типу,що дозволяє використовувати можливості великомасштабного виробництва. Найбільшою ознакою концернів є спільна власність фірм, які належать до концерну.

Холдингова компанія характеризується тим що вони володіють контролем над іншими компаніями або за рахунок володіння їх акціями і грошовими коштами або правом призначати директорів підконтрольних фірм.

Консорціум – це тимчасове добровільне об’єднання підприємств організацій, що утворюються для вирішення конкретних задач і проблем, здійснення великих інвестиційних, науково-технічних та екологічних проектів.

6. Серед підприємств АТП виділяють:

1) Пасажирське АТП(Автобусні парки з обслуговування міських перевезень, міжміських перевезень і екскурсійно-туристичних поїздок)

2) Вантажні АТП(Загального призначення,спеціалізовані за окремими видами перевезень, товарів народного споживання, хлібобулочних виробів)

3) АТП загального користування

4) Підприємства комерційного і не комерційного автотранспорту.

5) Транспортно-експедиційні підприємства

6)Автовокзал і автостанції

7)Спеціалізовані підприємства по технічному обслуговуванню і ремонту автомобілів

8)АТП для відновлення рухомого складу і його агрегатів; проведення капітальних ремонтів

9) Галузеві навчально-курсові комбінати, де відбувається підготовка і перепідготовка спеціалістів автомобільного транспорту.

Тема 2: Основи економіки автомобільного транспорту.

1. Поняття економічної системи та ринкової економіки.

2. Роль і значення автомобільної галузі у системі ринкової економіки.

3. Особливості формування економічного потенціалу галузі автомобільного транспорту.

4. Характеристика ресурсів галузі автомобільного транспорту.

5. Поняття про управління галуззю автомобільного транспорту.

6. Економічні показники розвитку галузі автомобільного транспорту.

1. Ринкова економіка – це економіка,яка має відкритий характер щодо формування діяльності підприємства автомобільного транспорту на основі економічного транспорту. Основне положення ринкової економіки полягає в тому, що виробники вільні від державного тиску і кожний з них вирішує самостійно які послуги і в якій кількості надавати на снові особистого інтересу і підвищення власного добробуту. Принципи ринкової економіки:

1)Свобода вибору, вибір форм та виду діяльності та мобільність ринку;

2) Рівноправність суб’єктів господарювання з різними формами власності;

3)Саморегулювання діяльності;

4) Принцип договірних відносин;

5) Свобода ціноутворення;

6)Децентралізація управління у самостійність;

7) Економічна відповідальність;

8)Державне регулювання ;

9)Конкуренція і механізм соціального захисту.

2. АТП – це господарююча одиниця, яка як самостійний економічний суб’єкт являє собою юридичну особу та має власний рахунок у банку і зобов’язана здійснювати фінансове забезпечення на основі самофінансування (госпрозрахунку).

3. Галузь – це група якісно однорідних господарюючих одиниць (підприємства ,організацій, установ) які характеризуються особливими умовами виробництва у систем суспільного розподілу праці однорідної продукції і виконують загальну(специфічну) функцію у національній економіці. Автомобільний транспорт відграє важливу роль у роботі виробничого комплексу країни. Основна ознака автомобільного транспорту це маневреність і завдяки цієї ознаки відбувається перевезення у режимі від дверей до дверей. Перевагами автомобільних перевезень є велика пропускна здатність, швидкість доставки вантажів і пасажирів; менша собівартість перевезень на коротких віддалях у порівнянні з повітряним, водним та залізничним транспортом. Автомобільний транспорт обслуговує будівництво великопромислових, комунальних і гідротехнічних споруд.

4. Розрізняють такі види ресурсів: матеріально-технічні, трудові і фінансові. Основна мета матеріально технічного забезпечення полягає у:

1) Своєчасному забезпечення підрозділів підприємств необхідними видами ресурсів у відповідній кількості та якості.

2) Покращення використання ресурсів, у тому числі за рахунок підвищення ефективності праці, фондовіддачі, скорочення тривалості виробничих циклів;забезпечення ритмічності процесів і скорочення терміну оборотності оборотних коштів.

3) Аналіз організаційно-технічного рівня виробництва і якості надання автотранспортних послуг у конкурентів і підготовка заходів щодо підвищення конкурентної здатності(з урахуванням аналізу витрати матеріальних ресурсів, що постачаються).

4)Для досягнення перерахованих цілей на підприємстві необхідно проводити такі роботи:

1)Проводити маркетингові дослідження ринку за конкретними видами ресурсів, вибір постачальників необхідно здійснювати з таких вимог: наявністю ліцензії і досвіду роботи, високий організаційно-технічний рівень виробництва, наявність прибутку, конкурентна здатність послуг, простота схема поставок і тд

2) Нормувати потреби у конкретних видах ресурсів;

3)Здійснювати пошук нових каналів і форм матеріально-технічного забезпечення виробництва;

4)Розробляти матеріальні баланси;

5)Здійснювати планування матеріально-технічного забезпечення;

6)Організовувати доставку, зберігання і підготовку ресурсів до використання, здійснювати облік їх використання;

7)Організовувати збір і переробку відходів виробництва.

Трудові ресурси див конспект.

Фінансові ресурси – це готівкові кошти, які знаходяться в розпорядженні підприємства. Фінанси є інструментом забезпечення потреб у грошових коштах,що дозволяють визначати напрямки спрямування грошових потоків.

5.Основні функції менеджменту:планування, організація, мотивація та контроль.

Стилі керівництва: це звична манера поведінки керівника,у якій виражається його відношення або ставлення до підлеглих. Виділяють автократичний, демократичний і ліберальні стилі керівництва.

Властивості менеджера в нових економічних умовах:

1. Розуміння природи управлінських процесів, знання основних видів організаційних структур,функціональних обов’язків і стилів роботи. Володіти способами підвищенням управління;

2. Вміння розбиратися в інформаційних технологіях і засобах комунікації;

3. Ораторські здатності і вміння чітко виражати свої думки

4. Володіти мистецтвом управління персоналу, набору і підготовки кадрів, регулювання відносин між підлеглими

5. Вміння управляти ресурсами, планувати і прогнозувати діяльність організації

6. Здатність до самооцінки і вміння робити правильні висновки

Одним із факторів підвищення ефективності виробництва є розвиток його форм:

1.Концентрація виробництва - це процес зосередження виробництва на найбільш крупних АТП.

2. Спеціалізація виробництва – це форма організація виробництва, що полягає розділення виробництва на самостійні процеси щодо перевезення і ремонту рухомого складу

3. Кооперування виробництва – це форма виробничих зв’язків., які виникають у результаті суспільного розподілу праці і встановлюються між спеціалізованими підприємствами.

У ринкових умовах виділяють сферу прямого і опосередкованого впливу на АТП.

Сфера прямого впливу на АТП

1. Конкурентний

2. Споживачі

3. Постачальники

4. Посередники

5. Органи державної влади і законодавча система

Опосередкований вплив

1. Діяльність професійних союзів

2. Науково-технічний прогрес

3. Міжнародні відносини

4. Економічна ситуація

5. Політична ситуація

6.Основні показники діяльності підприємства:

1.Рівень доходів

2.Витрати на забезпечення транспортного процесу

3 Наявні фінансові ресурси

4.Чисельність у структура рухомого складу

5.Технічний стан основних фондів

6.Характеристика і структура трудових ресурсів

7.Собівартість перевезення

8.Рівень розвитку інформаційного та телекомунікаційного забезпечення

Тема : Організація виробництва на автомобільному транспорті

План

1.Поняття виробничого процесу та принципи його оптимізації

2.Загальна структурна модель організації виробництва.

3.Органзація управління виробництва, поняття про організацію праці.

4.Обгрунтування виробничої потужності АТП

5.Вибір (обґрунтування) типу і марки рухомого складу

1.Виробничий процес на автомобільному транспорті полягає у узгодженості роботи у усіх структурних підрозділів АТП(цехів, служб, дільниць, зон і т.д.) у їх співвідношенні та взаємозв’язку. Склад і параметри виробничої структури АТП визначаються зовнішніми і внутрішніми факторами. До зовнішніх належать: умови і система постачання матеріальних ресурсів,управління логістичними потоками. До внутрішніх : ступінь розвитку виробничо-технічної бази, розміщення основних підрозділів,чисельність персоналу підприємства, режим роботи підприємства, характер продукції, прийнятий технологічний процес, ступінь спеціалізації підприємства і рівень кооперування з іншими підприємствами. Основні фактори , які впливають на розроблення технологічних процесів на АТП пов’язаних і технічним обслуговування (ТО) і поточних ремонтом (ПР).

Технологічний процес ТО і ПР автомобіля:

1. Вимоги до персоналу, кваліфікація спеціалізація і суміщення професії.

2. Вимоги до технічного обладнання, оснащення інструмента.

3. Технічна характеристика об’єктів впливу(маса, доступність, особливості конструкції)

4. Перелік і класифікація впливів: за видами за агрегатами та системами.

5. Виробнича програма технічного обслуговування і поточного ремонту: за видами ТО і ПР, за операціями і за роботами.

6. Вимоги до обладнання робочих місць і постів: види і номенклатура постів, обладнання, оснащення інструментів.

7. Прийнята система ТО і ПР: періодичність, ресурси, перелік операцій і трудоємність

8. Специфічні вимоги: екологічність безпека праці, пожежна безпека і електробезпека.

Вихідними даними для розроблення технологічних процесів ТО і ПР автомобілів

1.Виробнича програма(річна або добова), від величини якої залежить ступінь економічно виправданої механізації операції.

2.Об’єкт виконання впливів – автомобіль, кузов, деталь і т.д.

3.Вид виконуваного ТО і ремонту.

4.Креслення деталі для збору,яке повинне містити всю необхідну інформацію для проектування технологічного процесу: проекції і розрізи, що забезпечують швидке і повне освоєння конструкції; специфікації усіх деталей вузлів та зборок, що входять у склад виробу;його розміри.

5.Технічні умови на збирання, регулювання, випробовування, контроль і приймання виробу.

6. Інформацію про інструменти та обладнання

7. Інформація про надійність деталей виробів, можливі сукупні ремонти.

8. Маса виробу або автомобіля для вибору підйомно-транспортних засобів.

Технологічна документація являє собою графічний або текстовий документ, у яких визначає технологічний процес і поточні роботи. Існують такі види документації:

1.Технологічні карти

2. Маршрутні карти

3. Операційні карти

4. Інструкції

5.Операційні креслення

6. Відомості замовлення і норми витрат запасних частин, матеріалів, інструментів, оснащення та ін.

Технологічний документ, у якому встановлено умови до об’єкта є технічними умовами. У технологічний карті відображено зміст і послідовність виконання робіт технічного обслуговування і поточного ремонту автомобілів;у ній вказується обладнання інструмент , прилади які застосовуються при кожній операції;кваліфікація виконавців і норми часу на виконання окремих операцій. До технологічної карти додаються такі документи

1 Керівні документи, у яких встановлюються організаційно-методичні і загально-технічні вимоги та правила проведення робіт.

2 Керівництво з поточного ремонту – де детально розписуються порядок і правила проведення цехових робіт поточного ремонту для основних агрегатів і систем автомобіля, і допускаються окремі зміни з урахуванням конкретних умов АТП

3.Інструкції з ТО, у яких регламентуються порядок і правила технічного обслуговування і вказані однакові із керівництва по поточному ремонту умови використання на АТП.

4. Методичні вказівки – це документ рекомендаційного характеру у якому встановлюються загальні методи проведення робіт.

2. Основна структурна одиниця підприємства цех або виробнича дільниця, який є виробничим адміністративно-відокремленим підрозділом підприємства, де виготовляється конкретна продукція або виконується певна стадія виробничого процесу. Розрізняють основні, допоміжні та підсобні цехи і виробничі дільниці. До основних цехів належать: збірно-розбірний;з виконання технічного обслуговування;агрегатний цех;слюсарно-механічний(механічний). До допоміжних належать: інструментальний; регенерації масла;з ремонту обладнання; енергетичний. Підсобними є: склади (масла, автомобільних шин запасних частин, агрегатів, матеріалів, інструмента, палива).

Кожне АТП має свою виробничу потужність – це максимальна кількість продукції, яку може випустити виробнича одиниця(підприємство, цех, дільниця) впродовж року при існуючому об’ємі і структурі основних фондів, технології, організації виробництва і відповідній кваліфікації кадрів. Виробнича потужність залежить від спискового складу автотранспортних засобів і його вантажопідйомності. Виробнича потужність зон технічного обслуговування і поточного ремонту,цехи і дільниць АТП визначається за найбільшою пропускною здатністю ведучих ланок виробництва ,ліній технічного обслуговування і ділянок для ремонту.

Виробнича структура підприємства формується відповідно до виробничої потужності підприємства з урахування ступеня кооперування виробничого процесу з іншими суміжними підприємствами. Планування кожного цеху розробляється на основ і прийнятого технологічного процесу з урахуванням його виробничої потужності.

3. Управління – під цим розуміють свідомий вплив людини на об’єкти і процеси,що здійснюються з метою отримання економічного ефекту. У системі управління виділяють такі елементи:

- суб’єкт - керуюча система, яка здійснює вплив на об’єкт

- об’єкт .

Методи управління:

1. Організаційно-розпорядчий – управління основане на примусі із застосування директив, наказів і команд. Такі команди розпорядження підлягають обов’язковому виконанню тим кому вони адресовані. Таке управління характерне для економіки централізованого не ринкового типу.

2. Економічне стимулювання – являє собою метод управління, що спирається на інтереси людей, стимулює економічну зацікавленість об’єкта управління у виконанні роботи. При чому застосовуються такі стимули: заробітна плата, преміювання і різноманітні форми винагород; надання пільг; надання дефіцитних ресурсів;надання економічної свободи. Передача у власність майнових цінностей.

3. Соціально-економічні методи – соціально психологічні методи, під якими розуміють методи переконань, морального впливу і психологічного впливу.

4. При виборі типів і моделей рухомого складу необхідно враховувати такі фактори:

1.Вид перевезень – пасажирські, вантажні, технологічні, внутрішньо міські, внутрішньо-обласні, міжрайонні, зовнішньо-торгівельні, централізовані, масові, збірні, постійні, сезонні, тимчасові і т.д.

2. Вид вантажу – його маса і вид пакування.

3. Відстань перевезень і дорожні умови.

4. Величину вантажу і добову потребу в цьому вантажі одержувача.

5. Вид вантажно-розвантажувальних робіт, а при механізованому навантажуванні-розвантажуванні продуктивність механізмів.

6.Фронт навантаження-розвантаження і розміри вантажно-розвантажувальних пунктів

7.Наявність певних типів і моделей рухомого складу на підприємстві.

На вибір типів і моделей впливає вид перевезень, зокрема при технологічних перевезеннях – руди, вугілля - застосовують автомобілі-самоскиди великої вантажопідйомності, а при технологічних перевезеннях на будівельних майданчиках підприємство застосовують бортові автомобілі і автомобілі-самоскиди малої або середньої вантажопідйомності. При міжміських перевезеннях варто застосовувати автомобілі тягачі при централізованих – застосовують автомобілі великої вантажопідйомності.

5.