Тема4: Основні виробничі фонди на атп

1.Економічна сутність основних фондів підприємства.

2.Класифікація основних виробничих фондів,їх оцінка і рух.

3.Показники і резерви росту ефективності використання основних виробничих фондів.

4.Знос та амортизація основних виробничих фондів. Норми амортизації. Строки служби і оновлення основних фондів.

5.Поняття про лізинг,його види та форми.

1-2 питання див. статистика інтер.комплекс.

Виділяють 9 груп ОФ

1.Будівлі.

2. Споруди.

3.Передавальні пристрої(тепло- електромережі)

4.Машини та обладнання

- силові установки

-робочі машини

-вимірювальні

-ОЕМ

-інші

5.Транспортні засоби

6.Інструменти загального призначення

7.Виробничий інвентар та приладдя

8.Господарський інвентар

9.Інші основні фонди

3. Основні показники стану і руху основних фондів:

1.Коефіцієнт зносу ОФ

2.Коефіцієнт оновлення ОФ

3.Коефіцієнт вибуття ОФ

4.Коефіцієнт заміни ОФ

5.Коефіцієнт ліквідації ОФ

6. Фондоємність

7.Фондовіддача

8.Фондоозброєність праці

9.Залишкова вартість ОФ

10.Рентабельність ОФ

На АТП враховують вікову структуру ОФ що поділяються на такі групи

- до 5 років

-5-10 років

-10-15р

-15-20

- понад 20 р

Також розраховують середнє значення вікової структури ОФ.

Облік і планування використання основних фондів здійснюють як у вартісних так і у натуральних показниках. Див інт. комплекс ст.40.

Розрізняють активну і пасивну частини основних фондів. До активної належать транспортні засоби, а до пасивної будівлі споруди передавальні пристрої.

Розрізняють фізичний та моральний знос основних фондів. Фізичний – втрата початкової вартості за рахунок тривалого часу використання деталі та обладнання в цілому втрачають свою якість. Розрізняють моральний знос першого та другого виду. Першого виражається у зменшенні вартості машин та обладнання внаслідок здешевлення їх виробництва у зв’язку із зростанням продуктивності праці,підвищенням технологічного рівня заводів виробників. Другого виду є наслідком створення більш економічних, технічно вдосконалених машин у результаті інноваційного та технологічного розвитку.

4. Знос та амортизація.

Амортизація – це процес поступового списання вартості основних фондів по мірі їх використання впродовж тривалого періоду.

Знос основних фондів – поступове списання вартості основних фондів залежно від втрати якості основних фондів. Сума зносу нараховується в кінці кожного календарного року і віднімається від первісної або залишкової вартості основних фондів. Такі суми зносу акумулюються у амортизаційному фонді АТП по наростаючому підсумку за увесь період.

Сума амортизації визначаються на основі норм амортизації. Застосовують 2 методи :

• Лінійний – нарахування амортизації передбачає рівномірне її нарахування проводиться рівномірне впродовж усього строку корисного використання майна. Відповідно до цього методу сума амортизації за місяць розраховується як добуток первісної відновлювальної вартості об’єкта і норми амортизації

• Нелінійний – зумовлює щомісячне зниження амортизаційних відрахувань. Сума амортизації за місяць при нелінійному метод визначається як добуток залишкової вартості об’єкта і норми амортизації. Зменшення амортизаційних відрахувань відбувається до місяця у якому залишкова вартість становить 20 % його первісної відновлювальної вартості. Впродовж строку що залишається організація повинна рівномірно нараховувати амортизацію сума якої за місяць розраховується за формулою:

А= Б/М

Де Б – базова вартість

М – кількість місяців за залишаються до кінця корисного використання об’єкту.

Ліквідаційна вартість ОФ - це вартість реалізації зношений та знятих виробництва основних виробничих фондів.

5.Лізинг – це особливий вид оренди власності, при якому орендодавець погоджується надати орендатору майно в оренду. За своїм змістом лізинг подібний інвестиційному менеджменту оскільки має справу з виробничим капіталом. При цьому усі лізингові операції прирівнюються до кредитних операцій.Проте операцій

Операцій. Проте відмінною рисою від кредитування є те що після закінчення строку об’єкт залишається власністю лізингодавця. Форми лізингу

1)Оперативний - передбачає лізингові контракти на короткі і середні періоди, що менші за терміни амортизаційного періоду, при чому орендатору надається право в будь-який момент розірвати договір. При цьому орендодавець має підвищений ризик. Дуже часто лізингова компанія бере на себе тенісне обслуговування об’єктів лізингу – ремонт, страхування.

2)Фінансовий – характеризується тривалим строком контракту (від 5 до 10 років) і амортизацією усієї або переважної частини вартості обладнання. В даному випадку фінансовий лізинг є формою довгострокового кредитування. По закінченню терміна може або повернути об’єкт оренди або придбати його за залишковою вартістю.

Лізинг з поверненням – це форма лізингу при якому продавець(постачальник) предмету лізингу одночасно виступає як лізингоотримувач.

Тема № 3 Трудові ресурси

План

1 Сутність, значення, склад та структура трудових ресурсів

2 Планування чисельності персоналу

3.Показник визначення продуктивності праці.

4.Сума оплати праці на АТП

1.На автомобільному транспорті виділяють такі 2 основні групи працівників:

1)Персонал основної або виробничої діяльності

2)Допоміжний персонал

Такий розподіл має велике значення в роботі АТП оскільки при вивченні результатів основної діяльності АТП і АРП приймають до уваги лише виробничий персонал, оскільки заробітна плата лише цієї групи відноситься на собівартість продукції.

Персонал основної діяльності поділяють на дві підгрупи : службовці і робітники. Н АТП розрізняють спискову і явочну чисельність працівників. Спискова чисельність включає працівників прийнятих на роботу на строк від 1 дня і і більше на постійну сезонну чи тимчасову роботу. У списковому складі числяться працівники, які фактично працювали у цей день та які не працювали з різних причин. Середньоспискова чисельність працівників за місяць визначається співвідношення суми спискової кількості працівників за усі календарні дні місяця включаючи святкові та вихідні дні до повної календарної днів місяця. Таким чином визначається за формулою даною:

Явочна чисельність – це чисельність обтічників спискового складу,які з’явилися на роботу у даний день звітного періоду. Середньоявочна чисельність показує середню за період чисельність робітників які з’явилися на роботу; її визначають як співвідношення суми людино днів явок на роботу до кількості днів у звітному періоді. Середня чисельність фактично працюючих осіб показує сердню чисельність показників,я кА фактично використовувалася підприємством для роботи; її розраховують як співвідношення загальної кількості відпрацьованих людино-днів за звітний період до числа робочих днів у цьому періоді.

Для характеристики ступеня використання робочої сили визначають коефіцієнт використання спискового складу робітників, який визначається як співвідношення середньої явочної чисельності до середньоспискової.

Коефіцієнт використання явочної чисельності – визначають, як співвідношення середньої чисельності осіб, які фактично працювали до середньої явочної чисельності.

Залежно від функції їх виділяють такі категорії виробничого персоналу :

1)Робітники – основні і допоміжні;

2) Інженерно-технічні працівники – що виконують функції технічного,організаційного і економічного характеру.

3) Службовці – до них належать працівники зайняті звітно-бухгалтерськими, статистичними і адміністративно господарськими функціями

4)Молодший обслуговуючий персонал – до цієї категорії належать працівники, що здійснюють функції по догляду за службовими приміщеннями, обслуговування службовців і робітників

5) Пожежно- сторожова охорона.

2.Планування чисельності персоналу здійснюється на основі таких показників:

1)Коефіцієнт плинності кадрів – визначають співвідношення числа осіб звільнених з роботи за суб’єктивними причинами до середньоспискової чисельності підприємства.

2) Враховують зміну чисельності персоналу підприємства під впливом зміни обсягу виробничої програми.

Поділ персоналу підприємства на постійний і змінний використовується для аналізу і планування чисельності працівників підприємства. В зв’язку з розподілом праці і наявність у виробничому процес різним видів робіт на підприємстві працівники поділяються за професіями, спеціальностям і кваліфікацією. Професія характеризує певний вид роботи,який вимагає особливого комплексу знань і практичних навиків необхідних для її виконання. Під кваліфікацією розуміють сукупність знань та уміння виконувати роботи різної складності на окремих ділянках виробництва. Чим вищий технічний рівень виробництва, складніша система машин і технологічність процесів тим вищі вимоги до кваліфікації робітника.

3. Див. інтеракт. Комплекс.

4. Див. інт.комплекс.

Тема:

Як позикові джерела підприємства використовують короткострокові кредити банків,інших кредиторів, комерційні кредити. Потреба в позикових коштах АТП виникає в основному у зв’язку із сезонним характером переїзного процесу,також може бути викликана несвоєчасним надходженням грошей за виконані роботи. Розрізняють також нормовану кредиторську заборгованість, що виникає у зв’язку з особливостями розрахунків(заборгованість за оплаченими, але невиконаними роботами)і ненормовану, що утворюється у результаті порушення терміну оплати розрахункових документів за товарно-матеріальні цінності. Чистий прибуток є джерелом оборотного капіталу. В умовах інфляційних процесів та при високих відсоткових ставках за користування короткостроковим кредитом істотно зростає значення власних джерел формування оборотних коштів.

3. Нормування оборотних засобів.

Грошові кошти, розрахунки за автомобільними перевезеннями із різними дебіторами (підприємствами,організаціями, фізичним особами), а також інших елементи власних оборотних коштів, які функціонують у сфері обігу є ненормованими оборотними засобами.

Нормативи власних оборотних коштів визначають у гривнях виходячи із середньодобової витрати окремих елементів оборотних фондів і необхідного їх запасу у днях.

С – затрати виробництва відповідно до кошторису на плановий період по даному елементу оборотних коштів у гривнях.

Н – норма запасу по даному елементу оборотних кошів у днях.

Д – це тривалість планового періоду у днях.

До складу нормативу включаються запаси що знаходяться на складі підприємства і матеріальні цінності, що знаходяться в дорозі.

При нерівномірності постачання різних матеріалів до структури нормативу оборотних коштів необхідно включити страховий(гарантійний) запас, розмір якого обирається дослідним шляхом з урахуванням відхилень від планового постачання у попередньому періоді. У результаті загальний норматив запасу дня за елементами оборотних коштів складається з поточного технологічного транспортного і страхового запасів.

Для характеристики використання оборотного капіталу використовують такі показники :

1)коефіцієнт оборотності – кількість оборотів за звітний період.

Коб =Д/О

Д – загальний обсяг робіт

О- середній залишок в гривнях

2) Середня тривалість 1 обороту у днях:

t=Т/Коб

Т – період

4. Коефіцієнт закріплення – це величина,яка обернена коефіцієнту оборотності,яка характеризує суму середнього залишку оборотного капіталу до загального обсягу робіт.

Кз = О/Д=1/Коб

Характеристики стану оборотного капіталу проводиться за такими показниками

1)Коефіцієнт покриття – визначається як співвідношення вартості усього оборотного капіталу і суми короткострокових зобовязань підприємства(розрахунки з кредиторами, короткострокові кредити банку, заборгованість по З/п і векселі які підлягають оплаті)

2)Коефіцієнт швидкої(критичної) ліквідності – це відношення грошових засобів дебіторської заборгованості і інших активів до суми короткострокових зобов’язань підприємства.

3)Коефіцієнт абсолютної ліквідності – це відношення суми грошових кошів до величини короткострокових зобов’язань підприємства

Ефективність використання оборотних коштів характеризується їх оборотністю. Оборотність оборотних коштів як економічна категорія дозволяє встановити тривалість одного обороту і кількість оборотів за певний період. Підвищення ступеню використання оборотних коштів виражається у скорочені тривалості одного обороту і у збільшеній кількості таких оборотів. Необоротні кошти знаходяться одночасно у всіх стаді кругообігу при підвищеній швидкості переводу оборотних коштів і з однієї стадії у іншу зменшується час знаходження їх кожній із стадій;тобто сприяє зменшенню потреби у оборотних коштах.

Шляхи:

1)Неухильне дотримання режиму економії у витрачанні матеріальних і грошових засобів, запровадження прогресивних норм витрати паливо-мастильних матеріалів,запасних частин, автомобільних шин, а також ліквідація без господарського використання і втрат матеріальних цінностей

2)Покращення організації матеріально-технічного постачання, нормування і планування оборотних коштів, відмова від практики застосування підприємствами завищених цін за заявками на матеріали,запасні частини, шини та палива, що призводить до збільшення витрат і завищених запасів.

3)Своєчасне підписання договорів з клієнтами на автомобільні перевезення і з організаціями на постачання матеріальних засобів, а також суворе дотримання порядку стосовно здійснення автомобільних перевезень і постачання матеріальних цінностей,зменшення часу простою у періоди технічного обслуговування і поточних ремонтів сприяє скороченню незавершеного виробництва, що в свою чергу призводить до підвищення оборотності оборотних засобів.

У результаті оборотні засоби вивільняються із процесу виробництва і обігу. Для визначення суми вивільнених оборотних засобів необхідно встановити потребу у них за звітний період виходячи із фактичної оборотності за цей період і паралельно визначати потребу у оборотних коштах виходячи із оборотності за попередній період. Різниця між сумою оборотних засобів при їх вивільненні показує рівень економіки цих коштів.