22. Що означають поняття «теїзм», «деїзм», «пантеїзм» і як вони співвідносяться між собою? Назвіть філософів, що представляють ці позиції.

Теїзм - як система думки, на відміну від пантеїзму, визнає буття особистого Бога і, на відміну від деїзму, стверджує можливість і необхідність Його свідоцтва, і промислу про світ і людину. Бог не тільки трансцендентний світу, а й іманентний йому. Визнання свободи волі людини, а також можливості для нього вступити в спілкування з Богом є не менш важливою відмінною ознакою теїзму. Існують різні Теїстичні системи. І оскільки основні їх положення є спільними з релігійними істинами, то і самі релігії зазвичай відносять до поглядів Теїстичних.

За словами професора Старокадомського († 1973 р.). "Тільки теїзм, - говорив він, - стверджує буття Абсолютною всесовершенной Особи, яка вільним творчим актом викликає з небуття світ і людину і промишляє про них, може дати задоволення живому релігійному почуттю. Молитва як основний прояв релігійного життя може бути звернена тільки до всеблагого Верховному Правителю світу, що може надати благодатну допомогу. Ні пантеїзм, ні деїзм основою релігійного життя служити не можуть. У Абсолютною Субстанції Спінози Бог і світ представляють єдине нероздільне ціле. Таку ж картину малює і деїзм, за яким світ представляє ідеально влаштовані годинники, суворо розмірений хід яких не потребує втручання Верховного Майстра ".

Пантеїзм - (природа та Бог є єдиним цілим),релігійно-філософське вчення, ототожнюють, по суті, Бога з космосом (природою, людиною). Бог в пантеїзмі не мислить як якась Особа, яка існує сама по собі, незалежно від світу. Він повністю іманентний космосу. Єврейський філософ Спіноза († 1677 р.) стверджував: "Бог є природа. Людина, на пантеїстичним вченням, є часткою божества, лише на мить земного життя усвідомлює себе, щоб потім назавжди розчинитися у нескінченному океані Духа. Пантеїзм, по суті, заперечує не тільки свободу волі людини, але і реальність то світу, то Бога.

Пантеїзм, як і деїзм, не дає підстав для живих, особистих відносин людини до Бога, тому релігія в ньому, по суті, стає неможливою. Вона з'являється лише там, де безособове початок втілюється і стає особистим божеством . Представники: М.Коперник, Дж.Бруно (сформулював концепцію «натуралістичного» пантеїзму), М.Кузанський.

Деїзм - віра в Бога-творця світу, але невіра в його подальшу діяльність (тобто, в подальшому він не втручається.)Це релігійно-філософський напрям виник в Англії в XVII столітті, але отримало особливого поширення в Європі в наступному столітті. Деїзм визнає буття Бога, але розглядає його лише як Творця світу і його законів, повністю виключаючи можливість будь-яких Одкровень, чудес, дій промислітельного характеру з боку Бога. Бог поза світом. Він трансцендентний (від лат. Transcendere - виходити за межі чого-небудь), тобто абсолютно непізнаванне для людини. І ніяке спілкування між людиною і Богом неможливо.

Створений світ, за деістіческому погляду, подібний до скоєного часовим механізмом, зробивши який, майстер надав його самому собі. Людина абсолютно автономний, незалежний від Бога. Для повноцінного життя, не тільки тілесної, але й духовної, не потрібно ні молитов, ні богослужінь, ні таїнств, немає необхідності в будь-якої допомоги Бога, Його благодаті, бо все це порушувало б свободу людини. Так, визнаючи, мабуть, Бога, деїзм повністю відкидає Його необхідність для людини, ніж відкривається прямий шлях до відкритого богоборчества. Видатні філософи: Ф.Бекон, Р.Декарт, Паскаль, Спіноза.