5. Розкрийте сутність міфологічного і релінійного світогляду та їх відмінність від філософського світогляду.

Розкрийте найсуттєвіші риси міфологічного світогляду та його відмінність від філософського світогляду.

Світогляд - це система уявлень людини про світ, місце людини у світі, відношення людини до світу, та до самої себе. Світогляд містить знання, переконання, цінності, ідеали, організовані в єдину систему, центром якої завжди виступають уявлення людини про себе.

Першим історичним типом суспільної самосвідомості постає міфологічний світогляд. міф -особливий  вид світогляду,  специфічне  образне  синкретичне  подання  про  явища природи  й  колективного життя. У міфі як  найбільш  ранній  формі людської культури поєднувалися зачатки знань, релігійних вірувань, моральна, естетична й емоційна оцінка ситуації.       Основним принципом вирішення світоглядних питань у міфології був  генетичний. Пояснення з приводу першооснови світу, походження природних  і  суспільних явищ зводилися до розповіді про  те,  хто кого породив.

особливості  міфологічного  світогляду концентровано можна визначити наступні моменти:       1.   Міфологічний  світогляд  ґрунтувався  на  неподільності людини  й природи, був синкретичним. Неживі предмети, сили природи одушевлялися  й  мислилися  як реально існуючі.  Русалки,  відьми, водяники,  німфи  - всі вони були для людини того  часу  реальними істотами. Вони доповнювали світ первісної людини й персоніфікували сили,  що  перевершують можливості людини, які за допомогою  магії можна й потрібно було залучити на свій бік.       2.  Міфологічна  свідомість  відрізняється  від  наукової  й філософської    характером   світосприйняття.     Відмінність    у наступному:

1)   Міфологічна   свідомість  сприймає  світ   особистісно, пропускає  через  себе, ідентифікуючи себе з навколишнім.  Наукова свідомість   світ   розглядає   як  щось   зовнішнє,   безособове, протиставлене, як об'єкт аналізу;       2)  Міфологічна  свідомість не аналізує події  й  не  робить теоретичних  висновків, а будує образний світ, сприймає  події  як d`m3qr| й, у найкращому разі, їх переказує;       3)  Міфологічна  свідомість сприймає події  як  незаперечний факт, причини яких сховані, але вони й не шукаються;       4) Міфологічна свідомість відбиває світ не в системі понять, а  в  образно-символічній формі. Символіка міфів -  це  визначення змісту буття, його значення і його цінностей. Величезну частину  в міфології  займає  обрядовість, ритуал.  За  допомогою  символіки, обрядів  і ритуалів міфологічна свідомість установлювала  природну закономірність. Ритуал є вираження закону, а участь  у  ритуалі  - особистісна участь у закономірному світовому порядку. Символіка  й образність у міфології, її багатий зміст, успадкувались майбутньою культурою. Художня творчість, поезія, рання філософія багато  чого містять  у собі з міфів, а символічно-міфологічний зміст  художніх творів  надає їм філософського забарвлення. Міфологічний світогляд органічно   сполучався  з  ранніми  релігійними,   політеїстичними формами світосприйняття (анімізмом, тотемізмом, фетишизмом й ін.), тому  точніше називати цей тип світогляду - міфологічно-релігійним або релігійно-міфологічним.

Міфологічній формі світогляду притаманні антропоморфізм, тобто ототожнення природних сил з людськими, одухотворення їх. Уособлення ж сил природи (символізм) також є пізньою стадією міфу, що особливо характерно для античної міфології. Для міфологічного світогляду характерним є, по-перше, усвідомлення роду як колективної особи, переконаної у наявності спільного предка — тотема. За умов тогочасного суспільства тотемні вірування виявились надзвичайно практичними, через те, що цементували індивідів у родову цілісність, а отже, були життєвою силою. Власне в цьому і полягає головне призначення світогляду взагалі. По-друге, міфологічний світогляд значною мірою обернений у минуле, адже тотемний предок був, до того ж був як ідеал діяльності. У цьому секрет міфологічного розуміння історичного часу. Формально майбутнє начебто обернене у минуле, але насправді ретроспективний ідеал є те належне та жадане, до чого прагне родова община Але все ж таки людське життя поки що не поділене чітко на теперішнє і майбутнє. І ця обставина допомагає зрозуміти силу традиції, а як наслідок — панування циклічної моделі історичного часу

На відміну від міфологічного світогляду, що стоїть на охороні традиції, пасивності, незмінюваності сталого порядку речей, філософський світогляд ґрунтується на активності. Філософія є діяльність, що піддає сумніву та критичному перегляду всі авторитети, забобони, табу та вірування.

Принципова відмінність філософського світогляду від попередніх типів полягає в тому, що він заснований на розумі, тоді як релігія — на вірі, міфологія — на страхові. По-друге, релігія та міфологія оперують чуттєвими образами, філософія — абстрактними поняттями. І нарешті, філософія цілком позбавлена функції та засобів соціального контролю. Міфологію та релігію індивід приймає в готовому вигляді, часто несвідомо і примусово, особиста творчість при цьому відсутня. Філософія ж є справою особи, вона ґрунтується на засадах свободи.

Найсуттєвіші риси релігійного світогляду та його відміність від філософського світогляду.

Релігія є більш пізньою та зрілою формою світогляду людства,а тому і більш дослідженою.В ній буття осягається іншими,ніж у міфі засобами.В релігійній свідомості вже чітко розділяються суб’єкт і об’єкт,а отже,долається характерна для міфу неподільність людини й природи і закладаються основи проблематики,яка стане специфічною для філософії.В релігії ідея відділяється від матерії і навіть протиставляється їй.Світ роздвоюється на духовний та тілесний,земний і небесний,горний і дольний,природний і надприродний,до того ж земний починає розглядатися як наслідок надприродного.

У релігії виникає зовсім інший,ноуменальний,недоступний органам чуттів і розум,а тому в об’єкти надприродного світу треба вірити.Віра виступає головним способом осягнення буття.Релігія постулює світ ідеальних сутностей,що у практичному плані веде до обгрунтування пріоритету духу над тілом,необхідності турботи про душу з усіма наслідками для способу життя віруючих,які звідси випливають.Зв’язок із богом через культ та релігійну організацію є критерієм наявності релігійного світогляду і належності до певної конфесії.Другою особливістю релігійного світогляду є його практичність,оскільки віра без справ мертва.В звязку з цим віра в бога та надприродний світ взагалі викликає своєрідний ентузіазм,тобто життєву енергію,яка надає розумінню цього світу життєвого характеру.Релігію творить народ,він є і субєктом і обєктом релігійної творчості,яка в історії виступала джерелом потужних зрушень у суспільстві.В релігії поряд із світовідчуттям добре розвинене світорозуміння,тобто є релігійна ідея,яка обгрунтовується теологами.Але в тому й полягає особливість і привабливість релігійного світогляду,що в ньому ідея пройнята своєрідною екзальтованим почуттям,вона переживається і підживлює віру.

Для релігії головним є досягнення єдності з Богом як втілення святості та абсолютною цінністю.В цьому полягає позитивне значення релігії,бо чим є життя,коли нема нічого святого і все піддається нігілістичному запереченню,людині нашого століття добре відомо.Але й зусилля релігійного світогляду становить певну небезпеку.

Відмінність:

Принципова відмінність релігійного світогляду від філософського світогляду полягає в тому, що він заснований на вірі, тоді як філософія — на розуміі.По-друге, релігія та філософія оперують абстрактними поняттями. І нарешті, філософія цілком позбавлена функції та засобів соціального контролю. Релігію індивід приймає в готовому вигляді, часто несвідомо і примусово, особиста творчість при цьому відсутня. Філософія ж є справою особи, вона ґрунтується на засадах свободи. Щоправда, марксистсько-ленінська філософія, будучи в СРСР офіційною ідеологією, виконувала функцію соціального контролю і примусово нав'язувалась, по суті була ерзацрелігією.