- •1. Світогляд: сутність та структура, типи.
- •2. Виникнення філософії: причини та передумови
- •3. Розкрийте структуру філософії як системи знань
- •4. Багатоманітність форм і способів буття філософії
- •5. Розкрийте сутність міфологічного і релінійного світогляду та їх відмінність від філософського світогляду.
- •6. Розкрийте основні аспекти співвідношення філософії та світогляду.
- •7. Розкрийте зміст і сутність філософської культури
- •8. Охарактеризуйте роль особистості в філософії.
- •9. Обґрунтуйте особливості філософії як типу духовності
- •10. Філософія і релігія: особливості співвідношення.
- •11. Охарактеризуйте співвідношення філософії та моралі, філософії та мистецтва.
- •12. Філософія і наука: характер і співвідношення.
- •13. Місце філософії в сучасній культурі.
- •14. Розкрийте сутність філософської проблематики.
- •15 Існує точка зору, що філософія це мудрість і знання. Обгрунтуйте її зміст та своє ставлення до неї.
- •16. Антична філософія: основні риси, проблематика та представники.
- •17. Порівняти східну та західну парадигми філософствування.
- •18. Порівняти філософію Платона і Аристотеля й обґрунтуйте свої висновки.
- •19. Основні риси і особливості Середньовічної філософії.
- •20. Основні риси і проблематика філософії Відродження.
- •21. Проблеми пізнання і субстанції у філософії 17 ст.
- •22. Що означають поняття «теїзм», «деїзм», «пантеїзм» і як вони співвідносяться між собою? Назвіть філософів, що представляють ці позиції.
- •23. Проблема методу пізнання у філософських поглядах ф.Бекона та р.Декарта.
- •24. Основні риси філософії Просвітництва.
- •25. Основні їдеї філософії Канта.
- •26. Охарактеризуйте філософську систему і метод Гегеля.
- •27. Зміст і сутність антропологічного матеріалізму л.Фейєрбаха.
- •28. Розкрийте основну проблематику та вихідні принципи філософії марксизму.
- •29. Охарактеризуйте характерні риси та основні напрямки філософії 20 ст.
- •31. Філософія психоаналізу: основні представники та ідеї.
- •32. Проблема людини в філософії 20 ст. : екзистенціалізм, філософська антропологія, персоналізм.
- •33. Основні особливості і етапи розвитку філософської думки в Україні.
- •34. Філософські погляди г.Сковороди.
- •35. Філософські ідеї Києво-Могилянської Академії
- •36.Українська філософська думкав контексті світової філософії
- •37. Проблема буття та її місце в філософії.
- •38. Філософське осмислення світу: вихідні категорії.
- •39. Філософське розуміння простору і часу
- •40. Який зміст поняття «розвиток»? з якими поняттями та як воно співвідноситься? Ідея розвитку та її філософське тлумачення.
- •41 Діалектика як вчення про розвиток.
- •42 Розкрийте зміст синергетики як концепції розвитку.
- •43 Проблема духовності в філософії.
- •44 Свідомість: сутність та властивості.
- •45 Свідомість як філософська проблема.
- •46 Свідомість як цілісна система.
- •47 Проблема несвідомого. Яка роль несвідомого в людському бутті.
- •48 Самосвідомість: її природа і специфіка.
- •49.Пізнання та його філософське тлумачення. Види пізнання.
- •50. Пізнання, як процес.Назвіть основні закономірності процесу пізнання.
- •51.Особливості чуттєвого і раціонального пізнання та їх роль у формуванні системи знань.
- •52.ПізнанняІтеоріяІстини.
- •53. Наука, як соціально-культурний феномен.
- •54.Форми та методи наукового пізнання.
- •55.Наука та основні закономірності її розвитку.
- •56. Розкрийте суть і співвідношення понять «парадигма» , «наукова революція»
- •57.Охарактеризуйте зміст і особливості основних типів раціональності.
- •58.Особливості методологічного мислення сучасної науки.
- •59.Діалектика і логіка: їх зміст і співвідношення.
- •62.Умовиводи: їх види та роль в процесі пізнання.
- •63.Поняття доведення та спростування. Правила та помилки в доведення та спростуванні
- •64.Сутність людини в історико-філософському контексті. Есенційний та екзистиційний підходи до тлумачення сутності людини.
- •65.Проблемність людського буття : філософське осмислення.
- •66.Буття людини як буття можливого: творчість, свобода, вибір, відповідальність.
- •67.Проблема достотності людського буття.Відчуження: способи його осмислення і подолання.
- •68.Проблема сенсу життя і способи його філософського осмислення.
- •69.Проблема смерті та безсмертя в духовному досвіді людства.
- •70. Природа - людина – суспільство: філософські аспекти взаємодії.
- •71.Філософське розуміння суспільства.
- •72.Суспільство як цілісна система.
- •73. Індивідуальне та соціальне в людському бутті: їх взаємозв’язок.
- •74. Історичність буття суспільства.
- •75. Проблема сенсу історії.
- •76. Проаналізуйте концепції періодизації та спрямованості історії.
- •77. Проаналізуйте світоглядні засади сучасної екологічної ситуації.
- •78. Техніка як соціокультурний феномен
- •79. Глобальні проблеми сучасності і майбутнє людства. Феномен глобалізації.
- •82. Проблема свободи: філософський аналіз.
- •83. Філософське тлумачення техніки.
- •84. Поняття ноосфери та його сучасне тлумачення.
- •86. Релігія: сутність, структура та функції.
- •87.Охарактеризуйте основні філософські концепції релігії.
- •88. Національні релігії та їх особливості.
- •89. Християнство як світова релігія.
- •90. Буддизм як світова релігія.
- •91. Основні віросповідні ідеї ісламу та його течії.
- •92.Розкрийте сутність філософських підходів до проблеми буття Бога.
- •93. Католицизм та православ’я як різновиди християнства.
- •94. Протестантизм.
- •95. Розкрийте взаємозв’язок моральних і релігійних цінностей.
- •96. Новітні релігійні течії та їх різновиди.
25. Основні їдеї філософії Канта.
В творчості Канта виділяють 2 періоди - докритичний і критичний. Основний, критичний період його творчості пов'язаний з написанням трьох фундаментальних творів, в яких викладена система кантівської філософії. «Критика чистого розуму» посвячена проблемам гносеології, теорії пізнання. «Критика практичного розуму» є викладом етичного вчення Канта. У «Критиці здатності судження» містяться основи кантівської естетики та теорії культури.
Кант не заперечував існування об’єктивного світу, незалежної від людини субстанції. Але достовірне знання про світ за межами чуттєво-емпіричного досвіду, про об’єктивну сутність світу отримати у принципі не можливо. Світ, яким він є сам по собі, об’єктивно – це «річ у собі», принципово не пізнаваний світ. Єдиним, що можна сказати про об’єктивний світ, - це те, що він якимось чином викликає, породжує чуттєві враження, стає імпульсом для чуттєвого досвіду.
Світ, який стає доступним пізнанню і про який наука отримує певні знання, - це світ явищ, світ «речей для нас», тобто світ, яким він уявляється і яким дається емпіричному досвіді.
Наукове пізнання є обмеженим і не всесильним, але розуміння цього відкриває людині більшу істину – істину віри. Існування Бога, безсмертя душі, безкінечність світу, людська свобода волі – все це є сферою моралі і віри, а не розуму і науки.
Людина є громадянином двох світів – природного і надприродного, а звідси і ставлення до неї може бути двоїстим – як до предмета і як до особистості. Проте людина як особистість, як духовна істота є громадянином надприродного світу, світу свободи.
Кант серед усіх можливих моральних правил і законів визначає один – основний моральний закон. Цей закон він називає «категоричним імперативом», тобто безумовним повелінням. Одне з формулювань даного закону є таким: «Чинити так, щоб ти завжди ставився до людства і в своїй особі і в особі всякого іншого, так само, як до мети, і ніколи б не ставився до неї не тільки як до засобу.
Кантівський категоричний імператив формулює принцип безумовної гідності і цінності людини. Вищим принципом між людських стосунків,стверджує Кант,повинен бути не принцип корисності, а принцип абсолютної поваги до особистості.
критичний період. У цей час були створені три знамениті «Критики» Канта: «Критика чистого розуму», «Критика практичного розуму» і «Критиказдатності судження». У них мислитель піддає критичному аналізу основні пізнавальні здібності людської душі. Учений формулює три основні питання, які відбивають духовні інтереси людини:
• що я можу знати? (на це відповідає метафізика, тобто філософія);
• що я маю робити? (на це відповідає, мораль);
• на що я можу сподіватись? (на це відповідає релігія). Філософську систему Канта часто називають трансцендентальним '
ідеалізмом. Кант не стверджує, що ідеї діють, створюють світ, він лише підкреслює своєрідну природу наукових ідеалізацій.
Кантівську філософію називають також критичним ідеалізмом, оскільки, на думку мислителя, філософія є формою критики. Критика допомагає з'ясувати межі розуму, здатності судження, волі.
У «Критиці чистого розуму» І. Кант дійшов висновку, що наші знання узгоджуються не з навколишнім світом, а з нашими пізнавальними можливостями. Тому ми пізнаємо світ не таким, яким він є насправді, а в тому вигляді, в якому його пізнання доступно нашому розумові. І. Кант розмірковує приблизно так. Сам по собі чистий розум (абстрактне мислення) не здатен дійти остаточної думки щодо основоположних ідей про Бога, світ, людську душу — він неодмінно заплутається в антиноміях (протиріччях), наприклад, буде без кінця наводити аргументи «за» і «проти»- безсмертя душі. Тому розум мусить звернутися по допомогу до органів чуття. Але чуттєве знання, у свою чергу, все одно має бути проаналізоване нашим розумом, точніше, нижнім його механізмом — здоровим глуздом. Однак проблема полягає в тому, що просіювання цієї інформації здійснюватиметься крізь сито певних уроджених механізмів, які безпосередньо не виходять на чуття. Один з таких механізмів являють собою трансцендентальні форми апперцепції (сприйняття) — вроджені відчуття простору і часу. Отже, час і простір властиві не світові як об'єкту сприйняття, а людині як його суб'єктові.