- •1. Світогляд: сутність та структура, типи.
- •2. Виникнення філософії: причини та передумови
- •3. Розкрийте структуру філософії як системи знань
- •4. Багатоманітність форм і способів буття філософії
- •5. Розкрийте сутність міфологічного і релінійного світогляду та їх відмінність від філософського світогляду.
- •6. Розкрийте основні аспекти співвідношення філософії та світогляду.
- •7. Розкрийте зміст і сутність філософської культури
- •8. Охарактеризуйте роль особистості в філософії.
- •9. Обґрунтуйте особливості філософії як типу духовності
- •10. Філософія і релігія: особливості співвідношення.
- •11. Охарактеризуйте співвідношення філософії та моралі, філософії та мистецтва.
- •12. Філософія і наука: характер і співвідношення.
- •13. Місце філософії в сучасній культурі.
- •14. Розкрийте сутність філософської проблематики.
- •15 Існує точка зору, що філософія це мудрість і знання. Обгрунтуйте її зміст та своє ставлення до неї.
- •16. Антична філософія: основні риси, проблематика та представники.
- •17. Порівняти східну та західну парадигми філософствування.
- •18. Порівняти філософію Платона і Аристотеля й обґрунтуйте свої висновки.
- •19. Основні риси і особливості Середньовічної філософії.
- •20. Основні риси і проблематика філософії Відродження.
- •21. Проблеми пізнання і субстанції у філософії 17 ст.
- •22. Що означають поняття «теїзм», «деїзм», «пантеїзм» і як вони співвідносяться між собою? Назвіть філософів, що представляють ці позиції.
- •23. Проблема методу пізнання у філософських поглядах ф.Бекона та р.Декарта.
- •24. Основні риси філософії Просвітництва.
- •25. Основні їдеї філософії Канта.
- •26. Охарактеризуйте філософську систему і метод Гегеля.
- •27. Зміст і сутність антропологічного матеріалізму л.Фейєрбаха.
- •28. Розкрийте основну проблематику та вихідні принципи філософії марксизму.
- •29. Охарактеризуйте характерні риси та основні напрямки філософії 20 ст.
- •31. Філософія психоаналізу: основні представники та ідеї.
- •32. Проблема людини в філософії 20 ст. : екзистенціалізм, філософська антропологія, персоналізм.
- •33. Основні особливості і етапи розвитку філософської думки в Україні.
- •34. Філософські погляди г.Сковороди.
- •35. Філософські ідеї Києво-Могилянської Академії
- •36.Українська філософська думкав контексті світової філософії
- •37. Проблема буття та її місце в філософії.
- •38. Філософське осмислення світу: вихідні категорії.
- •39. Філософське розуміння простору і часу
- •40. Який зміст поняття «розвиток»? з якими поняттями та як воно співвідноситься? Ідея розвитку та її філософське тлумачення.
- •41 Діалектика як вчення про розвиток.
- •42 Розкрийте зміст синергетики як концепції розвитку.
- •43 Проблема духовності в філософії.
- •44 Свідомість: сутність та властивості.
- •45 Свідомість як філософська проблема.
- •46 Свідомість як цілісна система.
- •47 Проблема несвідомого. Яка роль несвідомого в людському бутті.
- •48 Самосвідомість: її природа і специфіка.
- •49.Пізнання та його філософське тлумачення. Види пізнання.
- •50. Пізнання, як процес.Назвіть основні закономірності процесу пізнання.
- •51.Особливості чуттєвого і раціонального пізнання та їх роль у формуванні системи знань.
- •52.ПізнанняІтеоріяІстини.
- •53. Наука, як соціально-культурний феномен.
- •54.Форми та методи наукового пізнання.
- •55.Наука та основні закономірності її розвитку.
- •56. Розкрийте суть і співвідношення понять «парадигма» , «наукова революція»
- •57.Охарактеризуйте зміст і особливості основних типів раціональності.
- •58.Особливості методологічного мислення сучасної науки.
- •59.Діалектика і логіка: їх зміст і співвідношення.
- •62.Умовиводи: їх види та роль в процесі пізнання.
- •63.Поняття доведення та спростування. Правила та помилки в доведення та спростуванні
- •64.Сутність людини в історико-філософському контексті. Есенційний та екзистиційний підходи до тлумачення сутності людини.
- •65.Проблемність людського буття : філософське осмислення.
- •66.Буття людини як буття можливого: творчість, свобода, вибір, відповідальність.
- •67.Проблема достотності людського буття.Відчуження: способи його осмислення і подолання.
- •68.Проблема сенсу життя і способи його філософського осмислення.
- •69.Проблема смерті та безсмертя в духовному досвіді людства.
- •70. Природа - людина – суспільство: філософські аспекти взаємодії.
- •71.Філософське розуміння суспільства.
- •72.Суспільство як цілісна система.
- •73. Індивідуальне та соціальне в людському бутті: їх взаємозв’язок.
- •74. Історичність буття суспільства.
- •75. Проблема сенсу історії.
- •76. Проаналізуйте концепції періодизації та спрямованості історії.
- •77. Проаналізуйте світоглядні засади сучасної екологічної ситуації.
- •78. Техніка як соціокультурний феномен
- •79. Глобальні проблеми сучасності і майбутнє людства. Феномен глобалізації.
- •82. Проблема свободи: філософський аналіз.
- •83. Філософське тлумачення техніки.
- •84. Поняття ноосфери та його сучасне тлумачення.
- •86. Релігія: сутність, структура та функції.
- •87.Охарактеризуйте основні філософські концепції релігії.
- •88. Національні релігії та їх особливості.
- •89. Християнство як світова релігія.
- •90. Буддизм як світова релігія.
- •91. Основні віросповідні ідеї ісламу та його течії.
- •92.Розкрийте сутність філософських підходів до проблеми буття Бога.
- •93. Католицизм та православ’я як різновиди християнства.
- •94. Протестантизм.
- •95. Розкрийте взаємозв’язок моральних і релігійних цінностей.
- •96. Новітні релігійні течії та їх різновиди.
19. Основні риси і особливості Середньовічної філософії.
Характерними рисами світогляду цього часу є: по-перше, теоцентризм. Це означає, що активне творче начало як би щезає з природи і передається Богу, який стоїть над природою. Істинним буттям володіє тільки Бог: він — вічний, незмінний, ні від кого не залежить і є джерелом всього існуючого. Ключем до пізнання істинного буття є віра. Віра не може бути готовим знанням, яке можна передати іншому, як певну інформацію, вона потребує власних духовних зусиль. По-друге, в середньовічному світосприйнятті панує ідея духовності, яка пов'язана не тільки з Богом. Вперше в історії людства середньовіччя відкриває людину як особистість, як насамперед духовну, а не природну і тілесну істоту.
По-третє, для середньовічної свідомості світ сприймається як двоїсте буття: справжній (божественний, небесний) і несправжній (земний, гріховний) світи. Цей поділ проходить через всю середньовічну філософію.
Розпочинається становлення філософії середніх віків періодом так званої “апологетики” (апологія — захист).
Найвідомішим серед “отців” західної церкви був Аврелій Августин Блаженний, який систематизував християнський світогляд, спираючись на принципи платонізму. Протиріччя людської душі, зв'язок людини з Богом, добро і зло, історичний час і вічність, смисл людської історії — ось ті проблеми, які цікавили його понад усе.
Схоластика— це специфічна система середньовічної філософсько-теологічної думки, яка зародилася в монастирських школах. Пізніше так стали іменувати всю середньовічну філософію. Схоластика була спрямована на раціональне обгрунтування основ християнського віровчення, насамперед для осмислення і доведення буття Бога. Вважалося, що істина вже дана в Біблії, необхідно її лише логічно вивести звідти. Природа перестає бути найважливішим об'єктом людського пізнання. Основна увага зосереджується на пізнанні Бога і людської душі. Схоластика опиралась в основному на формальну логіку Арістотеля. З виникненням середньовічних університетів схоластика досягає вершин свого розвитку (ХІІ-ХIV ст.).
Номіналізм (від лат. номен — ім'я, назва) — напрям, який вважав, що реально існують лише поодинокі реальні речі, а загальні поняття є тільки назви або імена. Найвидатнішими представниками є І.Росцелін, Дуне Скот, У.Оккам.
Відомим систематизатором середньовічної схоластики був Фома Аквінський (1225-1274 рр.), який пристосував вчення Арістотеля до католицизму. Найвідомішим його твором є “Сума теології”.
Фома Аквінський чітко визначає сферу науки і віри. Завдання науки полягає у поясненні закономірностей світу. Але хоч наукове знання об'єктивне та істинне, воно не може бути всеосяжним. Є така сфера дійсності, яка недоступна розумовому пізнанню, а тільки вірі. Отже, предметом філософії є “істини розуму”, предметом теології — “істини Одкровення”.
Ф.Аквінський вважав, що можна довести буття Бога і запропонував п'ять доведень, які стали класичними у західноєвропейській теології:
1. Оскільки все в світі рухається, то має бути “першодвигун”, або “першопоштовх” руху — Бог.
2. Всі явища і предмети мають причину свого виникнення та існування. Першопричиною усього є Бог.
3. Все в світі існує не випадково, а з необхідністю. Ця необхідність — Бог.
4. Всі речі мають різні ступені досконалості. Тому повинно існувати абсолютне мірило досконалості — Бог.
5. У природі все має певний сенс, доцільність свого існування. А, значить, повинна існувати “остання” і головна ціль — Бог.
Хоча Ф.Аквінський і підпорядковує науку релігії, але розмежувавши сфери їх застосування, він відкрив певні можливості і для розвитку наукового знання.