89. Християнство як світова релігія.

Християнство зародилося в І ст. н. е. у Палестині як одна із сект іудаїзму. Це споконвічне споріднення з іудаїзмом — надзвичайно важливе для розуміння коренів християнської релігії — виявляється й у тому, що перша частина Біблії, Старий Завіт, — священна книга як іудеїв, так і християн. Друга ж частина Біблії, Новий завіт, визнається тільки християнами і є для них найголовнішою. Християнство як нова релігія виникло в східній частині Римської імперії і згодом розповсюдилося в усьому світі. Головною особливістю християнської моралі є те, що догмати християнського віровчення вважаються незмінними, а основні норми моралі зберігають свою силу в кожному новому поколінні віруючих людей. Християнська мораль містить у собі сукупність правил, які регулюють взаємини між людьми. Наступним кроком у розвитку поняття «церква» стала ідея її непогрішності: помилятися можуть окремі християни, але не церква. Пояснюється теза тим, що церква одержала Святий Дух від самого Христа через апостолів, які заснували перші християнські громади. Людина, відповідно до християнського вчення, створена «за образом і подобою» Бога. Однак гріхопадіння, вчинене першими людьми, наклало на людину пляму первородного гріха. Христос, прийнявши хресні муки і смерть, «спокутував» гріхи людей, постраждавши за весь рід людський. Тому християнство підкреслює, що страждання очищають людину, будь-які обмеження своїх бажань і пристрастей також призводять до очищення, «приймаючи свій хрест» людина може перемагати зло в собі самій і в навколишньому світі. У християнстві визнано сім таїнств — хрещення, причастя, сповідь, церковний шлюб, миропомазання, єлеєосвячення (соборування), священство. Спочатку християнство зазнавало гоніння. Окремим віруючим довелося пройти через важкі випробування: тюремні ув'язнення і катування («сповідники») або вони були засуджені до смерті. Ці особи почали шануватися в християнстві як святі. Згодом ідеал мученика стає в християнській етиці центральним. Ішов час. Умови епохи і культури змінювали політико-ідеологічний контекст християнства, в результаті чого воно розпалося на безліч різних течій, з'явилися різновиди християнства, які конкурують між собою, — «віросповідання». Так, у 311р. християнство стає офіційно дозволеною, а до кінця IV ст. при імператорі Костянтині — панівною релігією, що знаходиться під опікою державної влади. У цьому ж столітті між східним і західним християнством намічається розкол. У 1054 р. відбувся поділ православної і католицької церков, з'явилися римо-католицька і православна церкви. В основі розколу лежав конфлікт візантійської теології священної держави — підлеглого щодо монарха положення церковних ієрархів і латинської теології універсального папства, що прагнуло підкорити собі світську владу.

90. Буддизм як світова релігія.

Найстарішою світовою релігією є буддизм, який виник понад 2,5 тис. р. тому в Індії й незабаром набув поширення у більшості регіонів Азії.Оскільки в цій релігії немає офіційної реєстрації прибічників, точно назвати кількість буддистів важко. Появу вчення буддизму пов'язують із іменем Шак'ямуні- він же Будда, він же Сіддхартха Гаутама. Згідно з буддійською міфологією. Будда після численних перероджень прийшов на землю, аби виконати місію порятунку, вказавши людству шлях до виходу зі страждань. В основу буддизму покладено вчення про «чотири благородні істини», що були проголошені Буддою під деревом Бодхі відразу після свого «пробудження».1)жити- означає страждати.Будь-яке існування є дукха (стражданням).2)причина страждання. Вона таїться в самій людині, яка має різні бажання.3)можна припинити страждання шляхом вивільнення від бажань. Повне викоренення і добрих, і поганих бажань відповідає стану нірвани, в якому сильних почуттів немає.4)є шлях до припинення страждань. Шлях до припинення страждань- це благородний серединний «шлях восьми сходинок»:1)праведне знання (правильне судження;2)праведне прагнення; 3) праведна мова (утвердження правди);4)праведна поведінка, що включає п'ять принципів: не вбивати, не красти, не торкатися чужої дружини, не обманювати, не пиячити;5)праведний спосіб життя; 6)праведні зусилля ; 7)праведна концентрація (самоаналіз;8)праведна техніка медитації (раджа-йога).Це таке опанування свого тіла і дихання, яке сприяє духовній концентрації; при цьому тіло невіддільне від духу.Єдиною формою організації буддистів є монастирі, де ченці зобов'язані дотримуватися певного статуту, підкорятися загальним зборам сангхи (чернечої громади) та обраному настоятелю. Для вирішення основоположних проблем віри буддисти збираються на сангіті (собори), яких за весь період існування цієї релігії було шість. Одним із основоположних напрямів буддизму, що оформився внаслідок його розколу на рубежі І-IIст. н. е. є хінаяна. Визначальний акцент у ньому ставиться на особистому спасінні, на особистих зусиллях людини задля звільнення від пут сансари. Послідовники хінаяни відмовляються від усього мирського, вважаючи, що досягти святості та нірвани можливо лише через чернецтво, шляхом багатьох перероджень.Архат- людина, яка досягла звільнення (нірвани) від ланцюга перероджень (сансари).Будда постає у цьому вченні як людина- носій виняткових моральних чеснот, великий учитель.Тому вся обрядовість хінаяни пов'язана з його культом, вшануванням місць його життя.Другим напрямом буддизму є вчення махаяна.Своїми витоками воно сягає раннього буддизму, зокрема махасангхіків («велика громада). На відміну від хінаяни з її визначальною ідеєю досягнення особистого порятунку, шлях бодхисатва в махаяні доступний усім.Досягти нірвани тут може не тільки чернець, а й мирянин. Бодхисатва — людина чи інша істота, яка прийняла рішення вийти з кола сансари і стати Буддою.