25.Особливості р-ку художньої культури України в 17 ст.

Розвиток графіки пов'язаний із книгодрукуванням. О.Тарасевич, якому належить 40 гравюр «Києво-Печерського патерика», вважається засновником укр.. школи граверів.

Живопис:

- основні живописні жанри – іконопис, фреска, портрет. Найпопулярнішою стала живописна школа Києво-Печерської лаври, представники якої розписували храми в багатьох укр.. містах.

- іконописні зображення відходять від канонів, стають більш земними; в портреті з’являються риси реалізму;

- популярним стає т.зв. парусний живопис (портрети гетьманів і старшини);

- набули поширення народні картини із зображенням козака Мамая;

- збагачуються художні засоби: використовуються перспектива, світлові та колористичні ефекти.

26. Пріоритетні напрямки р-ку укр.. Малярства 2-ї пол.. Хіх ст.

Скульптура: монументальна – спорудження пам’ятників (пам’ятник Б.Хмельницькому в Києві 1853р, скульптор М.Мікешин), малі форми – скульптор Л.Позен (композиції «Кобзар», «Скіф», «Запорожець у розвідці»).

Живопис:

- жанровий (М.Пимоненко «Весілля в Київській губернії»; К.Костанді «В люди»; М.Ярошенко «Всюди життя»; І.Рєпін «Запорожці пишуть листа турецькому султану»);

- пейзажний (А.Куїнджі «Місячна ніч на Дніпрі», С.Васильківський «На Харківщині»);

- портретний (Т.Копистинський, І. Труш).

27. Галицько-Волинське князівство в силу свого географічного положення та історичної долі знаходилося під постійним впливом різних культур — європейського католицизму і православ'я та азійського китаєцентризму та ісламу. Це спричинило постання нової галицько-волинської культури, яка успадкувала традиції Київської Русі й увібрала у себе багато новацій сусідніх держав. На сьогодні більшість відомостей про цю культуру маємо з писемних і археологічних джерел.

Головними культурними центрами князівства були великі міста і православні монастирі, які водночас відігравали роль основних освітніх центрів держави. Провідну роль у культурному житті країни займала Волинь, а саме місто Володимир, давнішня цитадель Романовичів. Другим за значенням культурним центром був Галич, відомий своїм митрополичим собором, церквою св. Пантелеймона, а також пам'ятками письменства — Галицько-Волинським літописом та Галицьким євангелієм. До найбільших і найвідоміших монастирів князівства входили Полонинський, Богородичний та Спаський монастирі.

Образотворче мистецтво князівства знаходилось під сильним впливом візантійського. Галицько-Волинські ікони особливо цінувалися у Західній Європі. Чимало з них потрапило до польських храмів після завоювання князівства. Мистецтво іконопису галицько-волинських земель мало спільні риси з московською іконописною школою 14 — 15 століть [27]. Хоча православні традиції не заохочували розвиток скульптури через її зв'язок з ідолопоклонством, на сторінках Галицько-Волинського літопису згадуються скульптурні шедеври у Галичі, Перемишлі та інших містах, що ймовірно свідчить про католицькі впливи на майстрів західноруських земель. Моду у декоративному мистецтві, особливо у обробці зброї і військових знарядь, диктували азійські країни.

Починаючи з 13 століття на території князівства поширилася нова для Русі культура західноєвропейського лицарства. Разом з різними запозиченнями у військовій справі, розвитком міждержавної торгівлі та проведенням активної зовнішньої політики, на руських землях поширились латина, універсальна мова західноєвропейського цивілізаційного простору.

Розвиток культури в Галицько-Волинському князівстві сприяв закріпленню історичних традицій Київської Русі. Протягом багатьох сторіч ці традиції зберігались в архітектурі, образотворчому мистецтві, літературі, у літописах та історичних творах. Проте водночас західно-руські землі потрапили під культурний вплив Західної Європи, де галицько-волинські князі і знать шукали протидію агресії зі Сходу