63.Роль Грушевського у розвитку української науки Київського та Львівського університетів.

Михайло Грушевський — професор кафедри історії України Львівського університету, засновник власної історичної наукової школи. Його життя слалось так,що

з 1886 року Михайло продовжує здобувати освіту на історико-філологічному факультеті Київського університету. Грушевському поталанило на справжнього вчителя — відомого історика, професора Володимира Антоновича. Під його керівництвом він підготував свої студентські наукові праці, які не втратили свого значення і сьогодні, захистив магістерську дисертацію.

За рекомендацією В. Антоновича 1894 р. Михайло Грушевський отримав посаду професора першої на українських землях кафедри історії України у Львівському університеті.

Очоливши посаду професора історії у Львівському університеті М. Грушевський розпочав свою тривалу викладацьку діяльність. Вже 30 вересня 1894 р. відбувся його вступний виклад у Львівському університеті. У лекції, присвяченій історії стародавньої Русі, М. Грушевський виклав концепцію, яка засвідчувала приналежність молодого вченого до народницької школи в українській історіографії. Основною дійовою особою виступав у ній народ, народні маси, що було незвичним для присутніх. Для української громадськості це була видатна подія, що маніфестувала появу в курсі університетських наук нового предмету - історії України.

Першим і найголовнішим завданням, до вирішення якого одразу ж приступив М. Грушевський на новій посаді, стала підготовка університетського курсу української історії.

Свої виклади молодий професор почав курсом ранньої історії України, а згодом охопив тематично всі періоди української історії до нової доби включно. Вони містили в собі нове насвітлення нашої історії, в яких наголошення на самобутності українського історичного процесу стояло завжди на першому місці. Ці погляди згодом лягли в основу його періодизації східноєвропейської історії й історії України-Руси.

Українофільські погляди М. Грушевського притягували українське студентство. На лекції до молодого професора записувалися всі, хто зачисляв себе до українства, крім студентів-теологів, яким для відвідування дисциплін, що читалися на інших факультетах, потрібен був спеціальний дозвіл.Відвідування лекцій професора Грушевського, безперечно, послужило згуртуванню української молоді у Львівському університеті.

Одночасно з викладами М. Грушевський вів і «історичні вправи» (семінар), на котрих залучав своїх студентів до історичної діяльності.

Великий вплив на студентську молодь мали наукові праці М. Грушевського, які, в першу чергу, базувалися на архівних джерелах. Досліджуючи рідну історію, митець вчив черпати відомості безпосередньо з документів, наголошуючи на важливій ролі в дослідженні архівних джерел. Так він старався навчити учнів здобувати необхідні дані, прищеплював смак до архівної роботи науково-синтетичну роботу.

Високий рівень підготовки М. Грушевським лекцій та семінарів в університеті був основою для формування його наймасштабнішої праці епохального значення - «Історії України-Руси».

Приєднання до наукової праці молодих здібних істориків формувало початки історичної школи Грушевського у Львові, яка заклала міцні підвалини під українську наукову національну історіографію».

Десятилітня доба Михайла Грушевського у Львові (1894-1914) — це курси лекцій в університеті, це створення власної історичної наукової школи, це напружена праця в Науковому товаристві імені Шевченка (очолював з 1897 р. по 1913 р.), яке завдяки організаторському таланту вченого по праву мало статус нетитулованої Української академії наук, це неперевершена видавнича діяльність (лише "Записок Наукового товариства ім.Шевченка" за його редакцією вийшло більше 100 томів, крім того сотні наукових та науково-популярних видань українською мовою).