- •23.Боротьба за державний статус української мови на сучасному етапі.
- •24. Світове значення візантійської культурної спадщини та її вплив на розвиток української культури.
- •25.Особливості р-ку художньої культури України в 17 ст.
- •26. Пріоритетні напрямки р-ку укр.. Малярства 2-ї пол.. Хіх ст.
- •28. Заснування та д-ть братських шкіл в Україні в кінці 16-17 ст.
- •29. Кобзарство та його вплив на формування національної свідомості українського народу.
- •30. Пріоритетні напрямки р-ку освіти та наукових знань в Україні в 2-й пол.. Хіх ст..
- •31. Діяльність Острозької греко-слов’яно-латинської колегії.
- •32. Репресивні заходи царського уряду щодо укр.. Культури в 2-й половині хіх ст..
- •33.Літературна течія бароко та її прояви в Україні(2-га пол. 17-18ст.)
- •34. Напрямки дисидентського руху в Україні в другій половині 60-х – 80-х рр..
- •35. Загальні риси епохи Просвітительства в Європі та в Україні (друга половина 17-18ст.)
- •36. Діяльність товариства «Просвіта» в Україні.
- •37. Хрущовська «відлига» і зрущення в розвитку укр. Культури.
- •39. Розвиток давньоруського права.
- •39. Світове значення античної культури. В чому вбачаються зв’язки античної та української культури.
- •40. Культурно-просвітницька діяльність братств в Україні.
- •43.1(Коротко)
- •43.2 (Розширено)
- •46.І.Котляревський в культурі України.
- •47.Культурно-освітня політика Центральної Ради.
- •48.Культурно- просвітницька діяльність п.Могили.
- •49. Політика радянського керівництва у галузі культури у повоєнний період (1940-60 рр.)
- •50. Український портретний живопис 18ст.
- •51. Культура національних меншин в Україні на сучасному етапі.
- •52. Культура дохристиянської Русі.
- •53. Проблеми та перспективи розвитку української культури на сучасному етапі.
- •54. Іконопис Київської Русі.
- •55.Розвиток філософської думки. Г.Сковорода.
- •56. Своєрідність українського бароко в загальноєвропейському контексті.
- •57. Особливості розвитку української культури на західноукраїнських землях в 20-30рр. 20ст.
- •58.Стан освіти на українських землях у 19ст.
- •59.Діяльність х.Алчевської у поширенні освіти на українських землях.
- •60. Діяльність недільних шкіл в Україні.
- •61. Роль п. Сагайдачного та б. Хмельницького у розвитку культури України.
- •62.Пріорітетні напрямки розвитку освіти та наукових знань в Укр. В другій половині 19 ст.
- •63.Роль Грушевського у розвитку української науки Київського та Львівського університетів.
- •64. Пріоритетні напрямки р-ку укр. Музики, театру та кіно України у 60-80-х роках хх ст..
- •65.Розвиток Трипільської культури,її походження,етапи розвитку,та значення.
- •66.Створення та діяльність Української Академії Наук.
- •67. Культурне життя української діаспори.
- •68. Посилення ідеологічного наступу проти українсьої культури у 30-х рр. XX ст. «Розстріляне відродження».
- •69. Інституалізація української науки в кінці XIX - на початку XX ст.
- •70. «Ждановщина» та її вплив на розвиток української культури.
- •71. Особливості культурного життя в Україні у період посилення консервативних тенденцій у 60-80-х роках XX ст.
- •72. Козацькі літописи як важливе джерело української історії і культури.
- •73. Особливості розвитку української культури на західноукраїнських землях у 20-30-х рр. XX ст.
- •74. Проблеми сучасної культурної ситуації в Україні.
61. Роль п. Сагайдачного та б. Хмельницького у розвитку культури України.
Історія українського меценатства нині викликає особливий інтерес. І це не випадково, адже, починаючи із середніх віків, серед можновладців, заможних громадян, а згодом братських організацій та козацтва набуло поширення заснування освітянських закладів та опікування ними. Меценатами освіти виявили себе гетьмани України. Коли Хотинським походом гетьман Сагайдачний завершив військову кар’єру, то останні п’ять місяців життя він присвятив внутрішнім справам України. У польському суспільстві знали до цих пір Сагайдачного як сміливого і вдалого воїна, на Україні ж відчули його співчуття до потреб православної церкви, просвіти, усього того, що тоді для України становило національне життя. Як вихованець острозької школи, людина, що стояла близько до інтересів просвіти і книгарства того часу, Сагайдачний підтримував близькі стосунки з церковними і вченими колами [11]. Адже ще в 1612 р. гетьман реєстрового козацтва Петро Сагайдачний з усім Військом Запорозьким записався до київського Богоявленського братства, прийнявши братство під свою козацьку опіку і захист. Сагайдачний зробив незвичний, безпрецедентний для того часу історичний крок – поставив зброю на охорону освіти, культури, православ’я. Він матеріально допомагав Київській, Львівській та Луцькій братським школам [15, с. 23 – 24]. Вступ гетьмана Сагайдачного зі всім військом до Київського братства вважається переконливою демонстрацією того, що відтак запорожці стають на підтримку релігійних та культурних потреб України. Козацьке військо прийняло під свою протекцію братство, його культурні починання і відтепер виступало всюди його захисником та представником [13].
Наприкінці XVII - у першій половині XVIII ст. в Україні істотно збільшується кількість шкіл при братствах. Після Берестейської унії на зразок Львівської братської було засновано Стрятинську, Луцьку, Кам'янську, Пинську та інші школи, в яких головна увага приділялася вивченню грецької мови, тому ці школи називали "грецькими". Гетьман Сагайдачний заповів спеціальні кошти на утримання вчителів грецької мови у Львівській та Київській школах. Освітній рух охопив майже все населення України. Як зазначив Павло Алепський 1654 р., навіть багато жінок в Україні були письменними.
Меценатство Сагайдачного підтверджує відомий український учений-історик, перший президент України М. Грушевський: «Гетьман Сагайдачний, відчуваючи близький кінець, розпорядився своїм майном, призначивши частину його для Київського братства, другу – для Львівського братства, щоб воно утримувало «ученого майстра», знавця у грецькій мові, «на науку... діток християнських, на виховання бакалаврів вчених, вічні літа» [4, с. 274]. Водночас гетьман Петро-Конашевич-Сагайдачний надіслав 15 тис. золотих червінців Львівській братській школі, 15 000 золотих для підготовки бакалаврів, залишив кошти й іншим школам України [5, с. 48].
В історії благодійності та меценатства часів козаччини та гетьманування Б. Хмельницького знайшли своє відображення всі соціально-політичні складнощі епохи. Безсумнівною заслугою його було те, що у вирі воєнних та політичних подій у діяльності гетьмана знайшлося місце для милосердних, доброчинних та меценатських діянь. Гетьман опікувався розвитком освітніх установ. Зокрема, універсалами 1651 і 1656 рр. передбачалася матеріальна підтримка Києво-Могилянського колегіуму. Гетьман надавав великі пожертви Лубенському та Густинському монастирям, власним коштом збудував Іллінську церкву в с. Суботові поблизу Чигирина [4].