- •23.Боротьба за державний статус української мови на сучасному етапі.
- •24. Світове значення візантійської культурної спадщини та її вплив на розвиток української культури.
- •25.Особливості р-ку художньої культури України в 17 ст.
- •26. Пріоритетні напрямки р-ку укр.. Малярства 2-ї пол.. Хіх ст.
- •28. Заснування та д-ть братських шкіл в Україні в кінці 16-17 ст.
- •29. Кобзарство та його вплив на формування національної свідомості українського народу.
- •30. Пріоритетні напрямки р-ку освіти та наукових знань в Україні в 2-й пол.. Хіх ст..
- •31. Діяльність Острозької греко-слов’яно-латинської колегії.
- •32. Репресивні заходи царського уряду щодо укр.. Культури в 2-й половині хіх ст..
- •33.Літературна течія бароко та її прояви в Україні(2-га пол. 17-18ст.)
- •34. Напрямки дисидентського руху в Україні в другій половині 60-х – 80-х рр..
- •35. Загальні риси епохи Просвітительства в Європі та в Україні (друга половина 17-18ст.)
- •36. Діяльність товариства «Просвіта» в Україні.
- •37. Хрущовська «відлига» і зрущення в розвитку укр. Культури.
- •39. Розвиток давньоруського права.
- •39. Світове значення античної культури. В чому вбачаються зв’язки античної та української культури.
- •40. Культурно-просвітницька діяльність братств в Україні.
- •43.1(Коротко)
- •43.2 (Розширено)
- •46.І.Котляревський в культурі України.
- •47.Культурно-освітня політика Центральної Ради.
- •48.Культурно- просвітницька діяльність п.Могили.
- •49. Політика радянського керівництва у галузі культури у повоєнний період (1940-60 рр.)
- •50. Український портретний живопис 18ст.
- •51. Культура національних меншин в Україні на сучасному етапі.
- •52. Культура дохристиянської Русі.
- •53. Проблеми та перспективи розвитку української культури на сучасному етапі.
- •54. Іконопис Київської Русі.
- •55.Розвиток філософської думки. Г.Сковорода.
- •56. Своєрідність українського бароко в загальноєвропейському контексті.
- •57. Особливості розвитку української культури на західноукраїнських землях в 20-30рр. 20ст.
- •58.Стан освіти на українських землях у 19ст.
- •59.Діяльність х.Алчевської у поширенні освіти на українських землях.
- •60. Діяльність недільних шкіл в Україні.
- •61. Роль п. Сагайдачного та б. Хмельницького у розвитку культури України.
- •62.Пріорітетні напрямки розвитку освіти та наукових знань в Укр. В другій половині 19 ст.
- •63.Роль Грушевського у розвитку української науки Київського та Львівського університетів.
- •64. Пріоритетні напрямки р-ку укр. Музики, театру та кіно України у 60-80-х роках хх ст..
- •65.Розвиток Трипільської культури,її походження,етапи розвитку,та значення.
- •66.Створення та діяльність Української Академії Наук.
- •67. Культурне життя української діаспори.
- •68. Посилення ідеологічного наступу проти українсьої культури у 30-х рр. XX ст. «Розстріляне відродження».
- •69. Інституалізація української науки в кінці XIX - на початку XX ст.
- •70. «Ждановщина» та її вплив на розвиток української культури.
- •71. Особливості культурного життя в Україні у період посилення консервативних тенденцій у 60-80-х роках XX ст.
- •72. Козацькі літописи як важливе джерело української історії і культури.
- •73. Особливості розвитку української культури на західноукраїнських землях у 20-30-х рр. XX ст.
- •74. Проблеми сучасної культурної ситуації в Україні.
48.Культурно- просвітницька діяльність п.Могили.
Петро Могила (12.1596-1.01.1647) народився в сім’ї молдавського князя (господаря) Симеона й угорської князівни Маргарет. Навчався у Львівській братській школі, Замойській академії, брав участь у битві під Хотином (1620), де, ймовірно, особисто познайомився з Сагайдачним. Згодом залишив кар’єру військового і прийняв чернецтво. З 1627 р. він – архімандрит Києво-Печерської лаври, з 1632 по 1647 р. – митрополит Київський, Галицький та всієї Русі.
Своєю культурно - просвітницькою діяльність Петро Могила сприяв формуванню української національної еліти на базі ученого гуртка Лаврської друкарні, до складу якого в той час входили Лаврентій Зизаній, Памво Беринда, Тарасій Земка, Сильвестр Косов.
Наступним кроком культурницької діяльності П.Могили було заснування таких навчальних закладів, які за науково-освітнім рівнем не поступалися б західноєвропейським. З цією метою у 1631р. він відкрив вищу школу європейського типу при Києво-Печерській Лаврі. Через рік на основі Київської братської школи та Лаврської школи був створений Києво-Могилянський колегіум. З 1701р. Колегіум отримав статус академії. В основу навчальної програми колегіуму було покладено систему західноєвропейського стандарту освіти «сім вільних мистецтв»- граматика,риторика, діалектика, арифметика, геометрія, астрономія,музика. П.Могила приділяв велику увагу викладанню латинської мови, що була на той час загальноєвропейською науково-освітньою мовою і забезпечувала доступ студентів і викладачів до першоджерел світових здобутків науки.
Києво-Могилянський колегіум був не лише освітнім,а й науковим осередком. Київські вчені створювали шкільні підручники, робробляли наукові курси.
З огляду на швидке зростання кількості учнів в 1634 році була відкрита філія колегії у Вінниці, яку пізніше перенесли до Гощі на Волинь, де вона проіснувала до кінця 17 століття, а 1636 року Могилою була заснована колегія в Кременці.
12 березня 1633 року польський королевич Владислав затвердив митрополитом Петра Могилу. Королівською грамотою Могилі віддавалася Києво-Софіївська церква, утримувалася за ним і Києво-Печерська архімандрія, доручався нагляд над Пустинно-Микільським монастирем.
П.Могила приділив належне місце і художньо-мистецькій ренесансній культурі Києва. Вагомим внеском у цей доробок була відбудова та реставрація християнських православних святинь. У 1633р. Могила домігся королівського указу, за яким православним був переданий Софійський Собор, який відтоді став кафедральним храмом міста. Зусилля П.Могили сприяли відродженню Кирилівського монастиря. Тоді ж православним повернули Видубецький та Пустинно- Микільський монастирі. З ініціативи Могили розпочалися розкопки Десятинної церкви .
Велике значення для формування нового ренесансного світогляду мала також доброчинна діяльність П.Могили. Він забезпечував викладачів і неімущіх студентів засобами для життя і навчання, збудував своїм коштом першу бурсу для бідних студентів і сиріт, нове кам’яне приміщення під школу, провів на садибу Колегіуму водогін. Могила всіляко заохочував інших меценатів до благодійництва заради поширення освіти.