
- •1.Предмет та періодизація історії філософії
- •2.Історія філософії як наука та принципи її періодизації
- •3.Становлення філософських поглядів у країнах Стародавнього Сходу.
- •4.Філософія Стародавньої Індії
- •5.Ортодоксальні філософські школи Стародавньої Індії
- •6. Неортодоксальні філософські школи Стародавньої Індії.
- •8.Філософія школи санхя
- •9.Школа йоги: основні ідеї.
- •10.Філософія Буддизму
- •12. Філософське вчення Конфуція та його послідовників.
- •13.Філософія Мен Цзи
- •14. Філософія Сюнь Цзи
- •15.Філософська школа законників(легістів)
- •17. Основні етапи розвитку та специфіка античної філософії
- •18. Мілетська школа: Фалес, Анаксімандр,наксімен.
- •19.Філософське вчення Геракліта Ефеського
- •20. Філософія піфагорійців
- •22. Апорії Зенона Елейського
- •23Філософія Емпедокла
- •24.Філософське вчення Анаксагора
- •25. Атомістична філософія Демокріта
- •26.Софістика
- •27.Філософія софістів
- •28.Філософія Сократа.
- •30. Малі сократичні школи
- •31. Об’єктивний ідеалізм Платона.
- •32 Гносеологія Платона.
- •33. Докази безсмертя душі (Платон)
- •34. Філософське вчення Арістотеля.
- •36.Критика Арістотелем учення Платона про ідеї
- •37. Риси елліністичної філософії.
- •39. Ф. Епікура
- •40.Матеріалізм Kapa
- •41.Філософія стоїків
- •42. Античний скептицизм (Піррон)
- •43. Неоплатонізм Плотіна
- •44. Християнство і античність: джерела середньовічної філософії
- •45. Екзегетика Філона Олександрійського
- •47.Патристика.
- •48. Східна апологетика. Юстин Мученик
- •49. Олександрійська богословська школа. Климент Олександрійський.
- •50.Східна апологетика. Оріген.
- •51. Західна апологетика.Тертуліан
- •52 Каппадокійські отці церкви. Аврелій Августин.
- •53. Проблема віри і розуму у ф. Августина
- •54. Теорія ілюмінації Августина
- •55. Проблема добра і зла у філософії Августина.
- •56.Боецій і його філософське вчення.
- •57 Схоластика
- •58. Суперечка про природу понять у середньовічній ф.: реалізм і номіналізм.
- •59. Філософія а. Кентерберійського
- •64.Основні риси та періодизація філософії епохи Відродження
- •65. Гуманістичні ідеї у творчості ф. Петрарки
- •67. Пантеїстична натурф. Джордано Бруно
- •69, 70. Проблема методу наукового пізнання в філософії XVII ст.: ф.Бекон і р.Декарт.
- •71. Принцип універсального сумніву р. Декарта
- •72. Дуалізм картезіанської філософії
- •73, 74, 75. Три вирішення субстанційної проблеми: Декарт, Спіноза, Ляйбніц
- •76.Філософське Вчення Гоббса
- •78. Суб’єктивний ідеалізм Берклі.
- •79. Скептицизм Юма.
- •80. Загальні риси ф. Просвітництва
- •81. Теорія пізнання Канта
- •82. Об'єктивний ідеалізм Гегеля
- •83. Антропологічний матеріалізм л. Феєрбаха
- •85.Екзистенційна філософія і її представники.
- •86. Позитивізм
19.Філософське вчення Геракліта Ефеського
Відомий іонієць Геракліт (бл. 540-475 рр. до н. е.) народився у місті Ефесі, що розташоване у центрі Іонії. Аналізуючи питання, що є тим першоелементом, з якого складені всі оточуючі людину речі, він стверджував, що це повинно бути щось мінливе, рухоме. Таку стихію Геракліт віднаходить у матеріально-чуттєвому світі - це вогонь.
Вогонь є, порівняно з землею, водою, повітрям, найбільш тонким" елементом, а головне - "рухомим" і таким, що може перетворюватися в воду, в землю і в будь-яку іншу річ. Отже, Геракліт убачав першооснову світу у вогні. Світ за Гераклітом, є живий вогонь, що періодично розгортається і періодично згасає. Геракліт вважав, що всі світові процеси виникають із боротьби протилежностей. Боротьба - це спосіб досягнення гармонії, спосіб існування всього. Рух, зміна, боротьба, за Гераклітом, не припиняються ні на хвилину
Єдиною мудрістю є знання думки, яка завжди всім керує, тобто - логос. Людська свідомість -душа (псіхе) - підкорена логосу.
20. Філософія піфагорійців
Піфагореї́зм — давньогрецька філософська школа піфагорійців. Назва школи походить від імені засновника — Піфагора (6 століття до н. е.).
Близько 532р.д.н.е у м. Кронті виникає впливова релігійно-філософська група – Піфагорійський союз. Найбільш відомими піфагорійцями були Філолай, Евріт, Архіт, Алкмеон. Вони вважали, що першоосновою є не матеріальний першоелемент; він є поза реальним світом реальних речей, у математичному порядку. Слово «космос» (порядок, лад) набирає у них значення впорядкованого вищою силою світу. Отже, число стаю в них нематеріальною основою світу.
Тому піфагорійці вважали, що тільки математика може дати знання законів Космосу (1 — це точка, 2 — лінія, З — площина, 4 — тіло тощо). Знаходження числових закономірностей світу готувало народження суто ідеалістичної філософії. Таблицю множення, теорему Піфагора, тощо піфагорійці розглядали саме як доказ їхньої теорії світу.
21.Вчення про рух (Елейська школа: Парменід, Зенон Елейський)Еле́йська шко́ла — давньогрецька філософська школа, що виникла в місті Елея у 6-5 століттях до н. е. Головними її представниками були Ксенофан, Парменід, Зенон Елейський.На відміну від мілетської та піфагорійської традицій розглядати дійсність як узгодження, єднання протилежностей. Елеати обґрунтовують поняття про незмінну сутність істинного буття, бо жодне знання не є опорою ані в теорії, ані в практичному житті.Елейська школа вперше розрізнила мислення та чуттєві дані, виділила буття як поняття про дійсність. Завдяки цьому вперше був здійснений поділ між поняттям і тим, що воно позначає, поняття стає окремим предметом дослідження. Елеати змогли сформулювати поняття єдності, єдиного буття як неперервного, незмінного, неподільного цілого, однаково присутнього в усіх елементах чуттєво даної дійсності.Парменід заперечував реальне існування окремих речей і відкидав можливість руху. За ним буття неподільне, несуперечливе, нерухоме, вічне, має форму кулі(досконалості). Істина у Парменіда – логос(розум)., який осяга буття у його цілісності, бо почуття сприймають множинність речей-явищв їх постійній зміні, вони є джерелом омани, відчуття сприймають за існуюче те, що реально не існує. Він ототожнював буття і мислення. Зенон розриває чуттєве і раціональне пізнання. Істинним він однозначно визнає раціональне пізнання, а чуттєве пізнання веде до не розвя’зуваних суперечностей. Він прославився саме через вияснення суперечностей між розумом і відчуттями. Апорії зенона: «Дихотомія», «Стадій», «Стріла»(розглядає траєкторію польоту стріли і стверджує, що в кожний момент часу польоту стріла знаходиться в певному місці. Отже, видимий рух стріли є сумою її станів спокою).