1.Предмет та періодизація історії філософії

Історія філософії — галузь філософського знання. Наука про постання, зміст і розвиток філософських систем та їх зв'язок між собою.Предметом історії філософії є закономірності та особливості філософського пізнання на різних етапах історичного розвитку. Становлення і розвиток філософських систем. Основними етапами: розвитку філософської думки прийнято вважати:

1.Філософія країн Стародавнього Сходу (Індія, Китай). 2.Філософія Античності. 3.Філософія Середньовіччя. 4.Філософія Відродження. 5.Філософія Нового часу

6.Філософія Просвітництва. 7.Німецька філософія 8.Посткласична європейська філософія 19 ст. 10.Сучасна філософія.

.Проблема та структура філософії.

У ході історичного розвитку в філософії сформувалась низка її проблем. Це насамперед проблема буття, тобто те, що можна висловити про будь-які ручі, явища, системи, відношення, процеси лише тому, що вони дійсно існують, наявні у світі. Відповідно виникли й такі галузі філософської думки, як:

1.Онтологія (вчення про буття взагалі, про те, що існує). Оскільки ж є різні види буття – природа, людина, суспільство, то відповідно виділяються й філософія природи (раніше її називали натурфілософією), філософія людини (філософська антропологія), філософія суспільства (філософська соціологія);

2.Гносеологія (наука про пізнання. Монізм-1 першооснова буття-Демокріт, Дідро, Гегель Августин; Дуалізм-2 першоосн.-Арістотель,Кант. Плюралізм-більше 2-ох-Емпедокл 4стихії(земля,вогонь,вода,повітря)); 3.Аксіологія (вчення про цінності. Проблема цінності, сенсу самої людини і всього, що для неї є значущим); 4.Логіка (вчення про закони мислення); 5.Етика (вчення про мораль); 6.Естетика (вчення про закони краси) і та ін.

Усі перелічені проблеми групуються навколо центральної світоглядної проблеми – «людина і світ». Цій формулі очевидно певне протистояння: людина – це щось відмінне від зовнішнього світу, який її оточує і до якого вона в кінцевому підсумку належить.

5.Ортодоксальні філософські школи Стародавньої Індії

Міманса, веданта, санкх'я, йога, ньяя і вайшешика є ортодоксальними (астіка) (визнають авторитет вед).

Система ньяя створена Гаутамою. Об'єктивний світ складається з вічних частинок (ану) води, землі, повітря і вогню. Основну увагу зосереджували на проблемах теорії пізнання і логіки. Система вайшешика заснована мудрецем Канадою, справжнє ім'я-Улука. Кінцевою метою людини є визволення індивідуального я. Санкх'я є філософією дуалістичного реалізму, творцем є мудрець Капіла. Санкх'я визнає існування двох незалежних одна від одної первинних реальностей: духовної (пуруші) і матеріальної (пракриті). Філософія санкх'я заперечує віру в божественне. Засновником філософії йоги вважають мудреця Патанджалі. Визнає існування бога. Бог є вищим об'єктом роздумування для зосередження і самопізнання. Поєднання пуруші і пракриті закладає основу еволюції світу, але припинення цього поєднання веде до його розпаду. Характер практики йоги – засіб досягнення пізнання, яке є істотною умовою визволення. Засновником цієї системи міманса є Джайміні. Мета - захист і виправдання ведичного ритуалізму. Ритуалізм зводиться до визнання авторитету вед, і тому школа міманса висунула теорію про те, що веди не є творами якоїсь особи і тому вони вільні від властивих людям помилок. Обов'язком кожної людини є виконувати те, що є правильним згідно з ведами, і утримуватися від того, що є неправильним. Душу вважали безсмертною. Система веданта виросла із упанішад, які є вершиною вед. Веданта - це збірка всіх філософських думок, розсіяних в упанішадах, та коментарів на ці думки. У веданті існують два напрями: адванта, засновником якої є Шанкара, і вішишта-адваита, заснована Рамануджею. Згідно з адвантою, в світі не існує жодної реальності окрім бога. За вшіишта-адвантою, існують три реальності - матерія душа і бог. Головною з них є бог.