10.Філософія Буддизму

Засновником буддизму був принц Гаутама, захищений з дитинства від життєвих прикрощів та негараздів, він був вражений випадково побаченими фактами людського страждання і смерті. Гаутама сів під сандаловим деревом, давши собі слово не зрушити з місця доти, доки не знайде відповіді на основні питання життя. Тут на нього найшло просвітлення, і він став Буддою (просвітленим, знаючим), проголосивши учням "чотири благородні істини

Перша істина про існування. (страждання є не випадковим, воно існує всюди - у всіх формах існування і у всіх видах досвіду).

Друга істина (немає нічого, що було б з нічим не пов'язане і існувало незалежно. Тому нічого сталого немає. Всі речі підлягають зміні).

Третя істина - про припинення страждань.(оскільки страждання залежить від певних умов, то воно повинно припинитися, як тільки будуть усунені ці умови.)

Четверта істина зводиться до контролю над умовами, які спричиняють страждання. Цей шлях відомий як восьмиступеневий благородний шлях: правильне розуміння, правильна рішучість, правильне мовлення, правильна поведінка, правильне життя, правильні зусилля, правильний керунок думки і правильна зосередженість. Нірвана - одне із центральних понять буддизму та джайнізму, що означає вищий стан блаженства людської душі. Людина, яка досягнула стану нірвани є святою і осягнула найвищий смисл буття.

Теоретичні положення вчення Будди є такими:

• всі речі взаємозумовлені, немає нічого, що існувало б само по собі;

• всі речі внаслідок зміни, умов, від яких вони залежать,

підлягають змінам, отже, немає нічого постійного;

• немає ніякої душі, немає бога і ніякої іншої перманентної субстанції.

12. Філософське вчення Конфуція та його послідовників.

Книги: « Ши цзин»(книга пісень), «Шу цзин»(книга історії), «І цзин»(книга змін), «І Лі» (зразкові церемонії і правила благопристойності), «Чжоу Лі»(етико-ритуальні норми епохи Жоу). Конфуцій перший роздумував про соціум, звертаючись до совісті людини як головного чинника суспільного життя, створює першу філософію моралі. Суспільним ідеалом Конфуція є суспільний устрій минулого, який зазнав змін до гіршого. Згідно з ним, раніше було краще. Він казав,що тільки тоді держава стане ідеальною, коли кожний буде знати своє місце і виконувати свої обов’язки, як визначено небом.

Основними елементами етичного вчення є:1.людинолюбство, 2.ритуал.Обґрунтування Конфуцієм принципів державного управління:1) управління державою повинно вибудовуватися на повазі до старших, до керівників, на шанобливому ставленні до традицій. 2)основним важелем управління державою є не примус. Не насильство, а сила морального прикладу, який повинні демонструвати простолюду благородні мужі. 3) щоб утвердити розхитані принципи держ. правління потрібно утвердити ідеал давнини. 4) здійснювати такі дії, які повернуть повноту влади, її дієвість родовій аристократії.

Благородний муж у своїх вчинках повинен: виявити почуття самоповаги і особистої незалежності; відповідально виконувати доручення і накази своїх керівників.

Отже, етичне вчення конфуція відповідає Дао, законові неба. Основна мета усіх його міркувань – повернути всю повноту родовій аристократії і утвердити суспільний лад.

15.Філософська школа законників(легістів)

Протиставили конфуціанському ритуалові свій закон «фа», вони розуміли як покарання.

Основні положення теорій держ. управління легістів:

1. концепція рівних можливостей(усунення спадковості);2.джерело законів-володар(воля неба, воля народу-для нього не існували); 3)засоби управління: ніякого переконування, морального примусу – тільки примус закону і покарання; 4) концепція систематичного оновлення державного апарату; 5) концепція кругової поруки.

Гунсунь Ян перший теоретик і практик легізму. Згідно з ним природа людини є злою, і добра людина бути не може. Керувати людиною можна лише системою жорстоких покарань і страху.