30. Малі сократичні школи

В історії ф. з іменем Сократа пов’язується існування так званих

Сократичних шкіл, які мали назви: кініки, кіренаїки, мегарики

Засновником кінізму - чень Сократа Антисфен з Афін. А яскравим представником кініків - є Діоген Синопський. Умовами досягнення, щастя і доброчесності є: максимальна незалежність від зовнішніх умов життя, зневага суспільних норм, обмеження потреб і повернення до "природного стану".

Основна теоретична засада філософії Антисфена -заперечення реальності загального. Антисфен вбачав щастя в доброчесності, для досягнення якої достатньо сили волі. Антисфен привніс поняття моралі в естетику: добро -прекрасне, зло - потворне. На питання: що для людини є найважливішим, Антисфен відповів: померти щасливим.Кіренаїки.Засновник школи – учень Сократа Арістіп Кіренський. Він стверджував, що джерелом знання є відчуття. Всі відчуття він зводив до задоволення(благо) і страждання(зло). Він бачив у чуттєвій насолоді вище благо, але не можна бути рабом насолоди, задоволення повинно бути розумним. Проповідування гедонізму вело до аморальності, бо критерієм добра і зла була насолода. Добро-те що дає нам насолоду,зло-що позбавляє насолоди і приносить страждання. Мегарики особливу увагу приділяли логіці. Їх засновником був Евклід із Мегари, а сама школа існувала у 4 ст. до. н.е. Визнавав існування єдиного,вічного блага, яке може приймати форми:розуму, бога.Нічого протилежного до блага не існує. Евклід розробив положення еристики(мистецтво суперечок). Його улюбленим методом доведення був метод «зведеня до абсурду»-доводячи суперечність протилежної позиції, він тим самим підтверджував істинність своєї. Засновником елідської філ.школи був Федон з Еліди. Федон вважав, що у процесі спілкування з мудрими людьми непомітним є факт, коли і як це спілкування принесло користь, але сама користь є неодмінно відчутною.

Вчення Платона - це система об'єктивного ідеалізму, філософська доктрина, згідно з якого думки і поняття, мислення, ідеї існують об'єктивно, незалежно від людської свідомості і первинні відносно природи, матерії. Воно складалося з 3-ох частин: діалектики - вчення про ідеї і пізнання; фізики - вчення про космос і душу та етики -вчення про моральність та державу.

Мислитель намагався знайти аргументи, якими прагнув довести скептикам реальність існування залагьного.

31. Об’єктивний ідеалізм Платона.

Платон(Арістокл 427-347р.д.н.е). Автор творів «Держава», «Теетет», «Пармені», «Закони». Вчення Платона-це система об’єктивного ідеалізму, філософська доктрина згідно з якою думки і поняття, мислення, ідеї існують об’єктивно, незалежно від людської свідомості. Воно скл.з 3-ох частин: діалектики - вчення про ідеї і пізнання; фізики - вчення про космос і душу та етики -вчення про моральність та державу.

Платон стверджує існування світу ідей, який є незмінним. Саме ідея робить прекрасними всі речі. Ідеї – суть, яка тілесно не сприймається, а тільки «споглядаються» розумом.

Ввів поняття «матерія»-це те що не існує, ніщо, небуття. Все, що існує, виникло з чогось, але тепер того, з чого все виникло, немає, тому воно- матерія. Взаємодія матерії та ідеї призодить до деформування ідей, до втрати конкретним речам досконалості, яку мала «чиста»ідея.

Речей, які втілюють ідею, багато, а ідея одна. З ідеями пов’язані такі властивості речей, як прекрасне і благо, то матерія-символізує злий початок. Ідеї, як і речі займають місця в просторі, яке мислитель називає «розумне місце». Речі є тінями ідей. Визнавав існування душі. Душа є самостійним буттям, що перебуває в тілі. Сутність людини визначає душа, що є частиною космосу і пов’язує людину з ним. Після смерті душа відділяється від тіла, і повертається до безтілесного царства ідей. Суттю процесу пізнання він вважав анамнезіс(пригадування).