39. Ф. Епікура

Еп. народився у 341 р. до н.е. на острові Самос.

Еп. вважав тілесне задоволення єдиним сенсом життя. Під задоволенням він розумів насамперед відсутність невдоволення, і акцентував на необхідності враховувати наслідки задоволень і страждань.

Еп. ділив потреби людини на 3 класи: 1) природні і необхідні - їжа, одяг, житло; 2) природні, але не необхідні - сексуальне задоволення; 3) неприродні - влада, багатство, розваги і т.п.

Він визнавав існування богів давньогрецького пантеону. Еп. заперечував будь-яке божественне створення світу. На його думку, безліч світів постійно народжується в результаті тяжіння атомів один до одного, а що проіснували певний термін світи так само розпадаються на атоми. Але, за Еп.ом, цей процес здійснюється спонтанно і без втручання будь-яких вищих сил.

Він вважав, що душа людини матеріальна і вмирає разом з тілом. Основою пізнання Еп. вважає безпосередні відчуття, а не судження розуму. На його думку, все, що ми відчуваємо, істинно, відчуття ніколи нас не обманюють. Помилки і помилки виникають тільки в тому випадку, коли ми щось додаємо до наших сприйняттям, тобто джерелом помилки виявляється розум. Найважливішою частиною філософії Еп. вважається його етика. Його ф. індивідуалістична і спрямована на отримання задоволення від життя незалежно від політичних та суспільних умов. мета життя за Еп.а - саме життя у всіх її проявах, а пізнання і ф. - шлях до отримання найбільшого задоволення від життя.

Філософія стоїків

Школа стоїків. Стоїцизм поєднував у собі елементи матеріалізму й ідеалізму, атеїзму і теїзму

Засновник стоїцизму - Зенон Кітійський (з міста Кітія) (336/5-264/3 рр. до н. е.). Він поділяв філософію на фізику, етику і логіку. Кінцева мета - це жити у згоді з природою, і це те саме, що і жити згідно з чеснотами: сама природа веде нас до чеснот.

Історію стоїцизму поділяють на три періоди: Давня Стоя (IV-III ст. до н. е.; Зенон Кітійський, Клеатіф Ассоський), Середня Стоя (II ст. до н. е.; Панецій Родоський, Посідоній), та Нова Стоя (І-ІІ ст. н. е.; Сенека, Епіктет, Марк Аврелій).

Стоїки визнавали, що об'єктивно існують тільки тіла. Разом із тим у їх систему входять і бог чи боги, і душа (душі), і логос як світовий розум. Особливо велике значеїшя стоїки надавали вогню і суміші вогню з повітрям -пневмі. Вважали вогонь первинною і субстанційною стихією, субстратом усього існуючого. Все виникає з вогню (це творчий вогонь).

Згідно зі стоїками, буттям є тільки те, що здатне діяти і страждати, "буття і тіло - одне і те саме". Форма ототожнюється стоїками із Богом-Логосом, який у своїй тілесній матеріальності ототожнюється з гераклітовим творчим ефірним вогнем - Зевсом.

42. Античний скептицизм (Піррон)

Для античного скептицизму характерно не пряме догматичне заперечення можливості пізнання, а лише утримання від рішучих і остаточних висловлювань.

Філософ, за Піррон, - той, хто прагне до щастя. Але щастя полягає тільки в незворушності й у відсутності страждань . Хто бажає досягти понятого таким чином щастя, має відповісти на три питання: 1) з чого складаються речі? 2) як повинні ми ставитися до цих речей? 3) який результат, яку вигоду отримаємо ми з цього нашого до них ставлення?

Пірроном, вважав що істинне знання належить тільки богам. Основні аргументи проти можливості достовірного знання, суть яких у цих тезах: одні і ті самі речі у різних людей викликають різні відчуття; одні і ті самі люди у різних станах і різними органами відчуттів сприймають речі по-різному. Він ніщо не вважав ні прекрасним, ні потворним, ні справедливим і вважав, що істинно ніщо не існує, а людські вчинки керуються лише законом і звичаєм. Піррон оголошує неможливим будь-яке істинне знання про речі навколишнього світу. Скептицизм(коливання) , невіра в можливість пізнання світу