71. Ринок грошей, ринок позичкового капіталу, їх суть, суб’єкти, об’єкти (інструменти), функції, значення функціонування в економіці.

Грошовий ринок — це система економічних та правових відносин між господарюючими суб’єктами, населенням та державою з приводу надання на певних умовах у позику короткостроковий капітал. Це частина кредитного ринку, де здійснюються переважно короткострокові (від одного дня до одного року) депозитно-позикові операції, що обслуговують в основному рух оборотного капіталу фірм, короткострокових ресурсів банків, установ, держави і приватних осіб (населення).

Фінансові активи, що обертаються на ринку грошей мають високу ліквідність; наймен­ший рівень фінансового ризику; система ціноутворення на цьому ринку є відносно простою. Фактично грошовий ринок може бути представлений ринком готівки і ринком короткострокових боргових зобов'язань.

Найбільші в світі ринки грошей: Нью-Йоркський, Лондонський, Токійський, Паризький.

Основними суб’єктами грошового ринку виступають комерційні банки, брокерські й дилерські фірми та інші фінансово-кредитні інститути, які мобілізують і перерозподіляють грошові кошти підприємств, організацій, установ, населення. Таким чином, в операціях купівлі-продажу грошей беруть участь фірми, домогосподарства, структури державного уп­равління, фінансові посередники. Джерелом ресурсів є кошти, залучені банківською системою.

Об’єктом грошового ринку є гроші, які продаються і купу­ються на ньому. Таким об'єктом можуть стати тільки тимчасово чи постійно вільні грошові кошти, власники яких пропонують їх на ринку задля одержання додаткового доходу. Продаж грошей виступає переважно у формі кредитування. Продавець – у ролі кредитора, покупець – у ролі позичальника.

Інструментами грошового ринку є казначейські та комерційні векселі, депозитні сертифікати, банківські акцепти, чеки, угоди про перепродаж, євродолари, комерційні та фінансові папери тощо.

Основними фінансовими послугами на грошовому ринку є:

1. прийняття банками вкладів (депозитів) від фізичних та юридичних осіб;

2. відкриття та ведення банками поточних рахунків клієнтів, переказ грошей з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів;

3. операції з валютними цінностями;

4. зберігання грошових коштів, цінностей, цінних паперів та довірче управління ними;

5. випуск, купівля, продаж, обслуговування чеків, векселів, інших оборотних платіжних інструментів;

6. випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій з їх використанням.

Грошовий ринок поєднує три головні складові: обліковий, міжбанківський і валютний. Обліковий ринок – частина грошового ринку, де ко­роткострокові грошові ресурси перерозподіляються між кредитними інститутами шляхом купівлі-продажу векселів і цінних паперів з термінами погашення, як правило, до одного року. Міжбанківський ринок – частина грошового рин­ку, де тимчасово вільні грошові ресурси кредитних установ залучаються і розміщуються банками між со­бою у формі міжбанківських депозитів та кредитів на короткі терміни.

Основними функціями грошового ринку є:

1) об'єднання дрібних заощаджень населення, держави, приватного бізнесу, закордонних інвесторів і створення потужних грошових фондів;

2) трансформація цих коштів у короткостроковий позиковий капітал, який є зовнішнім джерелом фінансування фірм;

3) спрямування частини коштів на міжбанківський ринок, що забезпечує стійкість кредитної системи, а також про­цес розширеного відтворення через видачу позик за участю фінансових посередників за схемами: Центральний банк → комерційний банк; комерційний банк → комерційний банк; комерційний банк → підприємство, населення;

4) надання позик державним органам для вирішення невідкладних завдань, покриття дефіциту бюджету;

5) касове виконання бюджету;

6) забезпечення ліквідності короткострокових вкладень.

Ринок позик – це система економічних і правових відносин між споживачами, кредиторами та державою, де об’єктом операцій є наданий на певних умовах у позику середньостроковий та довгостроковий капітал. Ринок позик дає змогу здійснювати на­громадження, рух, розподіл та перерозподіл позикового капіталу між сферами економіки.

Основними суб’єктами ринку позик є господарюючі суб’єкти, населення, комерційні банки, інші фінансово-кредитні інститути, які мобілізують і перерозподіляють грошові кошти, та органи державного управління. Розрізняють також первинних інвесторів, спеціалізованих посередників та позичальників.

Об’єктом ринку позик є гроші, які продаються і купу­ються на ньому на середньо- та довгостроковій основі:

• середньострокові позики – на цілі як виробничого, так і суто комерційного характеру. Найбільше поширення вони одержа­ли в аграрному секторі, а також при кредитуванні інноваційних проектів із середніми обсягами необхідних інвестицій. Такі позики надаються на термін від 1 до 3 років;

• довгострокові позики – з метою інвестування. Для них ха­рактерний великий обсяг переданих ресурсів. Особливий розви­ток вони одержали в капітальному будівництві, ПЕК, сировинних галузях економіки. Такі позики видаються на термін від 3 до 5 років. У нашій країні вони викори­стовуються не дуже широко через загальну нестабільність еко­номіки і меншу прибутковість у порівнянні з короткостроковими кредитними операціями.

Інструменти ринку позик: векселі, казначейські зобов’язання, ощадні, депозитні та інвестиційні сертифікати, облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик, облігації місцевих позик, облігації підприємств, форфейтингові, лізингові угоди.

Фінансові послуги на ринку позик включають в себе:

1. позики фізичним особам (населенню) – споживчі кредити, іпотечне кредитування;

2. позики державі шляхом придбання ОВДП, ОДЗП, облігацій місцевих позик, казначейських векселів;

3. позики підприємствам:

   • сезонний кредит – надається для забезпечення короткострокових сезонних потреб у додаткових фінансових ресурсах. Він має разовий характер. Найчастіше надається сільськогосподарським виробникам і туристичним фірмам на короткостроковій основі (30-180 днів);

   • кредит під рух грошових коштів – є середньо- чи довгостроковим і призначений для фінансування капітальних вкладень або для збільшення оборотного капіталу при розширенні виробництва;

   • кредити під забезпечення активів – нерухомості, обладнання, товарно-матеріальних запасів;

   • проектні кредити;

   • будівельні кредити;

   • комерційний кредит – позика покупцю товару, оформлюється комерційним векселем;

4. факторингові послуги;

5. лізингові послуги;

6. форфейтингування.

Кредиторами підприємств можуть бути: банки та спеціалізовані фінансово-кредитні інститути (банківський, лізинговий кредити); підприємства (комерційний кредит); держава (державний кредит, який надається через уповно­важені банки); міжнародні фінансово-кредитні установи (відкриття кре­дитних ліній).

Ринок позик виконує такі функції:

1. об’єднує дрібні, розрізнені грошові заощадження населення, державних структур, приватного бізнесу, зарубіжних інвесторів і створює великі грошові фонди;

2. трансформує грошові кошти в середньо- та довгостроковий позичковий капітал, що забезпечує зовнішні джерела фінансування матеріального виробництва національної економіки;

3. надає позики державним органам і населенню для вирішення таких важливих завдань, як покриття бюджетного дефіциту, фінансування різного роду соціальних програм (фінансування частини житлового будівництва);

4. здійснює обслуговування товарного обігу шляхом кредитування;

5. прискорює концентрацію та централізацію капіталу, сприяючи утворенню потужних фінансово-промислових груп.