1. Шкала та еліпс розсіювання снарядів, мін. Особливості розсіювання.

2. Бойовий порядок гсабатр. Вимоги до нього показати схемою.

3. В ролі кву підготовити команду та подати на вогневу позицію, коли відомі координати:

Вогнева позиція Х = 37155 Y = 74210 Н = 195 а_он 4-00

Подавити ціль 107 ПТУР в окопі. Х = 43661 Y = 75665 Н = 315

1.Шкала та еліпс розсіювання снарядів, мін. Особливості розсіювання.

За міру розсіювання в артилерійській практиці приймають величину, яка називається серединним відхиленням.

Якщо всю площу еліпса розсіювання поділити в кожний бік від ЦРС на смуги завширшки в одне серединне відхилення по даному відхиленню, тоді в кожній смузі буде певний відсоток влучень від загальної кількості пострілів.

Так, наприклад, в найближчу до центру розсіювання смугу влучить 25% від загальної кількості випущених снарядів, в наступну за нею таку ж смугу по 16%, в наступну - 7%, в наступну - 2%. Це процентне співвідношення дослідним-теоретичним шляхом.

Шкала, побудована по даному напрямку через одне серединне відхилення, називається шкалою розсіювання.

Еліпси, які відображають характер розподілу двох випадкових величин називають еліпсами розсіювання

Розсіювання снарядів по відповідному напрямку характеризується:

- серединним відхиленням по дальності (Вд);

- серединним відхиленням по висоті (Вв);

- серединним боковим відхиленням (Вб).

На практиці вважається, що найбільше відхилення не може бути більшим чотирьох серединних відхилень по даному напрямку в кожну сторону від ЦРС 4Вд, 4Вб, 4 Вв (повний еліпс).

Смуга, яка вміщує в собі два прилеглих до центру розсіювання серединних відхилення по даному напрямку, називається смугою кращої половини влучень.

Звідси визначення серединного відхилення.

Серединним відхиленням називається половина довжини ділянки, симетричної відносно ЦРС, імовірність влучення в яку випадкової величини дорівнює половині (50%). 2.Бойовий порядок гсабатр. Вимоги до нього показати схемою.

Для виконання вогневих|вогняних| завдань|задач| |супротивника| артилерійська (мінометна) батарея розгортається в бойовий порядок|порядок|. Бойовий порядок|порядок| повинен забезпечувати найбільш| ефективне виконання поставлених завдань|задач|, повне|цілковите| використання бойових можливостей| підрозділів, підтримку безперервної| взаємодії із|із| загальновійськовими підрозділами | і стійке управління підрозділами|, можливість|спроможність| швидкого маневру в ході бою, а також найменшу уразливість підрозділів| від ударів усіх видів зброї|.

Бойовий порядок артилерійської (мінометної) батареї (див.дод.рис.1.) складається з бойових порядків вогневих взводів, командно-спостережного пункту, а за необхідності – спостережного пункту (передового, бокового). Для розгортання артилерійської (мінометної) батареї в бойовий порядок призначають район вогневих|вогняних| позицій (або вогневу|вогняну| пози­цію|) і місце командно-спостережного|спостережливого| пункту.

У районі вогневих|вогняних| позицій для кожної ба­тареї| готують дві-три вогневі|вогняні| по­зиції|.

Основний район вогневих позицій призначають для виконання вогневих завдань у всіх видах бою. Залежно від приналежності батареї, далекобійності артилерійських систем і умов обстановки основний район вогневих позицій призначається на віддаленні 2-6 км від передових підрозділів (переднього краю оборони) наших військ.

Запасний район вогневих позицій призначають для маневру підрозділів і виконання вогневих завдань при навмисному або вимушеному залишенні основного району вогневих позицій.

Тимчасовий район вогневих позицій (тимчасова вогнева позиція) може призначатися для виконання окремих вогневих завдань (для підтримки загальновійськових підрозділів, що діють у смузі забезпечення або обороняють передову позицію, ведення вогню по віддалених від основного району вогневих позиціях, цілях, виконання завдань кочівними підрозділами та інших завдань).

Вогнева позиція – це ділянка місцевості, зайнята або підготовлена до зайняття вогневими взводами батареї (взводом, гарматою) для ведення вогню. Вогнева позиція батареї включає місця для гармат (мінометів) і боєприпасів, машини (пункту управління) старшого офіцера батареї, укриттів для особового складу, окопів для самооборони, спостережного посту, тягачів і машин з боєприпасами, а вогнева позиція батареї реактивної артилерії, крім того, – місця для пункту заряджання і метеорологічного посту. Вогневі|вогняні| позиції можуть бути закритими|зачиняти| або відкритими|відчиняти|. Закритою|зачиняти| називається вогнева|вогняна| позиція, на якій гармати (міномети, бойові машини) під час ведення вогню укриті від наземного спостереження противника|супротивника|. Вона повинна дозволяти| вести вогонь|стрільбу| з|із| великими доворотами| від основного напрямку|направлення|, а також прямою наводкою при самообороні.

ВП є закритою, якщо глибина схову в залежності від калібру системи становить 6-25м. При стрільбі без вогнегасників вночі глибина схову повинна бути збільшеною у 1,5-2 рази. Глибина схову визначається згідно з вимогами «Керівництва з бойової роботи вогневих підрозділів артилерії». Закриту ВП обирають з таким розрахунком, щоб вона забезпечувала виконання поставленого підрозділу вогневого завдання (була можливість вести вогонь як по цілях, розташованих як на передньому краю противника, так і в глибині його оборони, а також по танках і інших броньованих машинах прямою наводкою). ВП для мінометів обирають на протилежних схилах пагорбів, в ярах та інших складках місцевості, на лісових галявинах та узліссях, які не проглядаються противником, як правило, на танконедоступних напрямках.

Відкритою називається вогнева позиція, на якій матеріальна частина не вкрита від наземного спостереження противника або, будучи укритою і замаскованою, стає спостережною з початком ведення вогню. Відкриті ВП артилерійські підрозділи займають для стрільби прямою наводкою при відбитті атаки танків і для зруйнування спостережних вогневих споруд, для ураження окремих цілей, розміщених на передньому краю противника та в найближчій глибині його оборони.

Білет № 8