2.Розташування артилерійської (мінометної) батареї на місці.

Батарея може розташовуватися на місці у вихідному районі, у районі зосередження після здійснення маршу, у районі очікування при перевезенні залізничним (річковим, морським, повітряним) транспортом, у районі відпочинку в ході здійснення маршу та в інших районах.

Район розташування вибирається на місцевості, що має природні укриття, дороги і під’їзні шляхи, придатні для руху транспорту, і повинен забезпечити розосередження і приховане розміщення підрозділів батареї, швидкий їх збір і висування у потрібному напрямку, зручність розміщення та відпочинку особового складу, сприятливі умови для організації захисту від високоточної зброї, зброї масового ураження, а також у санітарно-епідеміологічному відношенні. Слід уникати розташування поблизу промислових об’єктів і великих населених пунктів. Розташування в населених пунктах допускається в умовах суворої зими або тривалої негоди, якщо немає часу на влаштування захисних споруд для особового складу поза населеними пунктами, або за наявності населених пунктів, звільнених від місцевих мешканців.

У районі розташування батарея розміщується, як правило, вздовж маршруту висування, але з боку від нього на дистанціях і інтервалах, що знижують ефективність ураження їх ударами авіації, високоточною зброєю і вогнем артилерії противника з урахуванням можливості швидкого шикування колони, використовуючи захисні і маскувальні властивості місцевості – лощини, яри, балки, ліс, кущі. Основні засоби озброєння: командирські машини, самохідні гармати, машини розвідувальних комплексів розташовуються розосереджено , на віддаленні 100 і більше метрів один від одного, а інше озброєння та техніка на відстані 25-50м одна від одної, а особовий склад розташовується при своїх гарматах, тягачах і автомобілях. Гармати і машини розміщують, як правило, у складках місцевості та інших природних укриттях. Для них обладнуються окопи та укриття, які повинні бути ретельно замасковані і виключати можливість виявлення засобами наземної і повітряної розвідки противника. Завжди інженерне обладнання району розташування батареї розпочинається негайно з прибуттям до нього підрозділів, а якщо є можливість – заздалегідь. За наявністю часу, поблизу артилерійських тягачів з гарматами (самохідних гармат, бойових машин) та іншої техніки відривають щілини. У подальшому для захисту від зброї масового ураження і високоточної зброї противника обладнують бліндажі та сховища.

Батарея в районі розташування знаходиться у пос­тійній готовності до відбиття нападу противника, знищення його повітряних десантів і диверсійно-розвідувальних сил. Правильний вибір району розташування має суттєве значення для збереження боєздатності підрозділів у сучасному бою.

Для техніки, боєприпасів, пального та інших матеріальних засобів влаштовуються окопи та укриття. Місця розташування підроз­ділів і техніки, позиції охорони та чергові вогневі засоби, сліди від машин ретельно маскуються. У населених пунктах підрозділи розташовуються ближче до околиць. Як укриття використовуються під­вальні приміщення будівель, місцеві сховища та інші міцні споруди.

Радіо- та тепловипромінюючі об’єкти маскуються спеціальними покриттями (екранами), поблизу них обладнуються хибні об’єкти (теплові пастки). У районі розташування та на підступах до нього розвідують і готують шляхи для виходу підрозділів з району та маневру при відбитті нападу противника.

Зміна району розташування батареї здійснюється за вказівкою старшого командира. Розташування підрозділів під лініями електромережі, поблизу газо- та нафтопроводів не допускається.

Під час з’ясування завдання на розташування на місцевості командир батареї перш за все з’ясовує заходи, які проводить старший начальник в інтересах розвідки району розташування.

Під час оцінки обстановки командир батареї визначає можливість завдання противником ударів при розташуванні у вказаному районі, а також можливість дій в ньому диверсійно-розвідувальних сил противника (НЗФ). Під час оцінки місцевості він вивчає її захисні та маскувальні властивості, можливість їх використання для захисту підрозділів, і перш за все від високоточної зброї.

У рішенні на розташування на місці командир батареї визначає, на виконанні яких заходів зосередити основні зусилля; місця розміщення підрозділів із зазначенням порядку дій при їх зайнятті; склад, завдання і порядок зміни чергового підрозділу та добового наряду; порядок організації сторожової (безпосередньої) охорони; завдання всебічного забезпечення, в тому числі і з використанням місцевих ресурсів.

До виходу батареї в призначений район орга­нізовується його рекогносцировка.

При розташуванні батареї в складі дивізіону розвідка району розташування здійснюється АРГ дивізіону. Склад АРГ визначається командиром артилерійсь-кого дивізіону і залежить від завдань і обсягу робіт. Склад АРГ дивізіону вміщує офіцера штабу дивізіону та по одному офіцеру (прапорщику) або сержанту від кожної батареї, а також фельдшера (санінструктора) та інструктора - дозиметриста.

Батарею на підході до району розташування зуст­річає офіцер (прапорщик, сержант) зі складу АРГ і виводить у призначене місце. Зупинка колони батареї на маршруті руху для очікування вказівок про місце розташування не допускається.

Самооборона дивізіону повинна бути круговою та охоплювати усі основні шляхи та підступи до району розташування. Вона здійснює­ться сторожовими постами у складі обслуги з гарматою, які виставляються для своєчасного виявлення і затримки наземного противника на загрозливих напрямках на відстані до 1500м, на прихованих підступах ─ секретами у складі 2-3 чоловік, що виставляються на відстані до 400м від району розташування дивізіону. Сторожовий пост, секрети підпорядковуються черговому дивізіону і виставляються ним особисто (сторожовий пост несе службу, як правило, протягом доби). Зв’язок з постом встановлюють дротовими та сигнальними засобами. Місце сторожового поста повинно забезпечувати кругове спостереження, ведення вогню і маскування. Поодиноких солдат противника сторожовий пост (секрет) захоплює в полон або знищує. При нападі противника сторожовий пост сміливо всту­пає з ним у бій та стійко утримує свою позицію до наказу на відхід.

Старшому сторожового поста призначають сектор спостереження і напрямок особливої уваги , а також перепустку і відгук.

Перепусткою є найменування озброєння або техніки, наприклад: “Гармата”, а відгук – назва населеного пункту, що починається з тієї ж букви, що й перепустка, наприклад ,“Городок”.

При постановці завдань на розташування командир батареї в бойовому наказі вказує:

• взводам ─ основні та запасні місця розташування, порядок їх заняття та інженерного обладнання, завдання на випадок нападу наземного противника, вогневі позиції, порядок і час виходу до них;

• патрульним, добовому наряду, спостерігачам на КСП : порядок несення служби і дії при виявленні противника, порядок відкриття і ведення вогню, підтримання зв’язку та доповіді про противника; порядок зміни, перепустку й відгук.

Після постановки завдань підрозділам командир батареї вказує заходи захисту від зброї масового ураження, з маскування та інженерного обладнання району розташування.

Батарея, яка додана роті, призначеній в сторожову охорону, розгортається в бойовий порядок із завданням завдати ураження противнику на підступах до позицій сторожової охорони, підтримати її бій та прикрити вогнем проміжки між її позиціями.

Батарея повинна бути постійно готовою відкрити вогонь для ураження противника в смузі охорони.

Білет № 22