1. Пристрілювання цілей розташованих в безпосередній близькості від своїх військ (особливості)

2. Періоди вогневого ураження в наступі. Види вогню. Показати схемою.

3. В ролі кву підготовити команду та подати на вогневу позицію, коли відомі координати:

Вогнева позиція Х = 37155 Y = 74210 Н = 195 а_он 4-00

Подавити ціль 125 ПТУР в окопі. Х = 46101 Y = 73995 Н = 325

1.Пристрілювання цілей розташованих в безпосередній близькості від своїх військ (особливості)

Пристрілювання починають на вирахуваних установках по цілі (центру групової цілі). за точкою, винесеною на місцевості (карті) на 200...400 м у бік, протилежний розташуванню своїх військ.

Отримавши знак, змінюють приціл у бік цілі відповідно до величини першої вилки, приймають розрив перельотним (недольотним) по лінії спостереження на величину першої вилки, яка дорівнює 100 м, вводять коректуру напрямку на виміряне бокове відхилення, а для утримання розриву на лінії спостереження використовують крок кутоміра К_к. з урахуван­ням виміряного відхилення розриву в напрямку і призна­чають наступний постріл. Залежно від відхилення роз­риву від цілі в дальності величина першої вилки може бу­ти зменшена або збільшена.

Так діють до отримання розриву з протилежним зна­ком, після чого половинять вилку і, якщо потрібно, продовжують пристрілювання.

До стрільби на ураження переходять після введення коректури на прийняте відхилення розривів по лінії спостереження, яке дорівнює:

50 м – для стрільби по цілях глибиною менше 100 м;

100 м – для стрільби по цілях глибиною 100 м та більше.

До стрільби на ураження переходять також, якщо під час пристрілювання було визначене влучення в ціль. При влученні в групову ціль переходять до стрільби на ураження після введення коректури з урахуванням виміряного відхилення розривів у напрямку та з окомірною оцінкою відхилення розриву за дальністю від центру цілі, а якщо розрив снаряда відбувся поблизу дальньої чи ближньої її межі, приймаючи розрив відповідно перельотним або недольотним на величину, яка дорівнює 1/2 гли­бини цілі.

Для забезпечення безпеки своїх військ під час стрільби по цілях, розташованих поблизу від них, командир артилерійського підрозділу повинен:

застосовувати найбільш точний спосіб визначення установок для стрільби;

призначати снаряди і заряди, що можуть забезпечити найменше розсіювання;

уникати переходу від одного заряду до другого та ведення стрільби різними партіями зарядів;

якщо вимагають обставини, то для пристрілювання призначати снаряди, які мають меншу уражаючу осколкову дію (з меншою потужністю, димові, осколково-фугасні з установкою підривника на фугасну дію);

починати пристрілювання цілей на установках, які забезпечують відхилення першого розриву від цілі на боці, протилежному від наших військ;

вести безперервне спостереження за результатами стрільби та передовими підрозділами своїх військ, особливо при веденні послідовного зосередження вогню;

негайно подавати команду “Стій” після отримання встановленого сигналу на припинення вогню.

2.Періоди вогневого ураження в наступі. Види вогню. Показати схемою.

При виконанні вогневих завдань у наступі артилерійські підрозділи можуть самостійно застосовувати такі види вогню: вогонь по окремій цілі; зосереджений вогонь; Крім того, у складі артилерійської групи або разом з нею можуть брати участь у веденні, послідовного зосередження вогню, вогневого валу, рухомої вогневої зони.

Вогонь по окремій цілі – вогонь батареї, взводу або гармати (міномету, бойової машини, установки ПТКР), який ведеться самостійно із закритої ВП або прямою наводкою, у тому числі і боєприпасами високої точності (рис. 1.1).

Застосовується для подавлення, знищення або руйнування окремих цілей в усіх видах бою.

Зосереджений вогонь (ЗВ) – вогонь, який ведеться одночасно декількома батареями або дивізіонами по одній цілі або групі цілей, які знаходяться на обмеженій площі (рис. 1.2).

Застосовується в усіх видах бою для знищення і подавлення:

• тактичних засобів ядерного та хімічного нападу противника;

• артилерійських (мінометних) батарей (взводів);

• живої сили та вогневих засобів у районах зосередження, на маршрутах висування, рубежах розгортання і в ході бою;

• пунктів управління, радіолокаційних засобів;

• вертольотів на посадкових майданчиках;

• наземних елементів ВТЗ та інших цілей.

Послідовне зосередження вогню (ПЗВ) – зосереджений вогонь по цілях, що знаходяться на одному рубежі перед фронтом та на флангах своїх атакуючих військ, який послідовно переноситься з рубежу на рубіж у міру їх просування (рис. 1.8).Послідовне зосередження вогню може бути одинарним, подвійним або потрійним (коли вогонь одночасно ведеться на одному, двох або трьох рубежах).Застосовується при прориві завчасно підготовленої та розвинутої в інженерному відношенні оборони, що складається з відокремлених оборонних позицій або опорних пунктів.

Цілі, що намічені для послідовного зосередження вогню, об’єднують у рубежі, відстань між якими може бути 300-600м. Розподіл цілей за рубежами здійснюють так, щоб після перенесення вогню на рубіж тривалість вогневого нальоту по розташованих на ньому цілях складала не менше 5 хвилин. Дивізіону, що залучається до ведення послідовного зосередження вогню, призначають 2-3 окремі цілі або одну групову ціль, розмірами, не більше 6 га для дивізіону, озброєного гарматами до 100мм включно і мінометами цих калібрів, та не більше 9га, якщо калібр систем дивізіону більший за 100мм. Цілі нумерують тризначним числом: перша цифра – номер рубежу, друга та третя – номер цілі. Рубежам ПЗВ надають умовні найменування за назвами хижих звірів, починаючи з ближнього. Наприклад: „Лев” (перший рубіж), „Пантера” (другий рубіж) та ін. Стрільбу по цілях на рубежах ПЗВ дивізіон веде батареями шкалою на одній установці кутоміра.Стрільбу по цілях на першому рубежі ПЗВ ведуть методичним вогнем з темпом, установленим під час останнього вогневого нальоту артпідготовки; на інших рубежах - стрільбу починають залпом та продовжують методичним вогнем установленого темпу.

Вогневий вал (ВгВ) – суцільна вогнева завіса, що створюється на одному (одинарний вогневий вал) або одночасно на двох (подвійний вогневий вал) рубежах перед фронтом своїх атакуючих військ, що послідовно переноситься в глибину у міру їх просування

Застосовується при прориві завчасно підготовленої та розвинутої в інженерному відношенні системи траншей і відсічних позицій в обороні противника. Для ведення ВгВ призначають основні і проміжкові рубежі. Основні рубежі ВгВ призначають через 300-600м один від одного, а проміжкові – між основними через 150-200м. Перший рубіж ВгВ призначають, як правило, по передньому краю противника. Основним рубежам ВгВ надають номери, починаючи з ближнього, і умовні найменування за назвами хижих звірів, наприклад: „Лев” (перший основний рубіж), „Вовк” (другий основний рубіж) і т.д. Проміжкові рубежі нумерують окремо від основних, починаючи з ближнього, та іменують: 1-й проміжковий, 2-й проміжковий і т.д. При великому темпі атаки проміжкові рубежі можуть не призначатися. На рубежі вогневого валу дивізіону призначається одна ділянка, розміри якої визначаються так, щоб на одну гармату припадало не більше: – 15м для гармат калібру до 100мм і мінометів; – 25м для гармат калібру більше 100мм. Витрату снарядів призначають згідно з ПС і УВ. Стрільбу по ділянках ВгВ батареї ведуть на одній установці прицілу і одній установці кутоміра з віялом за шириною батарейної ділянки. Стрільбу починають залпом та продовжують методичним вогнем. По проміжкових рубежах вогонь ведуть протягом встановленого часу (2–3 хвилини).

Рухома вогнева зона (РВгЗ) – глибока суцільна зона розривів, яка створюється перед фронтом своїх атакуючих військ і зміщується в глибину у міру їх просування (рис. 1.10).

З

150

200м

астосовується при прориві підготовленої, розвиненої в інженерному відношенні оборони, насиченої великою кількістю протитанкових засобів на відкритій місцевості і за наявності достатньої кількості артилерії і боєприпасів.

Глибина зони обстрілу при веденні вогню на декількох рубежах може складати 400-800м.

Рубежі призначають на відстані 150-200м один від одного.

Кількість рубежів у рухомій вогневій зоні, по яких вогонь ведеться одночасно, залежить від наявності артилерії та способу атаки і складає, як правило, від трьох до п’яти.

Кожній із груп рубежів надають номер, починаючи з ближнього, і умовне найменування за назвами хижих звірів, наприклад: ”Пантера” (перша група рубежів), „Вовк” (друга група рубежів) і т.д. Рубіж у групах також нумерують починаючи з ближнього, наприклад: „Пантера-1”, „Пантера-2”, „Пантера-3”, ... , „Вовк-1”, „Вовк-2” і т.д.

Кількість груп артилерії визначається кількістю рубежів, по яких вогонь ведеться одночасно.

Кількість дивізіонів у кожній групі артилерії визначається кількістю батальйонів, що наступають на ділянці прориву.

Дивізіону на рубежі РВгЗ призначають ділянку, що дорівнює фронту наступу батальйону на ділянці прориву. Дивізіонні ділянки нумерують тризначними числами: перша цифра – номер групи рубежів, друга – номер рубежу у групі, третя – номер дивізіонної ділянки на рубежі (справа наліво).

Дивізіонні ділянки ділять на батарейні за кількістю батарей у дивізіоні. Витрату снарядів призначають у відповідності до ПС і УВ.

Стрільбу по ділянках на рубежах РВгЗ батареї ведуть на одній установці прицілу і одній установці кутоміра з віялом за шириною батарейної ділянки.

Білет № 26