2.Бойовий наказ командира артилерійської батареї.

У бойовому наказі командир батареї вказує:

• у першому пункті – стислі висновки з оцінки противника;

• у другому пункті – об’єкти (цілі), які уражаються засобами старших командирів (начальників) на напрямку дій загальновійськового підрозділу, та рубіж безпечного віддалення, а також завдання сусідів та розмежувальні лінії з ними;

• у третьому пункті – бойове завдання загальновійськового підрозділу; завдання батареї, кого підтримує, основний напрямок стрільби, спосіб визначення установок для стрільби на ураження, порядок висування, розгортання та переміщення в ході бою;

• у четвертому пункті – після слова „НАКАЗУЮ” ─ завдання батареї;

• у п’ятому пункті – витрату боєприпасів, у тому числі високоточних, на день бою і за періодами вогневого ураження та порядок їх поповнення;

• у шостому пункті – час готовності до виконання завдань;

• у сьомому пункті – місце командно-спостережного пункту батареї, на кого покладається управління батареєю на випадок виходу з ладу командно-спостережного пункту;

• у восьмому пункті – об’єкти, позначені позначками Червоного Хреста, цивільної оборони, культурні цінності, споруди, які не становлять небезпеки.

Білет № 38

1. Вимоги по управління вогнем. Способи обстрілу цілі.

2. Види бойового забезпечення.

3. В ролі кву підготовити команду та подати на вогневу позицію, коли відомі координати:

Вогнева позиція Х = 37155 Y = 74210 Н = 195 а_он 4-00

Подавити ціль 138 ПТУР в окопі. Х = 44401 Y = 77195 Н = 315

1.Вимоги по управління вогнем. Способи обстрілу цілі.

Управління вогнем дивізіону (батареї) – цілеспрямована діяльність командира (начальника штабу) дивізіо­ну і командирів батарей щодо керівництва підрозділами під час виконання ними вогневих завдань. Воно є найважливішою складовою частиною управління артилерійськими підрозділами в бою і повинно забезпечу­вати своєчасне і ефективне виконання вогневих завдань.

Управління вогнем дивізіону (батареї) складається з отримання вогневих завдань (вибору цілей для ураження під час виконання завдання з власної ініціативи); з’я­сування вогневих завдань і умов їх виконання; прийняття рішення на виконання вогневих завдань; постановки вог­невих завдань і контролю їх виконання.

Основою управління вогнем є рішення командира диві­зіону (батареї) на виконання вогневих завдань.

Управління вогнем дивізіону (батареї) повинно бути стійким, безперервним, оперативним, прихованим і здійснюватися так, щоб необхідний ступінь централізації для управління вогнем поєднувався з наданням підлеглим ініціативи під час виконання вогневих завдань в інтересах загальновійськових частин (підрозділів).

Це досягається:

з’ясуванням вогневих завдань, поставлених старшим командиром (начальником), порядку і умов їх виконання;

своєчасним прийняттям (уточненням) рішення на виконання вогневих завдань і чіткою постановкою завдань підлеглим;

наявністю стійкого зв’язку з підлеглими, взаємодіючи­ми підрозділами та із старшим командиром (началь­ником) комплексним, раціональним і умілим використанням усіх технічних засобів управління і зв’язку;

проведенням заходів захисту своїх радіоелектронних засобів від радіоелектронного подавлення і високоточної зброї противника;

прихованим розміщенням пунктів управління та своєчасним їх переміщенням у ході бойових дій;

швидкою передачею управління (коли необхідно) з од­ного пункту на інший і відновленням порушеного управ­ління;

суворим виконанням правил та порядку ведення переговорів, подачі команд і розпоряджень за допомогою технічних засобів зв’язку;

вмілим використанням засекречувальної апаратури зв’язку та інших засобів потайного управління.

Завдання стрільби визначають, виходячи з характеру та важливості кожної цілі, завдання загальновійсько­вого підрозділу (частини), вогневих можливостей артиле­рійських підрозділів та наявності боєприпасів відповідних видів.