1. Особливості мортирної стрільби. Умови застосування стрільби на рикошетах. Стрільба на поразку і коректування вогню.

2. Бойовий порядок гсабатр. Вимоги до нього показати схемою.

3. В ролі кву підготовити команду та подати на вогневу позицію, коли відомі координати:

Вогнева позиція Х = 37155 Y = 74210 Н = 195 а_он 4-00

Подавити ціль 126 ПТУР в окопі. Х = 46201 Y = 73995 Н = 326

1.Особливості мортирної стрільби. Умови застосування стрільби на рикошетах. Стрільба на поразку і коректування вогню.

Пристрілювання цілей під час мортирної стрільби (кут підвищення більше 45°) здійснюють за загальними правилами.Коректуючи дальність за шкалою тисячних або рівнем, для збільшення дальності установку прицілу (рівня) змен­шують, для зменшення – збільшують. Коректуру дальності за шкалою “червона” впроваджу­ють так само, як і у випадку стрільби на кутах підвищен­ня до 45⁰.

Якщо на найменшому куті підвищення (більше 45⁰) отримано недольоти, переходять на найближчий більший заряд; якщо на найбільшому куті підвищення отримано перельоти, переходять на найближчий менший заряд. До нового заряду переходять на прицілі, що відповідає таб­личній дальності попереднього заряду, без урахування коректури дальності.

Для переходу від одного заряду до другого виправля­ють напрямок стрільби на різницю поправок на дери­вацію.

Пристрілювання під час стрільби на рикошетах здійснюють за загальними правилами. Заряд для стрільби вибирають з таким розрахунком, щоб вирахувана даль­ність до цілі не перевищувала вказану у Таблицях стріль­би, яка забезпечує отримання рикошетів (кут падіння для стрільби по наземних цілях до 20°, по надводних – до 10°); установку підривника призначають на сповільнену дію.

Отримавши на початку пристрілювання два повітряних розриви, які не дали спостереження за дальністю, призначають установку підривника на фугасну дію і, закінчивши пристрілювання, переходять до стрільби на ураження з установкою підривника на сповільнену дію.

До стрільби на ураження переходять:

на середині вилки, що дорівнює 100 м, – якщо глибина цілі менше 100 м;

на середині вилки, що дорівнює 200 м, – якщо глибина цілі 100 м і більше.

Після чого вводять коректури, приймаючи відхилення розриву по лінії спостереження вдвічі меншим від прийнятого попереднього відхилення, якщо потрібно, продовжують пристрілювання.

До стрільби на ураження переходять після введення коректури на прийняте відхилення розривів по лінії спостереження, яке дорівнює:

50 м – для стрільби по цілях глибиною менше 100 м;

100 м – для стрільби по цілях глибиною 100 м та більше.

До стрільби на ураження переходять також, якщо під час пристрілювання було визначене влучення в ціль. При влученні в групову ціль переходять до стрільби на ураження після введення коректури з урахуванням виміряного відхилення розривів у напрямку та з окомірною оцінкою відхилення розриву за дальністю від центру цілі, а якщо розрив снаряда відбувся поблизу дальньої чи ближньої її межі, приймаючи розрив відповідно перельотним або недольотним на величину, яка дорівнює 1/2 гли­бини цілі

2.Бойовий порядок гсабатр. Вимоги до нього показати схемою.

Для виконання вогневих|вогняних| завдань|задач| |супротивника| артилерійська (мінометна) батарея розгортається в бойовий порядок|порядок|. Бойовий порядок|порядок| повинен забезпечувати найбільш| ефективне виконання поставлених завдань|задач|, повне|цілковите| використання бойових можливостей| підрозділів, підтримку безперервної| взаємодії із|із| загальновійськовими підрозділами | і стійке управління підрозділами|, можливість|спроможність| швидкого маневру в ході бою, а також найменшу уразливість підрозділів| від ударів усіх видів зброї|.

Бойовий порядок артилерійської (мінометної) батареї (див.дод.рис.1.) складається з бойових порядків вогневих взводів, командно-спостережного пункту, а за необхідності – спостережного пункту (передового, бокового). Для розгортання артилерійської (мінометної) батареї в бойовий порядок призначають район вогневих|вогняних| позицій (або вогневу|вогняну| пози­цію|) і місце командно-спостережного|спостережливого| пункту.

У районі вогневих|вогняних| позицій для кожної ба­тареї| готують дві-три вогневі|вогняні| по­зиції|.

Основний район вогневих позицій призначають для виконання вогневих завдань у всіх видах бою. Залежно від приналежності батареї, далекобійності артилерійських систем і умов обстановки основний район вогневих позицій призначається на віддаленні 2-6 км від передових підрозділів (переднього краю оборони) наших військ.

Запасний район вогневих позицій призначають для маневру підрозділів і виконання вогневих завдань при навмисному або вимушеному залишенні основного району вогневих позицій.

Тимчасовий район вогневих позицій (тимчасова вогнева позиція) може призначатися для виконання окремих вогневих завдань (для підтримки загальновійськових підрозділів, що діють у смузі забезпечення або обороняють передову позицію, ведення вогню по віддалених від основного району вогневих позиціях, цілях, виконання завдань кочівними підрозділами та інших завдань).

Вогнева позиція – це ділянка місцевості, зайнята або підготовлена до зайняття вогневими взводами батареї (взводом, гарматою) для ведення вогню. Вогнева позиція батареї включає місця для гармат (мінометів) і боєприпасів, машини (пункту управління) старшого офіцера батареї, укриттів для особового складу, окопів для самооборони, спостережного посту, тягачів і машин з боєприпасами, а вогнева позиція батареї реактивної артилерії, крім того, – місця для пункту заряджання і метеорологічного посту. Вогневі|вогняні| позиції можуть бути закритими|зачиняти| або відкритими|відчиняти|. Закритою|зачиняти| називається вогнева|вогняна| позиція, на якій гармати (міномети, бойові машини) під час ведення вогню укриті від наземного спостереження противника|супротивника|. Вона повинна дозволяти| вести вогонь|стрільбу| з|із| великими доворотами| від основного напрямку|направлення|, а також прямою наводкою при самообороні.

ВП є закритою, якщо глибина схову в залежності від калібру системи становить 6-25м. При стрільбі без вогнегасників вночі глибина схову повинна бути збільшеною у 1,5-2 рази. Глибина схову визначається згідно з вимогами «Керівництва з бойової роботи вогневих підрозділів артилерії». Закриту ВП обирають з таким розрахунком, щоб вона забезпечувала виконання поставленого підрозділу вогневого завдання (була можливість вести вогонь як по цілях, розташованих як на передньому краю противника, так і в глибині його оборони, а також по танках і інших броньованих машинах прямою наводкою). ВП для мінометів обирають на протилежних схилах пагорбів, в ярах та інших складках місцевості, на лісових галявинах та узліссях, які не проглядаються противником, як правило, на танконедоступних напрямках.

Відкритою називається вогнева позиція, на якій матеріальна частина не вкрита від наземного спостереження противника або, будучи укритою і замаскованою, стає спостережною з початком ведення вогню. Відкриті ВП артилерійські підрозділи займають для стрільби прямою наводкою при відбитті атаки танків і для зруйнування спостережних вогневих споруд, для ураження окремих цілей, розміщених на передньому краю противника та в найближчій глибині його оборони.

Білет № 27