84.Тарифна система оплати праці та її елементи.

Тарифна система, яка являє собою сукупність елементів, за допомогою яких встановлюється вихідна диференціація в оплаті праці різних груп працівників в залежності від складності й умов праці, особливостей окремих галузей і виробництв, кліматичних умов даної місцевості з метою забезпечення єдності міри праці та її оплати. Елементи тарифної системи: 1.Тарифно – кваліфікаційні довідники, об’єднані в Єдиний тарифно – кваліфікаційний довідник робіт і професій робітників (ЄТКД), які затверджені Держкомпраці колишнього СРСР, є збірниками нормативних актів, що містять кваліфікаційні характеристики робіт і професій. 2.Тарифні сітки – це елемент тарифної системи, який регулює рівень заробітної плати робітників залежно від кваліфікації і складності робіт, що ними виконуються. 3.Тарифні ставки визначають рівень оплати праці робітників визначених розрядів в розрахунку на одиницю часу. 4.Кваліфікаційний довідник посад керівників, спеціалістів, службовців є нормативним документом, в якому зазначаються посадові обов’язки, вимоги до знань, стажу роботи за спеціальністю, рівню і профілю підготовки зазначених категорій працівників. 5.Схема посадових окладів передбачає віднесення працівників до певної групи оплати праці на підставі відповідних характеристик посад, кваліфікації працівника, умов праці, масштабів і складності виробництва, обсягів і складності робіт.

85.Форми і системи оплати праці.

Відомі й широко випробувані світовою практикою дві форми заробітної плати: відрядна й почасова.

При відрядній формі оплати праці мірою праці є вироблена робітником продукція, тому його заробіток прямо залежить від кількості виготовленої продукції і кваліфікаційних вимог до роботи й нараховується за кожну її одиницю, виходячи із встановленої відрядної розцінки. Ця форма оплати праці застосовується на тих виробництвах, де: - технологічні процеси постійно повторюються; - операції піддаються технічному нормуванню; - збільшення випуску продукції в багатьох випадках залежить від робітника. При почасовій формі оплати праці мірою праці виступає відпрацьований час, а заробіток працівнику нараховується згідно з його тарифною ставкою, посадовим окладом та фактично відпрацьованим часом. Ця форма оплати праці на практиці використовується: - на тих виробництвах, де неможливо встановити норму виробітку; - на дільницях автоматизованого, апаратного виробництва, де функції робітників зводяться до налагодження і контролю за роботою машин; - при конвеєрній організації виробництва із заданим тактом. Системи відрядної форми заробітної плати: 1.Пряма відрядна система основана на встановленні безпосереднього взаємозв’язку між заробітком та обсягом роботи. 2.Відрядно – преміальна система доповнює пряму відрядну систему оплати праці преміюванням за досягнуті високі показники за кількістю та якістю продукції. 3.Відрядно-прогресивна система оплати праці застосовується в тих випадках, коли освоюється нова продукція і необхідно підняти рівень виробітку. 4.Непряма відрядна система оплати праці використовується для оплати праці допоміжних робітників і підсобників, праця яких значно впливає на виробіток основних робітників - відрядників. 5.Акордна система передбачає встановлення розцінки не за одиницю виконаної роботи, а відразу на весь обсяг робіт із затвердженням терміну його виконання. 6.Колективна (бригадна) система оплати праці застосовується на роботах, на яких виробниче завдання виконується спільно всіма членами колективу (при обслуговуванні складних агрегатів; на роботах, де індивідуальна робота неможлива або недоцільна; на потокових лініях тощо). Системи почасової форми заробітної плати: 1.Пряма почасова система побудована на визначенні заробітної плати на основі виключно фактично відпрацьованого часу і присвоєного робітникові тарифного розряду (ставки). 2.Почасово – преміальна система доповнює пряму почасову систему оплати праці преміюванням за досягнуті результати роботи. 3.Система посадових окладів є різновидом прямої почасової системи.