67.Характеритика методів вимірювання продуктивності праці.

Продуктивність праці прийнято вимірювати за допомогою трьох методів, які розрізняються способом виразу обсягу продукції, а саме: натурального, трудового і вартісного. При натуральному методі продуктивність праці вимірюється шляхом ділення обсягу виготовленої продукції, яка виражена в натуральних (фізичних) вимірювачах, на число працівників або кількість витраченого робочого часу. Такий показник продуктивності називається виробітком у натуральному виразі. Трудовий метод вимірює продуктивність праці за рівнем витрат праці (в людино-годинах, людино-днях) на виробіток одиниці продукції та оцінюється показником трудомісткості. За допомогою трудових вимірювачів можна визначити загальну трудомісткість випуску продукції, врахувати зміни в асортименті тощо. Найбільш поширеним методом вимірювання продуктивності праці є вартісний. Розрахунок здійснюється так само, як і при натуральному методі, але з оцінкою обсягу виробництва у вартісному виразі. В цьому випадку отримують показник виробітку у вартісному виразі. Основними перевагами вартісного методу є простота вимірювання, можливість узагальнення показників продуктивності праці в межах підприємства, галузі, народного господарства в цілому, порівнянність показників продуктивності праці по підприємствам, які випускають різнорідну продукцію.

65.Поняття управління продуктивністю. Фактори низької продуктивності в сучасних умовах.

Управління продуктивністю полягає у розробці рішень стратегічного і короткострокового характеру щодо використання обмежених ресурсів підприємства з метою мінімізації його сукупних витрат при випуску високоякісної продукції, а також у контролі за їх реалізацією. Процес управління продуктивністю включає 4 етапи: 1.визначення вимірювачів продукції і витрат та розрахунок показників факторної й загальної продуктивності; 2.оцінка результатів вимірювання продуктивності; 3.розробка планів підвищення продуктивності і заходів контролю щодо їх реалізації; 4.здійснення заходів контролю та підвищення продуктивності, а також вимірювання та оцінка впливу цих мір (це контур зворотного зв’язку). У теперішній час управління продуктивністю на вітчизняних підприємствах ускладнюється негативною дією наступних факторів: - низький рівень виробничих накопичень; - розвиток інфляції; - неефективна економічна політика держави; - загальна криза народного господарства; - енергетична криза; - некерована платіжна заборгованість споживачів; - невисокий рівень якості продукції; - диспаритет цін; - висока витратність виробництва продукції; - технічна відсталість підприємств; - стійке старіння основних виробничих фондів; - незадовільне використання паливно-енергетичних ресурсів; - практична відсутність диверсифікації виробництва; - складне екологічне становище у великих промислових центрах.

66.Методи вимірювання продуктивності. Багатофакторна модель вимірювання продуктивності праці.

В зарубіжних країнах розроблені і широко використовуються три методи вимірювання продуктивності: нормативний, багатофакторний і багатокритеріальний. Нормативний метод – це організаційний метод вимірювання продуктивності, орієнтований на розвиток системи вимірювання та оснований на активній участі персоналу. Він базується на методі номінальних груп і дельфійському методі. Багатофакторний метод вимірювання продуктивності, на відміну від нормативного методу, базується не на суб’єктивній інформації, отриманій від працівників, а на звітних даних про діяльність підприємства та його підрозділів. Процедура вимірювання продуктивності в цьому випадку спрямована “зверху вниз”, більш послідовно спирається на визначення продуктивності і використовує тільки коефіцієнти та індекси. Багатокритеріальний метод вимірювання продуктивності (або матриця цілей) дозволяє виміряти і оцінити як безпосередньо саму продуктивність, так і загальну ефективність підприємства, яка оцінюється за 7-ма критеріями: результативність, економічність, якість, продуктивність, прибутковість, якість трудового життя, впровадження інновацій. Цей метод пов’язаний з попередніми двома і базується на їх методичних розробках. На практиці багатофакторний метод реалізовано у вигляді багатофакторної моделі вимірювання продуктивності (БФМВП). Використання БФМВП дозволяє: - отримати загальний вимірювач продуктивності для підприємства; - забезпечити аналітичну ревізію динаміки часткових і загальних показників в продуктивності; - готувати фінансові звіти; - виміряти вплив зрушень у продуктивності на прибутковість; - оцінити ефективність окремих організаційно-технічних заходів; - виявити пріоритети у плануванні. Зручність БФМВП полягає в тому, що розрахунок всіх її показників здійснюється автоматично, шляхом використання відповідної комп’ютерної програми. Вихідною інформацією для проведення розрахунків слугують дані про випуск продукції, витрачання ресурсів та ціни на продукції і ресурси, тобто інформація, яка постійно фіксується у щоденних зведеннях. Тому вимірювати продуктивність можна за будь-який період: від тижня до року. Результатом вимірювання в даній моделі виступають не лише коефіцієнти (рівні) та індекси продуктивності, а й структура сукупного доходу підприємства (у вигляді коефіцієнтів витрати/доходи), співвідношення темпів росту цін на продукцію і ресурси, індекси прибутковості, абсолютна зміна прибутку під впливом змін зовнішніх та внутрішніх факторів. Тобто модель дозволяє пов’язати продуктивність кожного ресурсу, зокрема продуктивність праці, з основним фінансовим результатом діяльності підприємства – прибутком.