7.Структура сукупного і поточного ринку праці.

Сукупний попит на робочу силу, як синонім загальної потреби економіки у найманій робочій силі, визначається числом і структурою робочих місць, що існують в економіці і потребують заповнення. Він охоплює всю сферу суспільної праці і містить як укомплектовані працівниками, так і вільні робочі місця. Слід розрізняти ефективний попит, який визначається числом економічно доцільних робочих місць, і сукупній попит, який містить в собі також заповнені працівниками неефективні робочі місця. Різниця між ефективним і сукупним попитом являє собою надлишкову чисельність зайнятих, складовою частиною якої є приховане безробіття. В кожен даний момент основна частина сукупного попиту і пропозиції праці задоволені, що й забезпечує функціонування суспільного виробництва. Менша його частина в силу природного і механічного руху робочої сили і робочих місць (вибуття людей із працездатного віку і входження у нього, звільнення працівників, вибуття старих і введення нових робочих місць) виявляється вільною і потребує поєднання пропозиції і попиту. Ця частина сукупного ринку праці відповідає поняттю ринку праці у вузькому розумінні, тобто поточного ринку праці, місткість якого визначається кількістю вакансій і кількістю осіб, які зайняті пошуком роботи.

8.Функції сучасного ринку праці.

Функції сучасного ринку праці: 1.Суспільного поділу праці. Ринок праці розмежовує всіх учасників процесу купівлі – продажу робочої сили на найманого працівника та роботодавця, розподіляє найманих працівників за професіями та рівнями кваліфікації, галузями виробництва, регіонами тощо. 2.Інформаційну. У ринкових умовах господарювання ціни на продукцію, попит і пропозиція, відсоткові ставки на кредит постійно змінюються, що позначається на стані ринку праці. Ринок надає своїм суб’єктам інформацію щодо умов найму, рівня заробітної плати, пропозиції робочих місць та робочої сили, якості останньої тощо. 3.Посередницьку. Посередником між основними суб’єктами ринку праці виступає служба зайнятості, яка прискорює взаємний пошук необхідних для підприємства працівників і підходящої роботи для бажаючих працювати людей. 4.Ціноутворюючу. Це основна функція ринку праці, через яку встановлюється рівновага між попитом і пропозицією робочої сили. Основне, на чому базується механізм ціноутворення на ринку праці, це - трудова теорія вартості та співвідношення і взаємозв’язок між попитом та пропозицією. 5.Стимулюючу. Функція полягає в тому, що ринок розвертає економіку обличчям до потреб людей. Завдяки механізму конкуренції ринок праці стимулює краще використання трудових ресурсів з метою забезпечення розвитку і прибутковості виробництва; висуває вимоги до робочої сили, стимулюючи працівників поліпшувати її якісні характеристики. 6.Оздоровлюючу. Завдяки конкуренції, суспільне виробництво звільняється від економічно слабких, нежиттєздатних підприємств. Низькі якісні характеристики робочої сили здатні забезпечувати найманому працівнику лише низькокваліфіковану роботу або статус безробітного. 7.Регулюючу. Ринок взагалі відповідає на питання: що, для кого, в якій кількості та як виробляти. Ринок праці, впливаючи на пропорції суспільного виробництва і регіональну міграцію робочої сили, регулює надлишки трудових ресурсів, їх оптимальне розміщення та ефективне використання.