- •1.Праця і соціально-трудові відносини як об’єкти економічного дослідження.
- •2.Предмет і метод дисципліни.
- •3.Мета і завдання дисципліни.
- •4.Поняття ринку праці, ринку робочої сили та ринку робочих місць.
- •5.Місце ринку праці в ринковій економіці, його зв'язок з іншими ринками.
- •6.Умови виникнення та ефективного функціонування ринку праці.
- •7.Структура сукупного і поточного ринку праці.
- •8.Функції сучасного ринку праці.
- •9.Особливості товару «робоча сила».
- •10.Фактори зміни попиту на працю та характеристика їх дії.
- •11.Фактори пропозиції праці та особливості їх дії в розвинутих країнах і в країнах з перехідного типу.
- •12.Сегментація ринку праці за різними ознаками.
- •13.Класичний та неокласичний підходи до аналізу ринку праці.
- •14.Кейсіанська модель зайнятості населення.
- •15.Монетаризм про умови забезпечення рівноваги на ринку праці.
- •16.Школа інституціоналістів про характер ринку праці.
- •17.Відмінні риси марксистського підходу до аналізу ринку праці.
- •18.Можливість застосування окремих положень економічних шкіл для оцінки стану на українському ринку праці.
- •19.Інфраструктура ринку праці.
- •20.Етапи формування ринку праці в Україні.
- •21.Характеристика сучасного етапу функціонування ринку праці.
- •22.Поняття відтворення населення.
- •23.Кількісна оцінка відтворення населення.
- •25.Поняття працездатного віку, працездатності, трудових ресурсів.
- •24.Характеристика демографічних процесів в Україні та їх вплив на функціонування ринку праці.
- •26.Соціально-економічна характеристика трудових ресурсів.
- •27.Обєкти та методи прогнозування потреби в трудових ресурсах.
- •28.Баланс трудових ресурсів.
- •29.Схема балансу ринку праці.
- •30.Поняття та склад економічно активного та економічно неактивного населення. Використання показника еан у визначені пропозицій праці.
- •31.Сутність соціально-трудових відносин.
- •32.Фактори формування соціально-трудових відносин.
- •33.Якість трудового життя як критерії оцінки соціально-трудових відносин в Україні.
- •34.Формування і регулювання системи соціально-трудових відносин в Україні.
- •35.Поняття зайнятості населення, її види.
- •36.Форми зайнятості населення.
- •37.Концепція зайнятості населення.
- •38.Активні і пасивні методи регулювання зайнятості.
- •39.Функції державної служби зайнятості.
- •40.Роль Фонду загальнообов’язкового державного страхування на випадок безробіття у регулюванні зайнятості.
- •41.Причини і види безробіття.
- •42.Природна норма безробіття. Закон Оукена.
- •43.Соціально-економічні наслідки безробіття.
- •44.Показники оцінки рівня безробіття. Причини неточного визначення рівня безробіття.
- •45.Визначення статусу безробітного та поняття «підходяща робота».
- •46.Допомога по безробіттю. Умови, розмір та тривалість виплати допомоги по безробіттю в Україні:
- •47.Зміст, основні принципи та організація соціального партнерства.
- •48.Об’єднання роботодавців на ринку праці.
- •49.Роль профспілок в соціально-трудових відносинах.
- •50.Держава в системі соціального партнерства.
- •52.Основні сфери організаційно-практичної діяльності моп.
- •51.Сутність, структура і сектори роботи моп.
- •53.Взаємовідносини України з моп.
- •54.Особливості регулювання соціально-трудових відносин в різних країнах.
- •55.Понняття та склад персоналу підприємства.
- •58.Планування персоналу.
- •59.Формування персоналу підприємства. Трудовий договір. Посадова інструкція. Резюме.
- •60.Напрями адаптації персоналу.
- •57.Основні етапи управління персоналом.
- •61.Реалізація принципів раціонального використання персоналу.
- •64.Поняття продуктивності і продуктивності праці, їх взаємозв’язок.
- •62.Форми і способи професійного розвитку та навчання персоналу.
- •63.Методи оцінювання персоналу.
- •67.Характеритика методів вимірювання продуктивності праці.
- •65.Поняття управління продуктивністю. Фактори низької продуктивності в сучасних умовах.
- •66.Методи вимірювання продуктивності. Багатофакторна модель вимірювання продуктивності праці.
- •68.Класифікація резервів зростання продуктивності праці.
- •69.Методика планування продуктивності праці за факторами її зростання.
- •70.Сутність і зміст процесу нормування праці.
- •71.Робочий час, його склад і структура.
- •72.Види норм праці.
- •73.Методи нормування праці.
- •74.Методи вивчення ефективності використання робочого часу.
- •75.Перегляд норм праці.
- •76.Вартість робочої сили та фактори, що впливають на її розмір.
- •77.Показники оцінки вартості життя.
- •78.Види доходів населення та напрямки їх використання.
- •79.Зміст і склад витрат роботодавців на робочу силу.
- •80.Витрати на соціальне забезпечення.
- •81.Податки на заробітну плату.
- •82.Сутність, види та функції заробітної плати.
- •89.Державне регулювання оплати праці.
- •84.Тарифна система оплати праці та її елементи.
- •85.Форми і системи оплати праці.
- •86.Безтарифна система оплати праці.
- •87.Преміювання працівників.
- •88.Планування фонду оплати праці.
- •90.Договірне регулювання оплати праці.
- •91.Поняття організації праці, її напрямки.
- •92.Поділ і кооперування праці на підприємстві.
- •95.Режими праці і відпочинку.
- •93.Організація й обслуговування робочих місць.
- •94.Умови праці. Охорона та безпека праці.
- •96.Проектування організації робочих місць.
- •97.Колективні форми організації праці.
- •99.Сутність і цілі аудиту в трудовій сфері.
- •100.Аналіз забезпеченості підприємства трудовими ресурсами.
- •101.Аналіз використання трудових ресурсів.
- •102.Аналіз фонду оплати праці.
- •98.Інформаційне забезпечення аналізу зайнятості і трудових відносин.
43.Соціально-економічні наслідки безробіття.
Соціально – економічні втрати від безробіття: 1.Не виробляється певна частина товарів і послуг, які могли б бути виготовлені, якби людина працювала. 2.Скорочуються податкові надходження із заробітної плати. 3.Знижується рівень життя сім’ї безробітного, тому що допомога по безробіттю значно менша, ніж заробітна плата. 4.Звужується споживчий ринок. 5.Порушується психологічний стан безробітного, що призводить до зростання самогубств, психічних захворювань, розлучень, злочинності, збільшення смертності населення та т. ін. 6.Втрачаються професійні навички і стереотипи трудової поведінки, що є потіхою повернення безробітного на ринок праці.
44.Показники оцінки рівня безробіття. Причини неточного визначення рівня безробіття.
Оцінка фактичного рівня безробіття здійснюється шляхом обрахування ряду однойменних показників, кожен з яких має свої недоліки.
Рб = Б / З * 100, де Рб – рівень безробіття; Б – чисельність безробітних; З – чисельність зайнятих.
Рб = Б / ПН пр. в. * 100, де ПН пр. в. – чисельність працездатного населення працездатному віку.
Очевидно, що перший показник взагалі не характеризує рівень безробіття, тому що безробітні в зайнятих не міститься. Другий показник недостатньо коректний: використання в знаменнику усієї чисельності працездатного населення автоматично включає в нього зайнятих і незайнятих, а також навіть добровільно незайнятих. Між тим, саме за другим показником вітчизняна статистика здійснює заміри відносно ситуації із безробіттям. У міжнародній статистиці оцінка безробіття ведеться на підставі наступного показника: Рб = Б / ЕАН * 100. Однак вчені вважають, що й третій показник рівня безробіття також не вдалий: безробіття породжується тільки тією частиною населення, яка не може забезпечити себе самостійно і пропонує свою працю на ринку праці. Іншими словами, рівень безробіття повинен визначатися як відношення числа осіб, зареєстрованих як безробітні, до пропозиції праці, тобто: Рб = Б / ПП * 100, де ПП – пропозиція найманої праці. Причини неточного визначення рівня безробіття: 1.Часткова зайнятість. В офіційній статистиці всі зайняті неповний робочий день вважаються зайнятими повністю, а фактично вони є безробітними. 2.Працівники, які втратили надію на працю. Офіційна статистика вважає безробітними тих, хто активно шукає роботу. Але є багато людей, які марно шукали роботу, а потім втратили надію і припинили пошуки. Неврахування цих людей знижує рівень безробіття. Розрахунок рівня безробіття в Україні проводиться щомісячно, що дозволяє державним органам управляти ситуацією на ринку праці шляхом згладжування різних "сплесків".
45.Визначення статусу безробітного та поняття «підходяща робота».
В Україні згідно Закону "Про зайнятість населення" безробітними вважаються працездатні громадяни працездатного віку, які з незалежних від них причин не мають заробітку через відсутність підходящої роботи, зареєстровані в державній службі зайнятості, дійсно шукають роботу та здатні приступити до праці. За визначенням МОП, безробітні – це особи віком від 15 до 70 років (зареєстровані й незареєстровані в ДСЗ), які водночас задовольняють 3 – м умовам: - не мали роботи (прибуткового заняття); - шукали роботу або намагалися організувати власну справу на обстежуваному тижні; - готові розпочати роботу протягом наступних двох тижнів. До категорії безробітних також належать особи, які: розпочинають роботу впродовж найближчих двох тижнів; знайшли роботу і чекають відповіді; зареєстровані в службі зайнятості як громадяни, котрі шукають роботу; навчаються за направленнями служби зайнятості. Підходящою називається робота, яка відповідає освіті, професії (спеціальності), кваліфікації працівника і надається в тій же місцевості, де він проживає. Заробітна плата та інші умови праці повинні відповідати рівню, який особа мала на попередньому місці роботи з урахуванням її середнього рівня, що склався в галузі відповідної області за минулий місяць. При пропозиції підходящої роботи враховується трудовий стаж за спеціальністю, попередня діяльність, вік, досвід, становище на ринку праці, тривалість періоду безробіття.