70.Сутність і зміст процесу нормування праці.

Нормування праці – це вид управлінської д-ті, мета якої полягає у встановленні необх витрат і рез-тів праці, а також необхідних співвідношень між чисельністю працівників різних груп та кількістю устаткування. Завд-ня норм-ня праці: 1.Створює основу для поділу праці між виконавцями робіт. 2.Служить засобом підвищення продуктивності праці і зниження собівартості продукції. 3.Надає вихідні нормативи для визначення міри праці і відповідної до неї міри оплати, згідно з принципом : “рівна оплата за рівну працю”. 4.Забезпечує порівнянність результатів роботи окремих виконавців і розповсюдження передових прийомів та методів праці. Робота з норм-ня праці включає: аналіз виробничого процесу; поділ його на елементи; вибір оптимального варіанту технології, прийомів та методів праці, систем обслуговування робочих місць, режимів праці та відпочинку; розрахунок норм та їх впровадження. Нормування праці має багатоаспектний характер, що пов’язано з необхідністю одночасного врахування технічних, психофізіологічних, соціальних та економічних факторів. Технічні фактори повинні вразо-вуватися в тій мірі, в якій вони пов’язані з режимами роботи устаткування і тривалістю технологічного впливу на предмет праці. Врахування психофізіологічних і соціальних факторів обумовлено необхідністю створення умов, при яких трудова діяльність людини стає найбільш продуктивною, зберігається висока працездатність і забезпечується творчий підхід до праці. Врахування економічних факторів забезпечує найбільш ефективну організацію виробничого процесу, досягнення його найкращих результатів.

71.Робочий час, його склад і структура.

Робочий час – це встановлена на підприємстві тривалість часу, протягом якого працівники повинні виконувати доручені їм роботи. Сукупність робочого часу за певний період складає фонд робочого часу, який в залежності від розрахункового періоду може бути змінним або денним, тижневим, місячним і річним. Час роботи – це час, який безпосередньо витрачається на дії, пов’язані з виконанням роботи. Його елементами є: 1.Підготовчо – заключний час – це час, який витрачається на підготовку до виконання заданої роботи і на дії, пов’язані з її завершенням. 2.Оперативний час – це час, який витрачається на зміну форми, розміру або властивості предмету праці та на додаткові дії, необхідні для цієї зміни. 3.Час обслуговування робочого місця – це час, який витрачається робітником на підтримання чистоти і порядку на робочому місці та на догляд за устаткуванням в процесі роботи. Час перерви – це час, протягом якого виконавець не приймає участі в роботі. Його елементи: 1.Час регламентованої перерви – це час, який встановлений нормативними матеріалами на певні види робіт, у тому числі: а) час на відпочинок і власні потреби – час на перерви, які надаються протягом зміни для відпочинку, з метою підтримки нормальної працездатності і попередження стомленості, а також перерви на власні потреби. б)час перерви, обумовленої технологією та організацією виробництва – це час перерв, пов’язаних з очікуванням протікання якогось процесу через різну тривалість взаємопов’язаних операцій тощо. 2.Час нерегламентованої перерви – це час перерв, які обумовлені різними неполадками на виробництві та які викликають часткову зупинку виробничих процесів, а саме: а)час перерви внаслідок порушення виробничого процесу – це час перерв, що трапляються через поломки устаткування, відсутність заготовок, електроенергії, води, очікування транспорту та т. ін.; б) час перерви через порушення трудової дисципліни – це тривалість часу, яка втрачається внаслідок запізнення працівника на роботу на початку робочої зміни або після обідньої перерви, передчасного залишення ним робочого місця, самовільних відлучень, сторонніх розмов. Час, що перекривається – це час виконання окремих трудових дій в період протікання основної машинної роботи устаткування.