15.Загальні положення про фізичну особу

Згідно з ЦК фізична особа — це людина, що виступає як учасник цивільних відносин (ст.24 ЦК).

Проте людина може бути, а може і не бути учасником цивільних відносин. Крім того, людина може розглядатися як суб'єкт права, а може бути предметом наукового дослідження або розглядатися як об'єкт впливу в іншій системі суспільних зв'язків.

Отже поняття "фізична особа" у цивілістичному трактуванні може не збігатися з поняттям "людина" як Істота біологічна. Іноді ці поняття тотожні, а Інколи поняття "фізична особа" вужче за поняття "людина".

Глава 4 загальні положення про фізичну особу Стаття 24. Поняття фізичної особи

Людина, як учасник цивільних відносин, вважається фізичною особою. 1. Згідно ст. 24 ЦК фізична особа — це людина, що виступає як учасник цивільних від­носин. Отже поняття про особу в розумінні юридичному не збігається з поняттям про люди­ну, як істоту біологічну; іноді воно вужче, іноді — ширше поняття людської особистості. З поняттям про людину не збігається іноді поняття про фізичну особу: у всіх стародав­ніх цивільних суспільствах були люди, що не вважалися суб'єктами права; точно так само й у деяких сучасних некультурних суспільствах не всі люди визнаються правоздатними. Але це розходження між поняттям про людину і поняттям про фізичну особу не має зна­чення стосовно сучасних європейських держав: у них кожна людина вважається правоздат­ною, і слова «людина» і «фізична особа» потрібно визнати синонімами.

16. Визначення, характерні риси та зміст цивільної правоздатністі. Правоздатність та суб’єктивне право.

цивільна правоздатність - це не тільки здат­ність фізичних осіб мати цивільні права і обов´язки, а й обов´язок держави гарантувати своїм громадянам певне коло цивільних прав і здійснювати контроль за виконанням ними цивільних обов´язків.

Цивільна правоздатність виникає в момент народження фі­зичної особи. Тобто, ще до народження суспільство та держава вже визначили для фізичної особи коло прав, а сам факт народ­ження свідчить про набуття цих прав людиною.

Усі цивільні права, незалежно від часу їх виникнення, а та­кож цивільно-правові обов´язки, які можуть бути покладені на фізичну особу, у своїй сукупності визначають правоздат­ність як правову категорію і складають її зміст. Носіями таких прав і обов´язків можуть бути не тільки громадяни Украї­ни, а й іноземці та особи без громадянства.. Якщо пра­воздатність визнається за всіма фізичними особами з моменту народження і до смерті, то дієздатність, як правило - з досяг­ненням певного віку, а в повному обсязі - з повноліттямАле для правосуб´єктності, як узагальнюючої категорії, є єдність право- і дієздатності.

Крім правосуб´єктності, необхідно визначити й таку правову категорію як суб´єктивне цивільне право. У спрощеному вигляді це право особи на конкретне майнове або особисте благо (буди­нок, автомобіль, честь та гідність тощо).Одні види суб´єктивних прав виникають з моменту народжен­ня, їх не можна відокремити від правоздатності. Це більшість особистих немайнових прав, пов´язаних з основним правом лю­дини - правом на життя. Інші виникають у процесі життя - це майнові права та деякі особисті немайнові.

Включивши в обсяг правоздатності фізичної особи низку природних прав людини, законодавець зазначив, що ці права людина має, в той час, як майнові права вона здатна набува­ти. З цього випливає те, що природні права людини складають не тільки зміст її правоздатності, а є також її суб´єктивними правами. За такого підходу не спрацьовує визначене в літе­ратурі співвідношення понять правоздатності і суб´єктивного права.

Суб´єктивне право на конкретне благо можна втратити (конфіс­кація), залишаючись при цьому правоздатним і дієздатним. Що ж до особистих немайнових прав, то більшість з них є складовою час­тиною правосуб´єктності й не можуть бути відчужені від особи.