- •Відсутні питання: 124, 94, 118
- •1.Поняття приватного права
- •2.Європейські родини приватного (цивільного) права
- •3. Цивільне право як галузь права
- •4. Цивільне право як наука і навчальна дисципліна
- •5. Поняття цивільного законодавства
- •Стаття 4. Акти цивільного законодавства України
- •6. Загальна х-ка цку
- •7. Дія цивільного законодавства
- •8. Застосування та зміст аналогії в цивільному праві Стаття 8. Аналогія
- •9. Поняття та особливості цивільних правовідносин
- •10. Поняття та елементи цивільних правовідносин.
- •12. Види цивільно-правових відносин.
- •15.Загальні положення про фізичну особу
- •Глава 4 загальні положення про фізичну особу Стаття 24. Поняття фізичної особи
- •16. Визначення, характерні риси та зміст цивільної правоздатністі. Правоздатність та суб’єктивне право.
- •17. Дієздатність громадян. Обсяг дієздатності фізичних осіб.
- •18. Обмежена дієздатність фізичної особи. Визнання фіз..Особи недієздатною.
- •19. Поняття та значення місця проживання.
- •20.Визнання гром. Безвісно відсутнім. Оголошення гром. Померлим.
- •21. Опіка та піклування
- •22. Поняття громадського стану. Акти громадянського стану. Порядок переміни та виправлення актових записів.
- •23. Поняття та ознаки юридичної особи.
- •24. Сутність юридичної особи. Теорії юридичної особи
- •25. Види (форми) юридичних осіб
- •27. Орган юридичної особи
- •28. Вид та зміст установчих документів юр осіб
- •29. Філії та представництва юр осіб.
- •32) Визначення юридичної особи банкрутом. Процедура банкрутства
- •33) Юридичні особи приватного та публічного права
- •34) Правове положення господарських товариств
- •35) Поняття та види кооперативів
- •36) Об'єднання громадян як цивільні правовідносини
- •37)Правовий статус релігійних організацій
- •38. Поняття держави як суб’єкта цивільного права
- •39. Загальні принципи участі держави, арк, територіальних громад у цивільних відносинах
- •40. Причини правосуб’єктності держави україни
- •41. Форми участі держави
- •42. Види цивільних правовідносин, в яких держава виступає суб’єктом
- •43. Арк як суб’єкт цивільних відносин
- •44.Правове становище територіальної громади в цивільних відносинах
- •45. Відповідальність за зобов'язаннями держави, автономної республіки крим, територіальних громад
- •46. Поняття обєктів цивільних прав (правовідносин)
- •Глава 12 (цк)
- •47. Поняття та класифікація речей. Майно.Майновий комплекс.
- •48.Гроші та цінні папери як обєкти цив прав
- •49. Дії та результати дій як обєкти цив прав
- •50. Продукти творчої діяльності як об'єкти права.
- •51. Особисті немайнові права громадян та їх захист
- •52. Об'єкти цивільних правовідносин
- •53. Поняття і ознаки правочинів. Умови дійсності правочинів
- •54. Зміст правчинів. Тлумачення їх.
- •55. Види правочинів
- •57. Форма правочину. Юридичні наслідки порушення форми правочину
- •58. Поняття та види недійсних правочинів
- •59. Наслідки визнання правочинів недійсними.
- •60. Поняття представництва, його значення та зміст
- •61.Суб'єкти представництва. Повноваження представника
- •62.Види та виникнення представництва
- •63.Представництво без повноважень або з перевищенням повноважень
- •64.Довіреність та її види . Форма довіреності . Передоручення
- •65.Припинення довіреності.
- •66. Поняття і значення строків і термінів у цивільному праві
- •67. Класифікація строків у цивільному праві
- •68.Порядок числення строків у цивільному праві
- •69. Поняття позовної давності та її значення. Застосування позовної давності.
- •70. Види строків позовної давності
- •71. Початок і кінець течії строків позовної давності
- •73.Наслідки спливу позовної давності.
- •74.Вимоги,на які позовна давність не поширюється.
- •75.Загальні положення про особисті немайнові права. Види особистих немайнових прав.
- •76.Зміст та здійснення особистих немайнових прав.
- •78.Особисті немайнові права,що забезпечують соціальне буття фізичних осіб.
- •79. Захист особистих немайнових прав фізичної особи
- •83.Зміст права власності.
- •84.Способи виникнення права власності.
- •85. Припинення права власності.
- •86.Поняття захисту права власності. Співвідношення понять “захист права власності” і “охорона права власності”.
- •88. Захист прав титульних посесорів ( володільців).
- •89. Захист прав на чужі речі. (Захист прав заставоутримувача, забудовника тощо)
- •90. Поняття права приватної власності.
- •91.Загальні положення про державну власність та її види
- •92. Поняття права державної та комунальної власності.
- •93. Підстави виникнення і припинення права власності
- •95. Право власності на землю
- •96. Речові права на чуже майно
- •97. Сервітути. Поняття та види.
- •99. Суперфіцій
- •100.Володіння та право володіння.
- •101.Поняття іпотеки як права на чужі речі.
- •102.Похідні речові права (право господарського відання, право оперативного управління, право оперативного використання майном).
- •103.Захист прав на чужі речі.
- •104.Поняття, юридичний статус права спільної власності.
- •106 .Право спільної часткової власності: пон, підстави виникн та припин
- •107. Право спільної сумісної власності: пон, підстави виникн та припин
- •108. Порядок володіння користування та розпорядженням спільним майном.
- •109.Виділ долі зі спільної власності та її відчуження. Особливості захисту прав спільної власності.
- •110. Поняття творчої діяльності та інтелектуальної власності. Обєкти індивідуальної власності. Дискус. Питання до поняття об’єктів індик. Вл.
- •111. Право інтелектуальної власності. Співвідношення права власності і права інтелектуальної власності.
- •112. Поняття і джерела авторського права. Суб єктивне авторське право, його зміст і межі.
- •113. Об єкти авторського права. Види об єктів, що охороняються авторським правом.
- •115. Суміжні права. Поняття та види.
- •116. Поняття і джерела права промислової власності. Оформлення прав на об єкти промислової власності.
- •117.Субєкти права промислової власності.Оформлення пра на об’єкти промислової власності.
- •119.Поняття цивільно-правової відповідальності.Форми і види.
- •120.Умови цивільно-правової відповідальності
- •121.Моральна шкода
- •122.Збитки та їх відшкодування.Принцип повного відшкодування.
- •123.Випадки обмеженої відповідальності
83.Зміст права власності.
Зміст права власності складається із правомочностей володіння, користування і розпорядження річчю (майном) власника.
Право володіння – це право фактичного, фізичного та господарського впливу на річ (майно). Слід мати на увазі, що в юридичній літературі розрізняють володіння законне (таке, що ґрунтується на законі) та незаконне, яке в свою чергу поділяється на добросовісне і недобросовісне.
Таким чином, законним володінням є володіння, яке ґрунтується на правовідносинах, які мають правові підстави, наприклад, укладення договору купівлі продажу, дарування тощо. Законне володіння ще іменують титульним.
Законне (титульне) володіння може здійснюватися як власником речі (майна), так і іншими особами. Наприклад, заставодержатель має право володіння певною річчю (майном) на підставі договору, закону або рішення суду.
Слід мати на увазі, що власника інші законні володільці відрізняються тим, що власник на ряду з правомочністю володіння, завжди має право користування і розпорядженні річчю (майном), а законний (титульний) володілець може здійснювати інші правомочності лише за погодженням із власником. Так, наприклад, при договорі найму (оренди) майна орендар (наймач), окрім правомочності володіння, має і право користування цим майном. При укладенні договору комісії, комісіонер має право володіння та розпорядження майном.
Володіння, яке не ґрунтується на правових підставах називають незаконним (безтитульним). Незаконне володіння може бути добросовісне та недобросовісне.
Так, добросовісним незаконним володінням визнається володіння, коли особа, яка володіє майном без правових підстав, не знала і не повинна була знати про його незаконність. Наприклад, особа придбала на ринку річ, і пізніше було з’ясовано, що вона вкрадена.
Недобросовісним незаконним володінням є таке володіння, коли володілець майна знає або повинен був знати про незаконність свого володіння. Наприклад, особа знайшла річ і не повідомила відповідні органи про знахідку, а залишила йог собі.
Право користування – можливість власника або інших осіб вилучати з речі її корисні властивості, привласнення плодів і доходів, що приносяться річчю для задоволення своїх потреб. Наприклад, у власності особи є квартира, яку вона може здавати в найм і отримувати плату за користування нею; якщо особа є власником цінних паперів, то може отримувати дивіденди; корова може приносити молоко або приплід; власник може використати своє майно і для здійснення підприємницької діяльності, від якої можуть бути отримані доходи або внести своє майно в уставний фонд юридичної особи, яка утворюється тощо.
Слід наголосити, що право володіння і право користування нерозривно пов’язані між собою. Без володіння не може бути здійснено користування річчю (майном).
Законними користувачами можуть бути як власник, так і інші особи, які користуються майном на законних підставах. Наприклад, наймач користується майном на підставі договору прокату; користувач користується річчю на підставі договору позички; державне підприємство користується майном, яке передано йому на праві повного господарського відання тощо.
За загальним правилом продукція, плоди та доходи належать власникові речі, якщо інше не встановлено договором або законом. Наприклад, заставодержатель має право користуватися переданим йому предметом застави, якщо це буде встановлено в договорі тощо.
Право розпорядження – це можливість власника визначати юридичну і фактичну долю майна.
Право розпорядження може здійснюватися власником у різні способи: шляхом відчуження (продаж, дарування, рента тощо), шляхом передачі іншим особам у володіння та (або) користування (оренда, застава, позичка тощо), шляхом знищення або шляхом фізичної відмови від майна та ін.
Право розпорядження може бути обмежене у випадках, встановлених законом. Закон передбачає викуп пам’ятки історії та культури, який внаслідок дій або бездіяльності власника загрожує пошкодження або знищення тощо.
Необхідно знати, що право розпорядження, як і право володіння та право користування, може належати не лише власнику, а й іншим особам. Так, наприклад, за договором комісії комітент (власник) передає комісіонеру право розпорядження річчю, проте слід зауважити, що комісіонер набуває право володіння та право розпорядження, права ж користування він не має. Або, наприклад, за довіреністю власник може передати іншій особі всі три правомочності: володіння, користування та розпорядження його майном.
Всі правомочності взаємопов’язані між собою і виникають всі разом, як правило, у власника майна. Таким чином, у сукупності вони визнають всі можливі дії, які можуть здійснюватися щодо майна в межах закону і становити зміст права власності. Необхідно зазначити, що на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.