42. Види цивільних правовідносин, в яких держава виступає суб’єктом

Насамперед держава і територіальні громади можуть брати участь в особистих немайнових правовідносинах, однак потрібно зауважити, що вони можуть бути наділені тільки тими особистими немайновими правами, які не суперечать їх правовій природі. Зо­крема, держава і територіальні громади можуть мати право на най­менування, ділову репутацію, інформацію тощо. При цьому держа­ва має право на державну таємницю.

Держава і територіальна громада є активними учасниками речо­вих правовідносин. Так, держава може бути власником майна, що знаходиться на праві державної власності (ст. 326 ЦК України). До об'єктів права державної власності належать: земля; майно, що за­безпечує діяльність Верховної Ради України та утворюваних нею державних органів; майно Збройних Сил, органів державної безпеки, прикордонних і внутрішніх військ; оборонні об'єкти; єдина енерге­тична система; системи транспорту загального користування, зв'язку та інформації, що мають загальнодержавне (республіканське) зна­чення; кошти республіканського бюджету; республіканський націо­нальний банк, інші державні республіканські банки та їх установи і створювані ними кредитні ресурси; республіканські резервні, страхо­ві та інші фонди; майно вищих і середніх спеціальних навчальних за­кладів; майно державних підприємств; об'єкти соціально-культурної сфери або інше майно, що становить матеріальну основу суверенітету України і забезпечує її економічний та соціальний розвиток, а також інше майно, передане у власність України іншими державами, юри­дичними особами і громадянами (ст. 34 Закону України «Про влас­ність»). Усі ці майнові надходження і складають економічну основу незалежної держави.

Окрім того, що держава є власником майна, яке перебуває у дер­жавній власності, вона у сфері речових правовідносин наділена ще такими виключними повноваженнями, як набуття у власність скар­бу, що є пам'яткою історії та культури (ч. 4 ст. 343 ЦК України), викупленої пам'ятки історії та культури (ч. 4 ст. 352 ЦК України), реквізованого майна (ч. З ст. 353 ЦК України), конфіскованого май­на (ч. 1 ст. 354 ЦК України) тощо. Держава також може бути суб'єктом спільної власності за участю інших учасників цивільних правовідносин.

Держава і територіальні громади можуть брати активну участь і в зобов'язальних правовідносинах. Найбільш поширеними видами учас­ті держави у зобов'язальних правовідносинах є договори поставки для державних потреб, підряду, позики та банківського вкладу, договори кудівлі-продажу державного майна шляхом приватизації'. Держава мо?ке бути емітентом та утримувачем цінних паперів, зокрема обліга­цій державної позики, акцій, приватизаційних сертифікатів, житло­вих чеків тощо. Територіальні громади також можуть бути учасника­ми цілої низки договорів та інших цивільних зобов'язань, здійснюва­ти емісію цінних паперів тощо. Однак держава і територіальні громади можуть бути учасниками далеко не всіх видів цивільно-пра вових зобов'язань. Так, наприклад, вони не можуть бути визнані спо­живачами і підпадати під відповідний захист прав споживачів тощо.

Особливе місце у зобов'язальних відносинах відводиться державі і територіальним громадам як суб'єктам цивільно-правової відпо­відальності. Цивільно-правова відповідальність даних суб'єктів мо­же наступати як за невиконання цивільно-правових зобов'язань, так і за деліктні зобов'язання, наприклад, шкода, завдана держав­ними органами (статті 1173-1175 ЦК України), органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду (ст. 1176 ЦК України) тощо. Держава і територіальні громади несуть цивіль­но-правову відповідальність за своїми зобов'язаннями своїм май­ном, крім майна, на яке відповідно до закону не може бути звернене стягнення (статті 174, 175 ЦК України), наприклад, майно, що ви­лучене з цивільного обороту (ч. 2 ст. 178 ЦК України). Безпосеред­нім відповідачем за цивільно-правовими зобов'язаннями будуть фінансові органи держави і територіальних громад.

Держава може набувати окремі пра­ва інтелектуальної власності, бути спадкоємцем за заповітом тощо.Ще одним аспектом є можливість участі держави у зовнішньо­торговому обороті. До таких форм цивільно-правової участі можна віднести: міжнародні концесійні договори, інвестиційну діяльність та інші форми сумісної діяльності, договори зовнішньої позики то­що.