111. Право інтелектуальної власності. Співвідношення права власності і права інтелектуальної власності.

Право інтелектуальної власності – це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності.

Інтелектуальна власність – збірне поняття, що означає сукупність виняткових прав на результати творчої діяльності і засоби індивідуалізації. Охоплює права, що відносяться до літературних, художніх і наукових творів, виконавської діяльності артистів, звукозапису, радіо- і телепередач, винаходів, промислових зразків, товарних знаків, фірмових найменувань і т.п.

Інтелектуальна власність поділяється на “промислову власність” і “авторське право”: Промислова власність – юридичне поняття, що охоплює права на такі результати інтелектуальної діяльності як винахід, корисні моделі, промислові зразки, товарні знаки та інші об’єкти, передбачені Паризькою конвенцією по охороні промислової власності.

Авторське право – надає авторам та іншим творцям інтелектуальних творів (література, музика, мистецтво) певні права, згідно з якими вони мають можливість дозволяти або забороняти протягом певного обмеженого періоду часу ті або інші види використання їх творів. Авторське право включає охорону “суміжних прав”. 

Ст. 419.1. Право інтелектуальної власності та право власності на річ не залежать одне від одного.Перехід права на об'єкт права інтелектуальної власності не означає переходу права власності на річ. Перехід права власності на річ не означає переходу права на об'єкт права інтелектуальної власності.Право інтелектуальної власності та право власності на річ існують як самостійні правові категорії, пов'язані з наявністю між об'єктами права інтелектуальної власності і матеріальними об'єктами права власності значної кількості відмінностей. По-перше, результат інтелектуальної діяльності може бути визнаний об'єктом права інтелектуальної власності лише у суворій відповідності до вимог закону. По-друге, існування права інтелектуальної власності, хоча воно і є абсолютним, виключним правом, обмежено певним строком. Оскільки право інтелектуальної власності та право власності на річ є самостійними правовими категоріями передача кожного з цих прав є самостійним юридичним фактом, що породжує, змінює, припиняє самостійні правовідносини. Внаслідок цього перехід права на об'єкт права інтелектуальної власності не означає переходу права власності на річ, у якій було зафіксовано об'єкт творчої діяльності. З тієї ж причини перехід права власності на матеріальну річ не означає одночасного переходу права на об'єкт права інтелектуальної власності. Наприклад, придбання картини не означає автоматичного переходу авторського права, до особи, яка придбала цю річ.

112. Поняття і джерела авторського права. Суб єктивне авторське право, його зміст і межі.

В об´єктивному розумінні авторське право - це сукупність правових норм, які регулюють відносини, що виникають внаслі док створення і використання творів науки, літератури та мистецтва. У суб´єктивному розумінні авторське право - це сукуп ність прав, які належать автору або його правонаступникам у зв´язку зі створенням і використанням твору літератури, науки і мистецтва. Серед джерел авторського права слід назвати Конституцію України (ст.ст. 41, 54, 55), Закон України «Про авторське право і суміжні пра ва», ЦК України (ст.ст. 433-448). Особливу групу джерел сучасного авторського права склада ють міжнародні договори (Бернська конвенція з охорони літера турних та художніх творів (1886), Всесвітня (Женевська) кон венція про авторське право (1952) та ін.).

Суб'єктивні цивільні права, що належать автору (А.) у зв'язку зі створенням твору, поділяють на особисті немайнові та майнові. До особистих немайнових прав А. належать: право на визнання його автором. твору; право перешкоджати будь-якому посяганню на право інтелект. власності, здатному завдати шкоди честі чи репутації А.; вимагати зазначення свого імені у зв'язку з використанням твору, якщо це практично можливо; забороняти зазначення свого імені у зв'язку з використанням твору; обирати псевдонім у зв'язку з використанням твору; на недоторканність твору; ін. особисті немайнові права інтелект. власності, встановлені законом. Також, відповідно до ст.439 ЦК А. має право протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню або іншій зміні твору чи будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі та репутації А.  а також супроводженню твору без його згоди ілюстраціями, передмовами, післямовами, коментарями тощо. Майнові права на твір належать його А., якщо інше не встановлено договором чи законом. Майновими правами інтелект. власності на твір є: право на використання твору (опублікування; відтворення будь-яким способом; переклад; переробка, аранжування; включення складовою частиною до збірників, баз даних, енциклопедій; публічне виконання; продаж, передання в оренду); виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірномувикористанню твору (і забороняти таке використання); ін. майнові права інтелект. власності, встановлені законом. А. має право на плату за використання його твору. Проте, як виняток, твір може бути вільно, без згоди А. та інших осіб і безоплатно використано будь-якою особою в таких випадках: як цитата з правомірно опублікованого твору або як ілюстрація у виданнях, радіо- і телепередачах, фонограмах та відеограмах, призначених для навчання, за умови дотримання звичаїв, зазначення джерела запозичення та імені А.  якщо воно вказане в такому джерелі, та в обсязі, виправданому поставленою метою; для відтворення у судовому та адмін. провадженні в обсязі, виправданому цією метою; в ін. випадках, передбачених законом. Строк чинності майнових прав інтелект. власності на твір діє впродовж життя А. та спливає через 70 р., що відраховуються з 01.01. року, наступного за роком смерті А. чи останнього із співавторів, крім випадків, передбачених законом. Після закінчення строку чинності майнових прав інтелект. власності на твір його може вільно та безоплатно використовувати будь-яка особа, за винятками, встановленими законом