- •Відсутні питання: 124, 94, 118
- •1.Поняття приватного права
- •2.Європейські родини приватного (цивільного) права
- •3. Цивільне право як галузь права
- •4. Цивільне право як наука і навчальна дисципліна
- •5. Поняття цивільного законодавства
- •Стаття 4. Акти цивільного законодавства України
- •6. Загальна х-ка цку
- •7. Дія цивільного законодавства
- •8. Застосування та зміст аналогії в цивільному праві Стаття 8. Аналогія
- •9. Поняття та особливості цивільних правовідносин
- •10. Поняття та елементи цивільних правовідносин.
- •12. Види цивільно-правових відносин.
- •15.Загальні положення про фізичну особу
- •Глава 4 загальні положення про фізичну особу Стаття 24. Поняття фізичної особи
- •16. Визначення, характерні риси та зміст цивільної правоздатністі. Правоздатність та суб’єктивне право.
- •17. Дієздатність громадян. Обсяг дієздатності фізичних осіб.
- •18. Обмежена дієздатність фізичної особи. Визнання фіз..Особи недієздатною.
- •19. Поняття та значення місця проживання.
- •20.Визнання гром. Безвісно відсутнім. Оголошення гром. Померлим.
- •21. Опіка та піклування
- •22. Поняття громадського стану. Акти громадянського стану. Порядок переміни та виправлення актових записів.
- •23. Поняття та ознаки юридичної особи.
- •24. Сутність юридичної особи. Теорії юридичної особи
- •25. Види (форми) юридичних осіб
- •27. Орган юридичної особи
- •28. Вид та зміст установчих документів юр осіб
- •29. Філії та представництва юр осіб.
- •32) Визначення юридичної особи банкрутом. Процедура банкрутства
- •33) Юридичні особи приватного та публічного права
- •34) Правове положення господарських товариств
- •35) Поняття та види кооперативів
- •36) Об'єднання громадян як цивільні правовідносини
- •37)Правовий статус релігійних організацій
- •38. Поняття держави як суб’єкта цивільного права
- •39. Загальні принципи участі держави, арк, територіальних громад у цивільних відносинах
- •40. Причини правосуб’єктності держави україни
- •41. Форми участі держави
- •42. Види цивільних правовідносин, в яких держава виступає суб’єктом
- •43. Арк як суб’єкт цивільних відносин
- •44.Правове становище територіальної громади в цивільних відносинах
- •45. Відповідальність за зобов'язаннями держави, автономної республіки крим, територіальних громад
- •46. Поняття обєктів цивільних прав (правовідносин)
- •Глава 12 (цк)
- •47. Поняття та класифікація речей. Майно.Майновий комплекс.
- •48.Гроші та цінні папери як обєкти цив прав
- •49. Дії та результати дій як обєкти цив прав
- •50. Продукти творчої діяльності як об'єкти права.
- •51. Особисті немайнові права громадян та їх захист
- •52. Об'єкти цивільних правовідносин
- •53. Поняття і ознаки правочинів. Умови дійсності правочинів
- •54. Зміст правчинів. Тлумачення їх.
- •55. Види правочинів
- •57. Форма правочину. Юридичні наслідки порушення форми правочину
- •58. Поняття та види недійсних правочинів
- •59. Наслідки визнання правочинів недійсними.
- •60. Поняття представництва, його значення та зміст
- •61.Суб'єкти представництва. Повноваження представника
- •62.Види та виникнення представництва
- •63.Представництво без повноважень або з перевищенням повноважень
- •64.Довіреність та її види . Форма довіреності . Передоручення
- •65.Припинення довіреності.
- •66. Поняття і значення строків і термінів у цивільному праві
- •67. Класифікація строків у цивільному праві
- •68.Порядок числення строків у цивільному праві
- •69. Поняття позовної давності та її значення. Застосування позовної давності.
- •70. Види строків позовної давності
- •71. Початок і кінець течії строків позовної давності
- •73.Наслідки спливу позовної давності.
- •74.Вимоги,на які позовна давність не поширюється.
- •75.Загальні положення про особисті немайнові права. Види особистих немайнових прав.
- •76.Зміст та здійснення особистих немайнових прав.
- •78.Особисті немайнові права,що забезпечують соціальне буття фізичних осіб.
- •79. Захист особистих немайнових прав фізичної особи
- •83.Зміст права власності.
- •84.Способи виникнення права власності.
- •85. Припинення права власності.
- •86.Поняття захисту права власності. Співвідношення понять “захист права власності” і “охорона права власності”.
- •88. Захист прав титульних посесорів ( володільців).
- •89. Захист прав на чужі речі. (Захист прав заставоутримувача, забудовника тощо)
- •90. Поняття права приватної власності.
- •91.Загальні положення про державну власність та її види
- •92. Поняття права державної та комунальної власності.
- •93. Підстави виникнення і припинення права власності
- •95. Право власності на землю
- •96. Речові права на чуже майно
- •97. Сервітути. Поняття та види.
- •99. Суперфіцій
- •100.Володіння та право володіння.
- •101.Поняття іпотеки як права на чужі речі.
- •102.Похідні речові права (право господарського відання, право оперативного управління, право оперативного використання майном).
- •103.Захист прав на чужі речі.
- •104.Поняття, юридичний статус права спільної власності.
- •106 .Право спільної часткової власності: пон, підстави виникн та припин
- •107. Право спільної сумісної власності: пон, підстави виникн та припин
- •108. Порядок володіння користування та розпорядженням спільним майном.
- •109.Виділ долі зі спільної власності та її відчуження. Особливості захисту прав спільної власності.
- •110. Поняття творчої діяльності та інтелектуальної власності. Обєкти індивідуальної власності. Дискус. Питання до поняття об’єктів індик. Вл.
- •111. Право інтелектуальної власності. Співвідношення права власності і права інтелектуальної власності.
- •112. Поняття і джерела авторського права. Суб єктивне авторське право, його зміст і межі.
- •113. Об єкти авторського права. Види об єктів, що охороняються авторським правом.
- •115. Суміжні права. Поняття та види.
- •116. Поняття і джерела права промислової власності. Оформлення прав на об єкти промислової власності.
- •117.Субєкти права промислової власності.Оформлення пра на об’єкти промислової власності.
- •119.Поняття цивільно-правової відповідальності.Форми і види.
- •120.Умови цивільно-правової відповідальності
- •121.Моральна шкода
- •122.Збитки та їх відшкодування.Принцип повного відшкодування.
- •123.Випадки обмеженої відповідальності
36) Об'єднання громадян як цивільні правовідносини
Тлумачення визнання юридичної особи як повноцінного суб'єкта (теорія реальності) цивільних прав акцентує увагу на тому, що фізичні особи в залежності від обставин і власного волевиявлення можуть діяти як ізольовано, так і спільно. Об'єднуються вони між собою тоді, коли у них виникають спільні інтереси. Саме для реалізації таких інтересів фізичні особи і створюють різні організації. Враховуючи, що історичні досягнення є результатом розвитку кооперування людей, автори названої теорії вважають за потрібне надавати можливість об'єднанням громадян виступати суб'єктами цивільних правовідносин. Сьогодні ця теорія є домінуючою. В рамках цієї теорії існує кілька напрямів. Так, органічна теорія на перше місце ставить соціологічні дослідження об'єднань людей; організаційна теорія визначальною вважає правову охорону юридичних осіб; а теорія соціальної функції віддає перевагу дослідженням соціальних функцій юридичних осіб.
Як бачимо, теорія визнання юридичної особи побудована на врахуванні волевиявлення лише фізичних осіб щодо їх об'єднання між собою.
З позицій цієї теорії важко пояснити суть юридичної особи, що виникає з ініціативи держави. В цьому випадку можуть бути корисними теорії юридичної особи, розроблені свого часу радянськими вченими.
Правоздатність юридичної особи виникає з моменту її державної реєстрації, а у випадках, передбачених законодавчими актами, - з моменту реєстрації статуту. Державна реєстрація юридичних осіб здійснюється у виконкомі місцевої ради народних депутатів чи в держадміністраціях.
Кожна юридична особа має правоздатність, яка визначена в її статуті або передбачена законом. Тому інколи її називають спеціальною. У рамках своєї правоздатності юридична особа може виконувати різні види діяльності, що не суперечать меті її створення і не заборонені законодавчими актами.
Державні підприємства, наприклад, володіють, користуються і розпоряджаються майном на правах повного господарського відання, а державні установи - на правах оперативного управління.
Як і громадянин, юридична особа може бути обмежена в правах лише у випадках і порядку, передбачених законодавчими актами. Рішення про обмеження цивільних прав може бути оскаржено в суді чи арбітражному суді.
Цивільну правоздатність юридичної особи здійснюють її органи управління. Ці органи можуть бути єдиноначальними (директор, начальник) або колегіальними (правління, загальні збори). Можливі випадки поєднання єдиноначальних і колегіальних начал управління. Найчастіше це притаманно кооперативним організаціям. Вищим органом управління кооперативом є загальні збори. Голова кооперативу здійснює керівництво поточними справами і приймає рішення з питань, не віднесених до виключної компетенції загальних зборів чи зборів уповноважених.
Керівний орган юридичної особи виражає її волю, тому його дії - це дії самої юридичної особи. [21 с.56]
37)Правовий статус релігійних організацій
Правовий статус релігійних організацій визначається законом «Про свободу совісті та релігійні організації».
Церква (релігійні організації) в Україні відокремлена від держави.
Держава захищає права і законні інтереси релігійних організацій; сприяє встановленню відносин взаємної релігійної і світоглядної терпимості й поваги між громадянами, які сповідують релігію або не сповідують її, між віруючими різних віросповідань та їх релігійними організаціями; бере до відома і поважає традиції та внутрішні настанови релігійних організацій, якщо вони не суперечать чинному законодавству.
Держава не втручається у здійснювану в межах закону діяльність релігійних організацій, не фінансує діяльність будь-яких організацій, створених за ознакою ставлення до релігії.
Усі релігії, віросповідання та релігійні організації є рівними перед законом. Встановлення будь-яких переваг або обмежень однієї релігії, віросповідання чи релігійної організації щодо інших не допускається.
Релігійні організації не виконують державних функцій.
Релігійні організації мають право брати участь у громадському житті, а також використовувати нарівні з громадськими об'єднаннями засоби масової інформації.
Релігійні організації не беруть участі у діяльності політичних партій і не надають політичним партіям фінансової підтримки, не висувають кандидатів до органів державної влади, не ведуть агітації або фінансування виборчих кампаній кандидатів до цих органів. Священнослужителі мають право на участь у політичному житті нарівні з усіма громадянами.
Релігійна організація не повинна втручатися у діяльність інших релігійних організацій, в будь-якій формі проповідувати ворожнечу, нетерпимість до невіруючих і віруючих інших віросповідань.
Релігійна організація зобов'язана дотримуватись вимог чинного законодавства і правопорядку.
Релігійні організації в Україні створюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами (положеннями).
Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (міси), духовні навчальні заклади, а також об'єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об'єднання представлені своїми центрами (управліннями). Релігійна громада е місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того ж культу, віросповідання, напряму, течії, які добровільно об'єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб. Для одержання релігійною громадою правоздатності юридичної особи громадяни в кількості не менше десяти чоловік, які утворили її і досягли 18-річного віку, подають заяву та статут (положення) на реєстрацію до обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а у Республіці Крим - до Уряду Республіки Крим.
Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних і організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості.
Повідомлення державних органів про утворення релігійної громади не є обов'язковим. Релігійні організації мають право засновувати і утримувати вільно доступні місця богослужінь або релігійних зібрань, а також місця, шановані в тій чи іншій релігії (місця паломництва).
Богослужіння, релігійні обряди, церемонії та процесії безперешкодно проводяться в культових будівлях і на прилеглій території, у місцях паломництва, установах релігійних організацій, на кладовищах, в місцях окремих поховань і крематоріях, квартирах і будинках громадян, а також в установах, організаціях і на підприємствах за ініціативою їх трудових колективів і згодою адміністрації.
Командування військових частин надає можливість військовослужбовцям брати участь у богослужіннях і виконанні релігійних обрядів. Богослужіння та релігійні обряди в лікарнях, госпіталях, будинках для престарілих та інвалідів, місцях попереднього ув'язнення і відбування покарання проводяться на прохання громадян, які перебувають в них, або за ініціативою релігійних організацій. Адміністрація зазначених установ сприяє цьому, бере участь у визначенні часу та інших умов проведення богослужіння, обряду або церемонії.
У інших випадках публічні богослужіння, релігійні обряди, церемонії та процесії проводяться щоразу з дозволу відповідної місцевої державної адміністрації, виконавчого комітету сільської, селищної, міської Рад народних депутатів. Клопотання про видання зазначеного дозволу подається не пізніш як за десять днів до призначеного строку проведення богослужіння, обряду, церемонії чи процесії, крім випадків, які не терплять зволікання.
Релігійні організації мають право виготовляти, експортувати, імпортувати і розповсюджувати предмети релігійного призначення, релігійну літературу та інші інформаційні матеріали релігійного змісту.
Релігійні організації мають право здійснювати добродійну діяльність і милосердя як самостійно, так і через громадські фонди. Суми витрат на цю мету оподаткуванню не підлягають. При релігійних організаціях можуть утворюватися товариства, братства, асоціації, інші об'єднання громадян для здійснення добродійництва, вивчення та розповсюдження релігійної літератури та іншої культурно-освітньої діяльності.