54. Зміст правчинів. Тлумачення їх.

Правочин — це дія особи, яка відображає внутрішню волю останньої. Якщо волеви­явлення виражене нечітко, можливе різне тлумачення волі сторін правочину. Тому виникає необхідність в установленні особливих правил тлумачення волі сторони правочину. Коментована стаття встановлює: 1) суб'єктів тлумачення правочину (ч.ч. 1, 2 ст. 213 ЦК); 2) правила тлумачення правочину (ч.ч. З, 4 ст. 213 ЦК). Суб'єктами тлумачення правочину, передусім, є його сторона (сторони). Це цілком при­родно, оскільки саме вони найкраще знають, якою була їхня воля, що дійсно малося на увазі при укладенні правочину і що вони збиралися виразити через волевиявлення. При вчиненні одностороннього правочину такого «автентичного» тлумачення, як пра­вило, достатньо, і суперечка у більшості випадків не виникає. Хіба що інші особи, інтереси яких зачіпає односторонній правочин, можуть звернутися до суду і доводити, що особа, яка вчинила правочин, недобросовісно тлумачить його, зловживаючи своїм суб'єктивним ци­вільним правом (див. коментар до ст. ІЗ ЦК). При тлумаченні двостороннього або багатостороннього правочину вірогідність роз­біжностей у трактуванні положень договору є вищою, оскільки кожен з його учасників може мати своє бачення як власного волевиявлення, так і волевиявлення контрагента (контрагентів) по договору. Тому тлумачення договору на вимогу однієї, обох або усіх сто­рін правочину може провести суд. Правила тлумачення правочину (ч.ч. З, 4 ст. 213 ЦК) мають застосовуватися як при автентичному тлумаченні правочину його сторонами, так і при тлумаченні правочину су­дом. Але якщо при автентичному тлумаченні вказана норма має характер рекомендацій, то у випадку тлумачення змісту правочину судом застосування правил ч.ч. З і 4 ст. 213 ЦК є обов'язковим. Правила тлумачення правочину визначені законом за принципом «концентричних кіл»: при неможливості витлумачити положення договору шляхом буквального тлумачен­ня (найвужче коло) залучаються усе нові і нові критерії перевірки правильності того чи іншого трактування умов договору. Система «концентричних кіл» виглядає таким чином:

при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту пра­вочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин зна­чення термінів (буквальне, граматичне тлумачення);

якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфе­рі відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, він встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін (структурно-системне тлумачення);

якщо ні буквальне (граматичне), ні структурно-системне тлумачення не дають мож­ливості встановити справжню волю особи, яка вчинила правочин, беруться до уваги будь-які обставини, що можуть допомогти з'ясувати відповідність волевиявлення дійсній волі учасника (учасників) правочину. Зокрема, враховуються: мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подаль­ша оведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значен­ня (комплексне тлумачення).