- •Відсутні питання: 124, 94, 118
- •1.Поняття приватного права
- •2.Європейські родини приватного (цивільного) права
- •3. Цивільне право як галузь права
- •4. Цивільне право як наука і навчальна дисципліна
- •5. Поняття цивільного законодавства
- •Стаття 4. Акти цивільного законодавства України
- •6. Загальна х-ка цку
- •7. Дія цивільного законодавства
- •8. Застосування та зміст аналогії в цивільному праві Стаття 8. Аналогія
- •9. Поняття та особливості цивільних правовідносин
- •10. Поняття та елементи цивільних правовідносин.
- •12. Види цивільно-правових відносин.
- •15.Загальні положення про фізичну особу
- •Глава 4 загальні положення про фізичну особу Стаття 24. Поняття фізичної особи
- •16. Визначення, характерні риси та зміст цивільної правоздатністі. Правоздатність та суб’єктивне право.
- •17. Дієздатність громадян. Обсяг дієздатності фізичних осіб.
- •18. Обмежена дієздатність фізичної особи. Визнання фіз..Особи недієздатною.
- •19. Поняття та значення місця проживання.
- •20.Визнання гром. Безвісно відсутнім. Оголошення гром. Померлим.
- •21. Опіка та піклування
- •22. Поняття громадського стану. Акти громадянського стану. Порядок переміни та виправлення актових записів.
- •23. Поняття та ознаки юридичної особи.
- •24. Сутність юридичної особи. Теорії юридичної особи
- •25. Види (форми) юридичних осіб
- •27. Орган юридичної особи
- •28. Вид та зміст установчих документів юр осіб
- •29. Філії та представництва юр осіб.
- •32) Визначення юридичної особи банкрутом. Процедура банкрутства
- •33) Юридичні особи приватного та публічного права
- •34) Правове положення господарських товариств
- •35) Поняття та види кооперативів
- •36) Об'єднання громадян як цивільні правовідносини
- •37)Правовий статус релігійних організацій
- •38. Поняття держави як суб’єкта цивільного права
- •39. Загальні принципи участі держави, арк, територіальних громад у цивільних відносинах
- •40. Причини правосуб’єктності держави україни
- •41. Форми участі держави
- •42. Види цивільних правовідносин, в яких держава виступає суб’єктом
- •43. Арк як суб’єкт цивільних відносин
- •44.Правове становище територіальної громади в цивільних відносинах
- •45. Відповідальність за зобов'язаннями держави, автономної республіки крим, територіальних громад
- •46. Поняття обєктів цивільних прав (правовідносин)
- •Глава 12 (цк)
- •47. Поняття та класифікація речей. Майно.Майновий комплекс.
- •48.Гроші та цінні папери як обєкти цив прав
- •49. Дії та результати дій як обєкти цив прав
- •50. Продукти творчої діяльності як об'єкти права.
- •51. Особисті немайнові права громадян та їх захист
- •52. Об'єкти цивільних правовідносин
- •53. Поняття і ознаки правочинів. Умови дійсності правочинів
- •54. Зміст правчинів. Тлумачення їх.
- •55. Види правочинів
- •57. Форма правочину. Юридичні наслідки порушення форми правочину
- •58. Поняття та види недійсних правочинів
- •59. Наслідки визнання правочинів недійсними.
- •60. Поняття представництва, його значення та зміст
- •61.Суб'єкти представництва. Повноваження представника
- •62.Види та виникнення представництва
- •63.Представництво без повноважень або з перевищенням повноважень
- •64.Довіреність та її види . Форма довіреності . Передоручення
- •65.Припинення довіреності.
- •66. Поняття і значення строків і термінів у цивільному праві
- •67. Класифікація строків у цивільному праві
- •68.Порядок числення строків у цивільному праві
- •69. Поняття позовної давності та її значення. Застосування позовної давності.
- •70. Види строків позовної давності
- •71. Початок і кінець течії строків позовної давності
- •73.Наслідки спливу позовної давності.
- •74.Вимоги,на які позовна давність не поширюється.
- •75.Загальні положення про особисті немайнові права. Види особистих немайнових прав.
- •76.Зміст та здійснення особистих немайнових прав.
- •78.Особисті немайнові права,що забезпечують соціальне буття фізичних осіб.
- •79. Захист особистих немайнових прав фізичної особи
- •83.Зміст права власності.
- •84.Способи виникнення права власності.
- •85. Припинення права власності.
- •86.Поняття захисту права власності. Співвідношення понять “захист права власності” і “охорона права власності”.
- •88. Захист прав титульних посесорів ( володільців).
- •89. Захист прав на чужі речі. (Захист прав заставоутримувача, забудовника тощо)
- •90. Поняття права приватної власності.
- •91.Загальні положення про державну власність та її види
- •92. Поняття права державної та комунальної власності.
- •93. Підстави виникнення і припинення права власності
- •95. Право власності на землю
- •96. Речові права на чуже майно
- •97. Сервітути. Поняття та види.
- •99. Суперфіцій
- •100.Володіння та право володіння.
- •101.Поняття іпотеки як права на чужі речі.
- •102.Похідні речові права (право господарського відання, право оперативного управління, право оперативного використання майном).
- •103.Захист прав на чужі речі.
- •104.Поняття, юридичний статус права спільної власності.
- •106 .Право спільної часткової власності: пон, підстави виникн та припин
- •107. Право спільної сумісної власності: пон, підстави виникн та припин
- •108. Порядок володіння користування та розпорядженням спільним майном.
- •109.Виділ долі зі спільної власності та її відчуження. Особливості захисту прав спільної власності.
- •110. Поняття творчої діяльності та інтелектуальної власності. Обєкти індивідуальної власності. Дискус. Питання до поняття об’єктів індик. Вл.
- •111. Право інтелектуальної власності. Співвідношення права власності і права інтелектуальної власності.
- •112. Поняття і джерела авторського права. Суб єктивне авторське право, його зміст і межі.
- •113. Об єкти авторського права. Види об єктів, що охороняються авторським правом.
- •115. Суміжні права. Поняття та види.
- •116. Поняття і джерела права промислової власності. Оформлення прав на об єкти промислової власності.
- •117.Субєкти права промислової власності.Оформлення пра на об’єкти промислової власності.
- •119.Поняття цивільно-правової відповідальності.Форми і види.
- •120.Умови цивільно-правової відповідальності
- •121.Моральна шкода
- •122.Збитки та їх відшкодування.Принцип повного відшкодування.
- •123.Випадки обмеженої відповідальності
40. Причини правосуб’єктності держави україни
Правосуб’єктність держави України– це цільова (спрямована на задоволення загальнодержавних та суспільно значущих потреб) соціально-правова передумова можливості (здатності) її участі в цивільно-правових відносинах.
Зміст правосуб’єктності України складають: а) правоздатність здатність держави Україна мати права та обов’язки; б) дієздатність здатність держави Україна своїми діями створювати права та набувати обов’язки В структурі дієздатності держави Україна можна виділити наступні елементи:
правочиноздатність – здатність держави Україна здійснювати правочинні дії, спрямовані на встановлення цивільних прав та обов’язків у відносинах з іноземним елементом;
трансдієздатність – здатність держави Україна мати представників;
деліктоздатність – здатність держави Україна нести цивільно-правову відповідальність;
тестаментоздатність – здатність держави Україна бути спадкоємцем.
Особливість правосуб’єктності України полягає в тому, що:
1.її підґрунтя становить державний суверенітет;
2.правоздатність та дієздатність держави Україна виступають як єдине ціле – її правосуб’єктність;
3.держава Україна наділена імунітетом.
Здійснення державою публічно-владних повноважень полягає в тому, що вона є не просто носієм влади, а таким носієм, що наділений суверенітетом на всій її території (ст. 2 Конституції України). Наявність суверенітету держави означає, що вона у межах своєї території здійснює найвищу владу порівняно з іншими владними суб'єктами (внутрішній суверенітет), а в зовнішніх відносинах є єдиним суб'єктом, діяльність якого незалежна від волі інших суб'єктів міжнародного права (інші держави, міжнародні організації тощо), що проявляється у забороні останнім втручатись у внутрішні справи держави (зовнішній суверенітет).
41. Форми участі держави
Стаття 167. Правові форми участі держави у цивільних відносинах
1. Держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.
2. Держава може створювати юридичні особи публічного права (держав -підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом.
3. Держава може створювати юридичні особи приватного права (підприємницькі товариства тощо), брати участь в їх діяльності на загальних підставах, якщо інше не встановлено законом.
1. Держава Україна як політико-територіальна організація суспільства є особливим учасником цивільних відносин (ст. 2 ЦК). Наявність суверенітету, тобто верховенства влади у внутрішній сфері та незалежності у зовнішній, дозволяє державі за допомогою об'єктивного права самостійно визначати засади своєї участі у цивільних відносинах та власну правосуб'єктність.
Правовими формами набуття і здійснення державою цивільних прав та обов'язків є правовідносини, що становлять предмет регулювання цивільного права,а саме: особисті немайнові та майнові відносини (ст. 1 ЦК).
В особистих немайнових цивільних відносинах держава, як правило, виступає як зобов'язана сторона і повинна сприяти фізичним та юридичним особам у реалізації їх особистих немайнових прав. Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 273 ЦК органи державної влади у межах своїх повноважень забезпечують здійснення фізичною особою особистих немайнових прав. Держава також може виступати учасником цивільних відносин щодо об'єктів інтелектуальної власності, зокрема,у разі переходу до держави прав інтелектуальної власності (наприклад, за договором замовлення на створення об'єкта авторського права, що фінансується за кошти державного бюджету). У всіх випадках держава повинна утримуватися від порушень права інтелектуальної власності фізичних та юридичних осіб, що свідчить про перебування держави в абсолютних цивільних відносинах з носіями прав інтелектуальної власності.
Держава є учасником майнових цивільних відносин, зокрема, відносин власності, інших речових, а також зобов'язальних відносин. Згідно зі ст. 318 ЦК держава визнається суб'єктом права власності, у тому числі спільної. У державній власності перебуває майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна (ст. 326 ЦК. Об'єкти права власності України становлять майнову основу реалізації державою своїх функцій.
Виникнення прав власності у держави у ряді випадків відбувається на особливих підставах, не притаманних виникненню цих прав у інших учасників цивільних відносин. Відповідно до ст. 353 ЦК на підставах та в порядку, встановлених законом, майно може бути примусово відчужене у власника за умови попереднього і повного відшкодування його вартості (реквізиція). Реквізоване майно переходить у власність держави або знищується. У власність держави переходить також конфісковане майно (ст. 354 ЦК). Конфіскація як санкція за адміністративні правопорушення передбачена КпАП, а за злочини — КК України.
Відповідно до статей 343, 352 ЦК держава набуває право власності на памятку історії та культури у разі виявлення її як скарбу, а також у разі викупу з метою забезпечення її збереження. Особливими підставами набуття державою прав власності є примусовий викуп тих чи інших об'єктів у передбачених законом випадках з мотивів суспільної необхідності. Об'єктом права державної власності стає також майно, створене на виконання умов концесійного договору з уповноваженим державним органом (ст.20 Закону України «Про концесії»).
Положення ч. 1 ст. 167 ЦК про те, що держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин, віддзеркалює принцип юридичної рівності суб'єктів цивільного права. Однак це не виключає, що законом можуть бути встановлені особливі умови або порядок набуття, реалізації та припинення цивільних прав та обов'язків держави. Участь держави у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (фізичними та юридичними особами, територіальними громадами тощо) означає, що між державою й такими учасниками не виникають відносини влади і підпорядкування або залежності.
У цивільних відносинах держава не може впливати своїм владним імперативом на інших учасників відносин, самовільно відмовлятись від зобов'язань, що на неї покладені, і зобов'язана здійснювати свої цивільні права та обов'язки відповідно до вимог закону, договору і принципів цивільного права. З іншого боку, держава вільна від вказівок і вимог іншого учасника цих відносин, які виходять за межі їх змісту. Загальне юридичне становище держави з іншими учасниками цивільних відносин спеціально підкреслено у ст. 2 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»: держава й інші суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності при її здійсненні рівні перед законом; забороняються будь-які дії держави, крім передбачених законом, результатом яких є обмеження прав і дискримінація суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності. Стаття 13 Конституції України проголошує, що усі суб'єкти права власності рівні перед законом, а ст. З зазначає, що держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
2. Особливою формою участі держави у цивільних відносинах, з огляду на тісний зв'язок з адміністративно-правовими механізмами і публічно-правовим регулюванням, законодавець називає створення державою юридичних осіб.
Держава може створювати юридичні особи публічного права. Такими відповідно ст. 81 ЦК є юридичні особи, які створюються розпорядчим актом Президента України або органу державної влади.
Частина 2 коментованої статті частково повторює норму ч. З ст. 81 ЦК, яка зазначає, що порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюються Конституцією України та законом. Конституція України закріплює не тільки загальні повноваження і функції органів державної влади щодо створення юридичних осіб публічного права, основи правового режиму власності і підприємництва в Україні, організаційно-правові засади управління об'єктами державної власності, а й містить конкретні норми про це. Зокрема, відповідно до п. 23 ст. 106 Конституції України Президент України утворює суди. Згідно з п. 91 ст. 116 Конституції України Кабінет Міністрів України утворює, реорганізовує та ліквідовує відповідно до закону міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади. Порядок створення таких юридичних осіб публічного права, як державні унітарні та казенні підприємства, а також державні банки, визначений у главі 8 і ст. 337 ГК України. У ст. 76 ГК наведено перелік конкретних випадків створення казенних підприємств, а саме: а) коли законом дозволено здійснення господарської діяльності лише державним підприємствам; б) коли основним (понад п'ятдесят відсотків) споживачем продукції (робіт, послуг) витупає держава; в) коли за умовами господарювання неможлива вільна конкуренція товаровиробників чи споживачів; г) коли переважаючим (понад п'ятдесят відсотків) є виробництво суспільно необхідної продукції (робіт, послуг), яке за своїми умовами і характером потреб, що ним задовольняються, як правило, не може бути рентабельним.
Законами України «Про освіту», «Про дошкільну освіту», «Про позашкільну освіту», «Про загальну середню освіту», «Про професійно-технічну освіту», „Про вищу освіту» визначені умови та порядок створення державних дошкільних, позашкільних, загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладів, які так само є юридичними особами публічного права. Загальні умови створення закладів охорони здоров'я, у тому числі державних, передбачені Законом України «Основи законодавства України про охорону здоров'я».
3. Держава має право самостійно або з іншими учасниками цивільних відносин створювати юридичні особи приватного права. Юридична особа приватного права створюється відповідно до ст. 87 ЦК. У такому порядку утворюються товариства та установи (див. коментар до статей 83 і 87 ЦК). Прикладом створення державою юридичних осіб приватного права можна назвати корпоратизацію державних підприємств відповідно до Указу Президента України «Про корпоратизацію підприємств». Згідно з Типовим статутом відкритого акціонерного товариства, створеного шляхом корпоратизації державного підприємства, яке не підлягає приватизації, затвердженим Наказом Фонду державного майна та Міністерства економіки України від 25 червня 2001 р. № 1129/134, такі товариства у своєму установчому документі повинні вказувати, що засновником товариства є держава в особі органу, який прийняв рішення про корпоратизацію, а акціонером — держава в особі органу приватизації.
Логічним розвитком такої форми участі держави у цивільних відносинах можна назвати набуття і розпорядження державою акціями (частками) у статутних капіталах існуючих господарських товариств. Загальні засади здійснення корпоративних прав держави викладені у ст. 168 ГК.
Держава бере участь у діяльності створених нею юридичних осіб приватного права на загальних підставах, зокрема, шляхом здійснення майнових внесків у статутні капітали таких осіб, а також участі в управлінні ними, включаючи прийняття рішення про їх припинення. Управління юридичними особами приватного права держава здійснює шляхом участі в діяльності органів управління таких юридичних осіб, що передбачено відповідними установчими документами. Слід зазначити, що створення державою юридичних осіб приватного права, які вимагають поєднання не лише капіталів, але й трудової діяльності їх засновників, вбачається неможливим, оскільки держава не може брати трудової участі у діяльності юридичних осіб