73.Наслідки спливу позовної давності.

Стаття 267. Наслідки спливу позовної давності

1. Особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності.

2. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

3. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

4. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

5. Якщо суд визнає поважними причини пропущенім позовної давності, порушене право підлягає захисту.

1.. Оскільки позовна давність є категорією матеріального права, її пропуск тягне відмову у позові, але не відмову у розгляді справи і прийнятті рішення по суті. Правила про позовну давність мають застосовуватися лише тоді, коли буде доведене існування самого суб'єктивного права. Тому у випадках відсутності такого права або якщо воно ніким не порушується, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску позовної давності, а у зв'язку з необґрунтованістю самої вимоги.

2. Правила, що коментується, випливають з сутності поняття позовної давності, яке базується на тому, що закінчення строку позовної давності не спричиняє припинення самого права (крім випадків, прямо передбачених у законі). А оскільки право кредитора продовжує існувати, боржник не може вимагати повернення того, що він добровольно виконав по закінченні строку позовної давності. Майно, що передане на виконання зобов'язання по закінченні строку позовної давності, не визнається безпідставним збагаченням кредитора.

3. Частина третя статті, передбачає, що позовна давність застосовується судом лише за заявою однієї із сторін в спорі, тобто суд не має права застосовувати позовну давність за власною ініціативою. Стороною, що заявляє про закінчення строку позовної давності, як правило, виступає відповідач. Така заява може бути зроблена зацікавленою стороною на будь-якій стадії процесу до винесення рішення судом першої інстанції

4. Заява сторони про закінчення строку давності підлягає перевірці судом з урахуванням всіх відповідних положень ЦК, зокрема, про початок перебігу, зупинення, перерву перебігу строку позовної давності. І тільки якщо суд переконається у пропущенні строку позовної давності, він виносить рішення про відмову у позові.

5. Остання частина статті, передбачає можливість відновлення строку позовної давності судом, у разі якщо він визнав поважними причини пропуску такого строку. При цьому поважними причинами пропуску позовної давності вважаються такі обставини, за яких своєчасне пред'явлення позову стає неможливим або ускладненим.

Якщо суд, господарський суд або інший орган, що розглядає спір, дійдуть висновку, що строк позовної давності пропущено з поважних причин, то вони повинні у своєму рішенні вказати відповідні мотиви на підтвердження своїх висновків.

У тому ж випадку, коли ці органи не визнають ті докази, які наводить сторона на підтвердження поважності пропуску строку, в рішенні також повинні бути наведені мотиви, чому вони не визнані такими, що заслуговують на увагу.