100.Володіння та право володіння.

Володінняслід чітко відрізняти від права власності. Володіння власника, як уже зазначалося, є лише одним із елементів права власності, одна з головних його правомочностей. Якщо в однієї речі поєднується володілець і влас­ник, то володіння є лише істотною частиною цього права. Якщо володілець і власник не збігаються в одній особі, то відповідно є окремий цивільно-правовий інститут, значення якого полягає в юридичних наслідках володіння, або держання. Отже, володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

Суб'єктами володінняможуть бути ті ж фізичні і юридичні особи, які можуть бути суб'єктами права власності. Право володіння чужим майном може належати одночасно двом або більше особам.

Об'єктом володінняможе бути майно, здатне бути об'єктом права власності.

Для виникнення володіннянеобхідне поєднання двох елементів — фактичної наявності речі у майні конкретної особи і щоб ця особа вважала цю річ своєю. Для припинення володіння достатньо втратити один із цих двох елементів.

Право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником (на­приклад, майно отримане у володіння за договором оренди), а також на інших підставах, встановлених законом. Наприклад, особа добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти майном протя­гом певного строку (набувальна давність).

Право володіння припиняється у разі: відмови володільця від володіння майном; витребування майна від володільця власником майна або іншою особою; знищення майна.

Право володіння – забезпечена законом можливість мати у себе певну річ, утримувати її у своєму господарському підпорядкуванні (фактично тримати річ, зараховувати на баланс та ін.)

101.Поняття іпотеки як права на чужі речі.

Іпотекою визнається застава землі, нерухомого майна, при якому земля і (чи) майно, що складають предмет застави, залишаються в заставника чи третьої особи.

Предметом іпотеки може бути майно, зв'язане з землею, — будівля, спорудження, квартира, підприємство (його структурні підрозділи) як цілісний майновий комплекс, а також інше майно, віднесене законодавством до нерухомого.

Відповідно до законодавства України предметом іпотеки можуть бути також приналежним громадянам на праві приватної власності земельні ділянки і багаторічні насадження.

Договір про іпотеку повинний бути нотаріально засвідчений.

Іпотека може виникнути як в силу закону, або договору. За договором заставодавець (у тому числі і не є боржником) добровільно віддає в заставу будь-яке належить йому нерухоме майно, гарантуючи тим самим задоволення вимог кредитора в разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою. Договір - основна форма виникнення іпотеки.

Іпотека може виникнути і на підставі норм закону. Наприклад, якщо житловий будинок або квартира придбаваються за рахунок кредиту банку або іншої кредитної організації у власність позичальника 2, то придбана нерухомість вважається що знаходиться в заставі з моменту державної реєстрації договору купівлі-продажу.

Підводячи підсумок хочеться сказати, що заставу нерухомості (іпотека) є цивільні правовідносини, в якому одна сторона - заставодержатель, який є кредитором за зобов'язанням, забезпеченим іпотекою (основним зобов'язанням), має право у разі невиконання або неналежного виконання основного зобов'язання одержати задоволення своїх грошових вимог до боржника за цим зобов'язанням з вартості закладеного нерухомого майна іншого боку - заставодавця переважно перед іншими кредиторами заставника, за вилученнями, встановленими федеральним законом. У цьому на наш погляд і полягає правове значення іптекі.

Сутність застави нерухомості полягає в попередньому виділення з майнової сфери заставодавця певного об'єкта - нерухомої речі в якості забезпечення грошових вимог заставодержателя до боржника, при несправності якого заставодержатель має право отримати грошове задоволення з вартості предмета іпотеки шляхом звернення на нього стягнення і його примусового продажу.