2 Пластичні маси

Пластичні маси,що заст. у вир-ві поб. товарів.

Пластична маса (пластмаса) — штучно створені матеріали на основі синтетичних або природних полімерів. Пластмаси формують при підвищеній температурі, у той час коли вони мають високу пластичність. Сировиною для отримання полімерів є нафта, природний газ, кам'яне вугілля, сланці.

Переваги: хім.стійкість, мала теплопров., легкість, достатня мех.тривалість, гарний зовн.вигляд.

Недоліки: старіння, недост..теплостійксть, сильна електризуємість, великий коефіцієнт термічного розширення.

Прості – скл.тільки з полімеру( синтет.смоли або хім..видозміненого прир.полімеру)

Складні – містять в значній кількості наповнювачі або пластифікатори.

Склад композ.пластмас:•Наповнювачі( деревна мука, тальк) – підв.механічна стійкість;•Газоутворювачі – для отрим.паро- і пінопластів;•Пластифікатори(маслоподібні речовини) – підв.пластичність, гнучкість;•Стабілізатори – уповільнюють процес старіння;•Барвні речовини - речовини, що надають пластмасовим виробам декоративного вигляду (охра та ін.);• каталізатори — речовини, що прискорюють твердіння пластмаси;• антипірени — речовини, які зменшують горючість полімерів.

Поліетилен:Отрим.з газу етилену високого або низького тиску.; Зовн.вигляд: напівпрозорий або непроз., жирнуватий; Власт.: висока міцність, стійкість до ударів, достатня еластичність, морозостійкість(-60) термопласти., стійкий до розчинів кислот та лугів.; Недоліки: швидко старіє, поглинає жир, невисока теплостійкість.;Застос.: господ.посуд, галантерейні товари, культтовари, плівка для упаковки товарів.

Поліетилен (етиленопласт) при кімнатній температурі не розчиняється в жодному розчиннику. Зовні схожий на парафін, але значно твердіший. Поліетилен легкий, не набрякає у воді і порівняно з іншими пластмасами добрий діелектрик та високоеластичний. Застосовують його для виготовлення плівки для парників, теплиць та різних галантерейних виробів - сумок, корзинок, скатертей тощо.

Види: термопластичні (це такі, що під час нагріву розм'якшуються, переходять у в'язко текучий стан, а при охолодженні затвердівають, і цей процес повторюється при повторному нагріві. Тобто такі пластмаси допускають повторну переробку. Зазвичай їх робоча температура не перевищує 90 °C.), термореактивний( втрачають власт.,не нагрівають повторно, нагріваючись, розм'якшуються, але при певній температурі відбувається полімеризація, внаслідок якої смола переходить у твердий стан і повторна переробка таких пластмас неможлива).

Поліпропілен:Отрим.з газу пропілену.; Власт.: жорсткий, висока мех..міцність, теплостійкість, термопластичний.;Заст.: виготовл.волокон, ниток, пляшок..

ПВХ:Пластикати: Отрим.з газу хлористого вінілу.;Власт.: висока міцність, стійкість до стирання, легко фарбується, склеюється, низька морозостійкість.;Недоліки:низька теплостійкість.;Застос.: скатерки, лінолеум, папка для паперів.

Вініпласти: Власт.: жорсткі, пружні, стійкі до ударів.; Недоліки: здатність до повзучості.; Застос.: термоізоляція холодильників, вагонів.; Вініпласт горить у полум'ї, виділяючи різкий запах соляної кислоти; винесений з полум'я, він зразу ж гасне

Поліакрилати: Отрим.на основі акрилової і метакрилової кислот.; Власт.: прозорий, нешкідливий, міцний до ударів.;Недоліки: невисока теплостійкість, легко царапається.; Заст: скло, посуд, канцелярне приладдя.

Силікати – солі кремнієвих кислот, які одерж.сплавленням кремнезему з лугами і карбонатами.

За походженням: природні (гірські породи – граніт, глина, пісок), штучні( вироби, які одерж.заводською обробкою природ.матеріалів – керамічні, скляні вироби).

Загальні власт.:• Високі – хім..стійксть, гігієнічність, термічне розширення;• Низькі – теплопровідність, стійкість до руйнівних навантажень при згинанні.

За призначенням: побутові( скляний та керм.посуд, дзеркала), архіт-будів( матер.для виробництва, склоблоки), техн..призначення( лабор.і хім..стійкий посуд, склотканини).

1.Скло: Скло – аморфно кристал.матеріал, який одерж.шляхом переохолодженого розплаву, що скл.з різних окислів.;заг.формула: R²O*RO*6SiO²;R²O – Na²O, K²O,Li²O;RO – CaO, MgO, BaO,ZnO.;SiO² - головний.

Види скла: звичайне скло(силікатне), кришталеве( свинцеве – малосвин.плюмбум 18 – 24%, свинц. 24-30%, високосв. 30% і більше, барієве).

Кришталеве – вироби заломлюють промені світла краще, ніж звичайне. Під час простукування дерев.паличкою видають чистий, мелодійний, тривалий звук.

Формування спож.власт.скловиробів у процесі вир-ва:1) Одерж.скломаси (шихта);2) Варіння (1450-1500);3)Форм.виробів;4)Відпал(530-580);5)Первинна обробка виробів(видалення ковпачка);6)Декор.виробів.

Методи формів.скляних виробів:пресування, видування,(ручне і автоматичне), пресо видування, лиття, центр обіжне лиття.

Методи декору( в гарячому стані):кольорове скло, двошарове скло, краклє, люстр, насип.

Методи декору(в холодному): алмазна грань, гравіровка, живопис, декольте, трафарет.

Класифікація за призначенням: • Кухонний – для пригот.їжі;• Господарський – для збереж.їжі;• Чайний – для подачі і приймання їжі та напоїв;•Столовий – для подачі, приймання і зберігання

Дефекти скломаси: недостатнє забарвлення, повітряні і газові включення, кристалічні і скловидні вкл.

Дефекти виробки: кривизна і несиметричні сит виробів, осип краю і скованість,.

Дефекти обробки: переплавлений край, риски від абразивного матеріалу, осипання краю, викривлення малюнку, розтріскування.

Барвники скла: - молекулярні – оксиди металів: оксид кобальту – синій, марганцю – червоно-фіол., міді – блак.чи зелений, заліза – жовтий.;- Колоїднодисперсні – після теплової обробки – золото:черв.,коричн.,срібло, мідь.