15/16Теорія міжнародної торгівлі Хекшера-Оліна. Парадокс в. Леонт'єва.

Теорію факторів виробництва обґрунтував у 30-х роках ХІХ ст. Жан-Батист Сей, включаючи до таких чинників працю, капітал і землю, які в сукупності визначають витрати виробництва. Шведські економісти Елі Хекшер та Бертіль Олін у 20 — 30-х роках ХХ ст. застосували цю теорію для пояснення причин міжнародної торгівлі. Основні положення їхньої концепції можна подати таким чином: найважливішою умовою раціонального обміну товарами між країнами є різниця у співвідношенні в них факторів виробництва (наявність більших за розмірами та продуктивніших земельних ресурсів, значних або дешевших ресурсів робочої сили, функціонування порівняно більшого за обсягом і продуктивнішого за стр-рою к-лу).Хекшер та Олін започаткували теорію факторонаділеності, яка на сьогодні у концентрованому вигляді зводиться до чотирьох теорем:кожна країна має порівняльні переваги щодо випуску товару, в-ва якого потребує значних витрат відносно надлишкового фактора; вільна торгівля, зрівнюючи факторні винагороди між країнами, слугує заміною зовнішньої мобільності факторів в-ва; зростання відносних цін товарів призводить до винагороди того фактора, який ефективно використовується у виробництві товару і скорочує реальні винагороди іншого фактора; зростання пропозиції одного з факторів виробництва у разі постійності інших змінних призводить до зростання випуску товару, який виробляється за інтенсивного використання цього фактора, і до скорочення випуску інших товарів

Теорія Хекшера - Оліна успішно пояснює багато закономірностей, спостережуваних в міжнародній торгівлі. Дійсно країни вивозять переважно продукцію, у витратах якої домінують відносно надмірні у них ресурси. Проте структура виробничих ресурсів, яких мають в своєму розпорядженні промислово розвинені країни, поступово вирівнюється. На світовому ринку все більше зростає частка торгівлі «подібними» товарами між «подібними» країнами.

У 1954 р. америк економіст Василій Леонтьєв застосував теорію Хекшера-Оліна до аналізу зовнішньої торгівлі США, а саме: розрахунку повних витрат праці і капіталу на експорт й імпорт. Згідно з робочою гіпотезою, США повинні були експортувати капіталомісткі товари, а імпортувати — трудомісткі. Однак результат виявився зворотним (експортувалася трудомісткіша і менш капіталоємна продукція, ніж імпортувалася) і дістав назву “парадокс Леонтьєва”. Було встановлено, що відносний надлишок капіталу в США не впливає на зовнішню торгівлю. Леонтьєв пояснює цей парадокс за рахунок поділу

19.Класифікація методів протекціоністської політики.

В залежності від типу втручання держави у міжнародну торгівлю можна виділити такі форми протекціонізму. 1) СЕЛЕКТИВНИЙ- направлений проти окремих країн або товарів; 2) ГАЛУЗЕВИЙ –захищає окремі галузі; 3) КОЛЕКТИВНИЙ – проводиться об’єднання країн стосовно інших країн; 4) ПРИХОВАНИЙ – шляхом внутр ек політики.

За своїм характером методи поділяються на тарифні та нетарифні. ТАРИФНІ: мито, тарифна квота. НЕТАРИФНІ:

- кількісні – квотування, ліцензування, добровільні кількісні обмеження);

- фінансування ( субсидіювання, пільгове кредитування, демпінг);

- приховані – політика в межах державних закупок, внутрішні податки та збори ( прямі: НДС, акциз, податок на продаж. НЕПРЯМІ – митні, реєстраційні, портові збори, технічні бар’єри.

Прямі субсидії заборонені ВТО.

20.21Тарифні методи регулювання зовнішньої торгівлі.

Митний тариф – інструмент торгівельної політики та державного регулювання внутрішнього ринку країни при його взаємодії зі світовим ринком.

При цьому, крім функцій регулювання зовнішньоторгівельного обороту (раціоналізація товарної структури, підтримка оптимального співвідношення валютних доходів і витрат держави і захист внутрішньої економіки), митному тарифу притаманний суттєвий тісний зв"язок з податковою системою, як інструментом формування доходів держави, - фіскальна функція. Митний тариф – зведення митних стягнень, що застосовуються до товарів, які переміщуються через митний кордон, систематизоване у відповідності з товарною номенклатурою зовнішньоекономічної діяльності; конкретна ставка митного стягнення, що належить до сплати при вивезенні або ввезенні визначеного товару на митну територію країни.

Виділяють експортний і імпортний тариф, в залежності від того, що він регулює - вивезення або ввезення товару, а також простий і складний, в залежності від способу розвитку тарифу.

Імпортний тариф представляє собою зведення ставок митних стягнень, що застосовуються при ввезенні товарів на митну територію держави. Експортний тариф його метою є: підтримання внутрішньодержавних цін і цін на світовому ринку.

Простий тариф має на увазі, що незалежно від країни походження, до всіх товарів які імпортуються, застосовується єдині ставки мита. Складний тариф він передбачає встановлення двох або навіть більше ставок мита по кожной номерклатурі в залежності від країни походження товару.

Митний тариф складається із двох основних елементів - товарної номерклатури і ставок митних стягнень. Систематизація ставок митних стягнень в тарифі здійснюється у відповідності з диференційованим списком товарів - товарною номерклатурою. Характерними рисами любої товарної номерклатури є системність опису товарів і присвоєння коду кожній товарній позиції.

Мито - обов’язковий внесок, що стягується митними органами при імпорті або експорті товару, і є умовою імпорту або експорту.

Мито виконують три основні функції:1.фіскальну, яка відноситься як до імпортних, так і експортних стягнень, оскільки вони є однією з статей доходної частини державного бюджету;2.протекціоністичну (захисну), що відноситься до імпортних стягнень, оскільки з їх допомогою держава захищає місцевого виробника від небажаної іноземної конкуренції; 3.балансуючу, яка відноситься до експортних стягнень, що встановлені з метою попередження небажаного експорту товарів, внутрішні ціни на які з тих або інших причин нижчі за світові.

Класифікації мита.

За способом стягнення: адвалорні – нараховуються в процентах до митної вартості оподаткованих товарів; специфічні – нараховуються у встановленому розмірі за одиницю оподаткованого товару; комбіновані – поєднують обидва види митного обкладання.

За об’єктом оподаткування: імпортні – стягнення, які накладаються на імпортні товари при випуску їх для вільного обігу на внутрішньому ринку країни. експортні – стягнення, які накладаються на експортні товари при випуску їх за межі митної території держави. транзитні - стягнення, які накладаються на товари, що перевозяться транзитом через територію даної держави.

За характером: сезонні – стягнення, які використовуються для оперативного регулювання міжнародної торгівлі продукцією сезонного характеру, антидемпінгові – стягнення, які використовуються в разі ввезення на територію держави товарів за ціною більш низькою, ніж їх звичайна ціна в експортуючій державі, компенсаційні – стягнення, що накладаються на імпорт тих товарів, при виробництві яких прямо чи опосередковано використовувались субсидії,

За походженням: автономні – стягнення, що вводяться на підставі односторонніх рішень органів державної влади країни. конвенційні (договірні) – стягнення, що встановлюються на базі двосторонньої або багатосторонньої угоди, преференційні - стягнення, що мають більш низькі ставки в порівнянні зі звичайним тарифом,

За типами ставок: постійні – митний тариф, ставки якого одноразово встановленні огранами державної влади та не можуть змінюватись в залежності від обставин. змінні – митний тариф, ставки якого можуть змінюватися у встановлених органами державної влади випадках .

За способом розрахунку: номінальні – тарифні ставки, вказані у митному тарифі. ефективні – реальний рівень митних стягнень на кінцеві товари, розраховані з врахуванням рівня стягнень, накладених на імпортні вузли та деталі цих товарів.

Вплив тарифу: тарифи сповільнюють економічне зростання; одностороннє введення тарифів нерідко призводить до торгівельних війн; тарифи призводять до підвищення податкового тиску на споживачів; тариф на імпортні товари опосередковано підриває експорт країни; тариф веде до скороченню загального рівня зайнятості; тариф – захист молодих галузей; тариф – засіб стимулювання вітчизняного виробництва; тариф – важливе джерело бюджетних доходів.

Структура тарифів багатьох країн забезпечує захист нац виробників готової прод-ції особливо не перешкоджаючи ввозу сировини та напівфабрикатів.

Тарифна ескалація (tariff escalation) – підвищення рівня мита з товарів по мірі зростання та їх обробки.

Тарифна квота (tariff quota) – різновид змінних мит, ставки яких залеж від об’єму імпорту товару: при імпорті в межах визначеної кількості він оподатковується за базовою внутр-квотною ставці тарифу, при перевищенні визначеного об’єму імпорту оподатк за більш високою над квотною ставці тарифу.