Тема - 5. Класична і неокласична теорії макроекономічної рівноваги як базові моделі макроекономіки
1. Характерні риси класичної і неокласичної теорії макроекономічної рівноваги за умов досконалої конкуренції.
2. Принципи неокласичного аналізу.
3. Сукупний попит і сукупна пропозиція на товарному ринку та фактори, що їх визначають.
4. Умови рівноваги на ринку ресурсів (праці). Визначення рівноважної ставки заробітної плати і зайнятості.
5. Споживання, заощадження, інвестиції та фактори, що на них впливають. Основні макроекономічні тотожності.
6. Ринок грошей в неокласичній теорії.
1 Характерні риси класичної і неокласичної теорії макроекономічної рівноваги за умов досконалої конкуренції.
В сучасній макроекономічній теорії співіснує дві основних концепції: неокласична і кейнсіанська.
Найбільш видатними представниками класичної теорії є Адам Сміт, Давид Рикардо, Джеймс Міль, Жан Батист Сей, Альфред Маршал, Артур Пігу, Леон Вальрас, Вільфредо Парето.
У чому ж особливості класичного і неокласичного підходу до трактування економічних явищ?
Класична концепція пропонує мікроекономічний підхід до трактування макроекономічних явищ і процесів. Вона розглядає узагальнюючі макроекономічні показники як суму аналогічних показників окремих виробничих одиниць. Макроекономічна рівновага, з точки зору класиків, являє собою суму рівноваг на окремих ринках.
;
Рівноважний
обсяг виробництва
дуже близький до потенційного У*.
Це стосується як ринку товарів, так і
ринків ресурсів та грошей.
Якщо
фактичний рівень цін більше рівноважного
(p
>
),
тобто AD < AS – перевиробництво
(ліквідується за допомогою падіння
рівня цін).
Якщо фактичний рівень цін менше рівноважного (p < ), тобто AD > AS – дефіцит товарів (ліквідується шляхом зростання рівня цін).
Серед характерних рис неокласичної теорії можливо виділити наступні:
1. Неокласики розглядають економіку за умов досконалої (вільної) конкуренції.
2. Економіка функціонує за умов повної зайнятості ресурсів і потенційного обсягу виробництва.
3. Процес виробництва товарів створює доход, який дорівнює вартості вироблених товарів. Це означає, що виробництво будь-якого обсягу продукції автоматично забезпечує доход, необхідний для закупівлі всієї продукції на ринку. Згідно з законом Сея пропозиція породжує свій власний попит.
4. Якщо в економіці частина доходу буде споживатися, а частина – заощаджуватись, закон Сея все рівно буде справедливим. Адже заощадження будуть інвестуватися в повному обсязі. Завдяки існуванню ринку капіталу (або ринку заощаджень – інвестицій) рівність заощаджень та інвестицій досягається завдяки гнучкості ставки позикового відсотку r.
Умовою економічної рівноваги з точки зору неокласиків є рівність:
5. В неокласичній моделі зроблено такі припущення:
а) ВНП = НД, оскільки податків не існує, як не існує держави;
б) розглядається закрита економіка, яка не має зв’язків із закордоном;
в) заощадження можуть бути тільки у домогосподарств.
6. Економічна система здатна до саморегулювання. Інструментами забезпечення саморегулювання є гнучкі: ставка процента (r), ставка заробітної плати (Wr) і ціна (Р).
7. Якщо еластичність цін, заробітної плати і ставки позикового процента забезпечує підтримання повної зайнятості ресурсів в економіці, то державі немає сенсу втручатися в економіку. Більш того, втручання держави розглядається неокласиками як шкідливе.