2. Принципи неокласичного аналізу.

До принципів неокласичного аналізу належать:

1. макроекономічна виробнича функція;

2. використання маржинальних величин.

Виробнича функція показує максимальний обсяг виробництва ВВП при даній кількості факторів виробництва і їх певному сполученні. Вона є зростаючою функцією.

Макроекономічна виробнича функція являє собою багатофакторну модель, в якій ВВП виступає функцією взаємодії таких факторів, як капітал (K), праця або трудові ресурси (L), земельні угіддя (B), підприємницькі здібності (PZ).

Вона має такий вигляд:

Згідно з підходом неокласиків, макроекономічну виробничу функцію для національної економіки в цілому можна отримати (одержати) шляхом підсумовування аналогічних мікроекономічних моделей кожного з підприємств.

Мікроекономічна функція:

де - кількість підприємств в країні;

- максимальний обсяг капіталу, витраченого на виробництво всіх товарів і послуг в макроекономічній системі;

де - це максимальний обсяг трудових ресурсів, що витрачається на виробництво всіх товарів і послуг в макроекономіці;

де - це максимальний обсяг землі, що використаний на виробництво всіх товарів і послуг.

Ізокванта – це геометричне місце точок, яке відображає різні комбінації двох факторів виробництва ( в основному капіталу і праці) для створення одного і того ж максимального обсягу виробництва.

Характеристики виробничої функції:

1. Збільшення обсягу використання будь-якого фактора призводить до зростання обсягів випуску ВВП.

2. Гранична продуктивність факторів виробництва, тобто приріст випуску в результаті використання кожної додаткової одиниці ресурсу, є величиною додатною (>0).

3. Обсяг випуску ВВП (Y) залежить не тільки від кількості і наявності факторів, але і від того, в якій пропорції вони знаходяться.

Окремий випадок виробничої функції – це функція Кобба-Дугласа, вона є найпростішим варіантом, бо розглядає лише 2 фактори – працю і капітал. Вона має вигляд:

де

- коефіцієнти, що характеризують техніку або технологію виробництва;

- коефіцієнт пропорційності, який характеризує рівень НТП;

- коефіцієнти еластичності зміни Y в залежності від зміни факторів виробництва (L і K).

Наприклад,

Якщо

Виходячи з виробничої функції Кобба-Дугласа, можливо розрахувати потребу в трудових ресурсах:

Потреба в капіталі (основних фондах) знаходиться з виразу:

Середня фондоозброєність праці знаходиться з виразу:

Гранична норма заміщення ресурсів (граничної норми заміщення витрат праці):

Задача

Економіка країни описується виробничою функцією виду Яким чином зміниться темп приросту капіталу, якщо чисельність зайнятих зросте на 18%, загальна продуктивність факторів виробництва збільшиться на 2%, а обсяг ВНП підвищиться на 20%.

Розв’язання

Відповідь: темп приросту капіталу збільшиться на 18%

Технічний рівень виробництва в даний момент визначається сполученням A, α і β у виробничій функції. Він відображає взаємодію факторів K і L. Якщо відбувається зміна коефіцієнтів A, α і β, то змінюється технічний рівень виробництва.

Якщо співвідношення між параметрами A, α, β призводить до зростання реального обсягу ВНП (ВВП), то має місце технічний прогрес, якщо до зменшення обсягу реального ВНП – технічний регрес.

Потрібно розрізняти також економічне зростання і економічний розвиток.

Економічне зростання знаходить прояв в збільшенні кількісних величин основних макроекономічних показників.

Економічний розвиток відбувається тоді, коли кількісне зростання ВНП або інших показників призводить до нової якості продуктивних сил, яка виявляється через:

1) появу нової за професійним і освітнім рівнем робочої сили;

2) використання нової сировини, нових матеріалів та енергетичних ресурсів;

3) впровадження нових технологій виробництва;

4) зростання життєвого рівня населення і нову якість життя.

Розглянемо принцип маржинальних (граничних) величин. Прояв виробничої функції має певні особливості, виражені законами спадної продуктивності факторів виробництва і спадної доходності.

MP – граничний продукт, тобто додатковий продукт, на який збільшується сукупний продукт (ВНП, ВВП) в результаті збільшення ресурсу на одиницю.

MR – граничний доход, тобто додатковий доход, на який збільшується сукупний доход, в результаті продажу додаткової одиниці продукції.

Закон спадної граничної продуктивності факторів виробництва: По мірі зростання будь-якого фактора виробництва досягається така точка, після якої введення додаткового фактора виробництва веде до зниження продуктивності факторів виробництва і відповідно доходності виробництва.

Граничний продукт MP у короткому періоді має тенденцію до спаду.

Розглянемо однофакторну модель.

L чисельність зайнятих	TP середній продукт	MP граничний продукт
1	6
2	13
3	21
4	26
5	30
6	32
7	29

Закон спадної граничної доходності: Збільшення продажу продукції на одиницю призводить до зменшення додаткової доходності, тому що відбувається насичення попиту, внаслідок цього, доходність додаткової одиниці продукції скорочується. Доходність додаткової одиниці продукції дорівнює ціні додаткової одиниці продукції.