1. Міжнародний поділ праці та інтернаціоналізація господарської діяльності як економічні умови виникнення і розвитку міжнародної економіки.

МПП — це найвищий ступінь розвитку суспільно-територіального поділу праці між країнами, основою якого є економічно вигідна спеціалізація окремих країн і обмін випущеною продукцією визначеної кількості та якості.

Основні види МПП:

1.загальний – поділ праці між країнами за найбільш великими сферами суспільного виробництва.

2.частковий – поділ праці між країнами в межах однієї сфери суспільного виробництва.

3.одиничний – поділ праці між суб’єктами МЕ в межах однієї відокремленої господарської одиниці.

Основною формою МПП є міжнародна спеціалізація виробництва. Форми:

*міжгалузева спеціалізація країн на окремих галузях суспільного виробництва

*галузева – спеціалізація країн в середині окремої галузі виробництва.

Розвиток МПП обумовлює необхідність підвищення продуктивності праці і зниження витрат виробництва. Реалізація переваг МПП забезпечує країні в процесі обміну отримання різниці між міжнародною і внутрішньою ціною експортованих товарів та послуг, а також економію внутрішніх витрат від скорочення національного виробництва внаслідок використання дешевого імпорту.

Під інтернаціоналізацією розуміють зближення національних економік шляхом посилення промислової співпраці та взаємозалежності міжнародного товарообороту, руху капіталів робочої сили між країнами.

Виділяють три основні етапи розвитку інтернаціоналізації господарського життя.

Перший етап (кінець ХVІІІ – кінець ХІХ ст.) – інтернаціоналізація виробництва ґрунтується переважно на взаємодії національних господарств завдяки простій кооперації. Головним каналом взаємного “обміну речовин” були найпростіші форми міжнародних економічних зв’язків і передусім зовнішня торгівля. Інтернаціоналізація виробництва й обігу стала однією з найголовніших передумов формування світового господарства.

Другий етап (кінець ХІХ – середина ХХ ст.) інтернаціоналізація виробництва переходить в іншу стадію, яка пов’язана з розвитком складної кооперації. Характерною ознакою складної кооперації є її базування на міжнародному поділі праці. МПП стає визначальним фактором поглиблення інтернаціоналізації господарського життя та формування світового господарства.

Третій етап (розпочався із середини ХХ ст.) характеризується комплексністю інтернаціоналізації виробництва (охоплює усі підсистеми господарства, поширюючись практично на всі країни світу, всі галузі виробничої та невиробничої сфер). Саме завдяки інтернаціоналізації виконуються головні умові збалансованого економічного розвитку: реалізація у матеріально-речовій та вартісній формах валового національного продукту (ВНП), піднесення якості людського розвитку тощо.

2. Поняття міжнародної економіки, предмет, методи та структура курсу.

МЕ являє собою поєднання економічних відносин, що діють на національному та інтернаціональному рівнях. Вона виступає як системне утворення, яке має 2 основні складові:

• Економічні відносини, що складаються між суб’єктами господарської діяльності в межах кожної окремої країни світу

• Економічні відносини, які складаються між окремими державами або їх представниками.

Міжнародні економічні відносини – відносини, які складаються між суб’єктами міжнародної економіки на основі виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних благ і надання послуг.

Предметом вивчення МЕ є угоди, які укладаються резидентами різних суверенних держав.

Субєкти МЕ: фіз. Та юр особи, держава в особі уряду, транснаціональні корпорації, міжнародні організації.

Стр-ра МЕ може розглядатися в двох напрямах: 1 – передбачає виділення складових МЕ за найбільш загальними показниками господарського розвитку та політико-соціальної орієнтації . 2 – ґрунтується на наступних принципах : - економічний принцип – передбачає поділ МЕ на 2 рівні. До 1 рівня належать розвинені промислові країни, аграрні, аграрно-промислові та промислово-аграрні. На 2 рівні виділяють економічно розвинені , нові індустріальні та країни, що розвиваються.

• Принцип ступеня розвитку ринку: країни з розвиненою ринковою економікою, країни з ринковою економікою, країни з перехідною економікою, країни з центрально-керованою економікою.

• Організаційний принцип : різноманітні інтеграційні обєднання країн та окремі групи країн світу

• Соціально-економічний - дослідження стр-ри МЕ проводиться за ознакою рівня цивілізованого розвитку: країни наукової епохи, країни технологічної епохи, країни виробничої епохи.

• Регіональний – стр-ра МЕ розглядається за територіальним розміщенням груп країн світу

• Принцип аналізу складових МЕ, виділяються окремі групи країн за рівнем середньорічного доходу на душу населення.

Для дослідження міжн-них явищ і процесів використовуються різні методи

• Наукова абстракція

• Аналіз і синтез

• Мікро- і макро- аналіз

• Математичний

• Статистичний

• Графічний

3. Проблеми інтегрування України у світовий економічний простір.

З точки зору інтеграції України в систему МЕВ є очевидним, що Україна маючи значні запаси корисних копалин, вигідне геогр положення, родючі с/г землі, має сприятливий економічний клімат, проте є ряд недоліків:

несприятливий інвестиц клімат, який знижує нац. Конкурентноспром. на ринках к-лу; несприятливі умови для попиту на укр. продукцію на внутріш ринку (неплатоспроможність підп-в і населення і т. ін.); відсутність або слабкість конкуренції в окремих галузях економіки через високий рівень монополізму; відсутність досвіду державності, нерозробленість політико-правових регуляторів та інструментів, нерозвин ринкових відносин, запас соц витримки населення, який виснажується, розміщення в регіоні, що хар-ся інтеграцією високого рівня, конкурентність щодо аналогічних інтересів країн східної Європи.

Суттєвими передумовами глобальної інтеграції є формування ри­нку цінних паперів, грошового, кредитного, валютного, які в Україні ще не достатньо розвинені. Серйозною перешкодою глобальної інтегра­ції є архаїчна, здеформована структура економіки. Переважання важ­кої промисловості, галузей ВПК робить її енерго-, ресурсо- і сировиннопоглинаючою, вкрай неефективною і непристосованою до взаємодії із світогосподарськими глобальними процесами. Структурні зру­шення гальмуються низькою інвестиційною активністю. В радикальній реструктуризації економіки не обійтись без участі капіталу ТНК, між­нар валютно-фінансових орг-цій, міжнародної взаємодії з метою виходу на міжнародні норми і стандарти.

Проблеми у зовнішньоекономічній діяльності: 1.Структура експорту орієнтована на товари з низьким ступенем переробки, що їх виготовляють у низько динамічних секторах світової ек, стосовно яких в ЄС застосовують протекційні заходи Спотворена структура імпорту, де в останні роки високотехнологічні засоби в-ва замінювалися ввезенням готових спо­живчих товарів, випуск яких існує або має би бути налагоджений безпосередньо в Україні. 2.Проблема торговельних стосунків України з країнами ЄС: хронічна дефіцитність торгівлі, відсутність помітних зрушень у товарній структурі, обмеження щодо подальшого нарощування експорту.

3.Застосування щодо українських товарів дискримінаційних антидемпінгових торгово-обмежувальних заходів, що вкупі з високою часткою експорту у ВВП та обмеженністю його структури, робить економіку дуже вразливою до впливу зовнішніх чинників.

4.Значна частка у імпорті енергоносіїв, що робить державу економічно залежною та надає можливість країнам-імпортерам впливати на прийняття важливих макроекономічних рішень

5.Недостатній розвиток систем сертифікації та контролю якості експортної продукції при зростанні на світових ринках вимог не тільки до науково-технічних параметрів , а і до споживчих та екологічних характеристик, що примущує вітчиз експортерів збувати свою продукцію за зниженими, а то і демпінговими цінами.

6. Відсутність досвіду та спец. знань щодо виходу на світові ринки у більшості підприємств, низький рівень маркетингової діяльності, нескоординованість дій на державному рівні.

7.Критично недостатнє інвестування ексортноорієнтов. проектів за рахунок внутрішніх ресурсів та обмежені можливості викор. з цією метою іноземних інвестицій і кредитів внаслідок низького міжнар рейтингу надійності України.