31. Міжнародне науково-технічне співробітництво: сутність і напрямки розвитку

По каналах міжнародних зв'язків в області обміну науково-технічними досягненнями відбувається передача науково-технічної інформації у формі знань і технології, тобто навичок, способів виробництва, конструкцій нових виробів.  Обмін новими знаннями дає можливість потенційним партнерам по науково-технічному обміні орієнтуватися в напрямках розвитку науки і техніки, одержувати загальні зведення про наявні досягнення в різних галузях науки і виробництва.  Передача науково-технічної інформації відбувається в основному на некомерційній основі і  створює  можливості для розвитку  майбутньої  торгівлі технологіями. 

Розвиток такого прогресивного  явища  як  некомерційний обмін науково-технічними знаннями в міжнародному масштабі стримується поруч факторів:

мілітаризація наукових досліджень;

перехід на роботу з наймання до власника  капіталу  науково-технічних кадрів, у результаті чого їхня робота засекречуєтся або оформляється як власність роботодавця;

універсальна  попередня  цензура публікацій науковців.

В більшості країн нова технологія  захищається  одним  або декількома правовими інструментами:      1. Патент - свідчення,  видаване  компетентним  урядовим органом  винахідникові і його монопольне право, що засвідчує, на використання цього винаходу.  Термін дії  патенту 15-20 років і тільки на території тієї країни, де він виданий.      2. Ліцензія - дозвіл,  видаваний власником  технології (ліцензіаром),  захищеної або незахищеної патентом, зацікавленій стороні (ліцезіату) на використання цієї технології протягом визначеного часу і за визначену плату.      3. Копірайт (право відтворення) - ексклюзивне право автора літературного, аудіо- або відео-твору на показ і відтворення своєї роботи.      4. Товарна марка - символ визначеної організації, що використовується для індивідуалізації виробника товару і  який не  може бути використаний іншими організаціями без офіційного дозволу власника.

31. Світовий валютно-фінансовий ринок: поняття, функції, види ринків

Валютні ринки — це офіційні центри, де відбувається купівля-продаж валют на основі попиту і пропозиції.

В організаційному плані валютний ринок — це множина великих комерційних банків та інших фінансових закладів, зв´язаних складною мережею сучасних засобів зв´язку, за допомогою яких здійснюється торгівля валютою і платіжними документами в іноземних валютах.

Основними функціями світового валютного ринку є:

—здійснення зовнішньоторговельних операцій;

—регулювання валютних курсів;

—валютний кліринг; Валютний кліринг — це угоди між урядами двох або декількох країн про обов´язковий залік взаємних міжнародних вимог і зобов´язань. Зумовлений валютний кліринг великими масштабами міжнародної торгівлі.

—страхування (хеджування) валютних ризиків; Страхування, або хеджування, валюти — це дії, спрямовані на недопущення ні чистих активів, ні чистих пасивів у даній валюті. Згідно з фінансовою термінологією страхування означає дію з недопущення двох видів відкритих позицій в іноземній валюті — довгих позицій (володіння довгостроковими активами в іноземній валюті) і коротких позицій (володіння іноземною валютою в більших обсягах, ніж необхідно в короткостроковому плані).

—      отримання прибутків (спекуляція) на різниці валютних курсів.

Валютні ринки поділяються на такі види: національні, регіональні, світовий. Національні валютні ринки становлять собою відносини між суб'єктами господарської діяльності з приводу купівлі-продажу окремих іноземних валют, які конвертуються в даній країні. Регіональні валютні ринки становлять собою відносини між суб'єктами світового господарства з приводу купівлі-продажу іноземних валют, які діють в регіоні наприклад, на Європейському валютному ринку здійснювалася купівля-продаж екю (а тепер - євро країнами ЄС з метою використання у взаємних розрахунках). Світовий валютний ринок становить собою сукупність відносин, що здійснюються в світових фінансових центрах з приводу купівлі-продажу іноземних валют і платіжних документів в іноземній валюті. На сьогодні світовими центрами по торгівлі валютою і платіжними документами є Лондон, Нью-Йорк, Франкфурт-на-Майні, Париж, Цюріх, Токіо, Сінгапур, Гонконг, Бахрейн.