28. Форми міжнародного руху капіталів

Однією з основних форм міжнародних економічних відносин є міжнародний рух капіталу. Капітал є тим ресурсом, без якого неможливе виробництво будь-якого товару, створення матеріальних благ. Переміщення його за кордон у виробничій, грошовій чи товарній формі веде до утворення іноземної власності чи іншої форми зобов´язань, які дають право на систематичне отримання прибутків. Країна може приймати та інвестувати за кордон підприємницький капітал, давати і отримувати міжнародні позики. Приплив капіталу з-за кордону є одним з джерел фінансування імпорту.

За джерелами походження міжнародні потоки капіталу поділяються на державні (офіційні) й недержавні (приватні).

Державний капітал — це засоби з державного бюджету, які спрямовуються за кордон або приймаються з-за кордону за рішенням уряду чи міжурядових організацій. До них належать державні позики, гранти та різні види дарунків чи допомоги, які надаються однією країною іншій за міжурядовими угодами.

Недержавний (приватний) капітал — це засоби приватних фірм чи організацій, які спрямовуються за кордон або отримуються з-за кордону за рішенням їх керівних органів. Це — інвестиції капіталу, надання торгових кредитів, міжбанківське кредитування тощо. 

У першому випадку джерелом капіталу є засоби державного бюджету, а у другому — власні або залучені кошти приватних фірм. У першому випадку рішення про переміщення капіталу за кордон приймає уряд спільно з парламентом, а у другому — уряд має право його регулювати і контролювати.

За характером використання капітал поділяється на:

а) підприємницький;

б) позиковий.

Підприємницький капітал — це засоби, які вкладаються у виробництво для отримання доходу. Вивезення підприємницького капіталу означає створення власниками капіталу підприємств на території іншої країни.

Позиковий капітал вивозиться за межі країн у вигляді надання позик на короткий чи довгий строк для отримання відсотка.

29. Переваги та недоліки прямих іноземних інвестицій

ПЕРЕВАГИ:

- Отримання нових технологій;

- Полегшення і розширення НИОКР;

- Швидкий розвиток виробництва

- збільшення кваліфікованих кадрів

- розвиток сфери послуг

- створення додаткових робочих місць

- поповнення держбюджету

- отримання іноземного досвіду господарювання.

НЕДОЛІКИ:

- вивіз сировини

- конкуренція з місцевим виробництвом

- вивіз прибутку з країни

- іноземне втручання в банківські справи

- захват іноземним капіталом основних сфер економіки, однобічний її розвиток

- втрата контролю над частиною національного ринку для національних виробників

- часткова втрата політичної свободи.

30. Економічні ефекти прямих іноземних інвестицій

31. Іноземні інвестиції в Україні і перспективи розвитку міжнародної підприємницької діяльності

Іноземні інвестиції - цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об’єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту. Принаймні так зазначено у декреті Кабінету Міністрів України «Про режим іноземного інвестування» та Законі України «Про іноземні інвестиції».

Іноземні інвестори:

юридичні особи, створені за законодавством іншим, ніж законодавство України;

фізичні особи, які не мають постійного місця проживання на території України;

іноземні держави, міжнародні урядові і неурядові організації;

інші іноземні суб’єкти господарської діяльності, які визнаються такими чинним законодавством України.

Слід звернути увагу, що серед десяти найбільших прямих інвесторів є чотири офшорні зони — Кіпр, Віргінські острови, Швейцарія та Ліхтенштейн.

Практика залучення іноземних інвестицій в Україну засвідчує, що обсяг капіталовкладень значно відрізняється в різних її регіонах. Інвестори, як правило, надають перевагу промислово розвинутим і географічно вигідно розташованим регіонам. Так, у Києві зосереджено 30 % усіх прямих іноземних інвестицій у 1999р., у Київській області — 9,3 %; Запорізькій — 8,2 %; Одеській — 6,6 %; Дніпропетровській — 6,4 %; Донецькій — 6,4 %, в решті регіонів — 25,5 %.

Аналізуючи залучення іноземних інвестицій в Україну, можна зазначити, що галузева структура прямих іноземних інвестицій становить близько 55 % прямих іноземних інвестицій, з них до 2 % у первинному секторі, 53 % — у вторинному, в т.ч. у харчовій промисловості — 22 %, у машинобудуванні та металообробці — 13 %, у третинному секторі — майже 40 %, у т.ч. у сфері внутрішньої торгівлі — 21 %.

Загальновідомо, що інвестиційна активність та економічне зростання — взаємопов´язані процеси. Економічне зростання залежить від інвестиційної активності і навпаки.

Зростанню іноземного інвестування в будь-яку країну сприяє нормальний інвестиційний клімат.

Спеціалісти вважають, що основними перешкодами на шляху вкладення інвестицій в Україну є:

—нестабільність законодавства;

—значна зв´язаність економіки на колишніх республіках СРСР, переважно Росії;

—нерозвиненість інфраструктури, особливо транспортної та телекомунікаційної мереж;

—незбалансованість економіки;

—неспроможність влади дотримуватись взятих на себе зобов´язань;

—невідповідність організаційних управлінських форм світовим;

—економічна і політична нестабільність;

—корупція.

Міжнародна підприємницька діяльність (міжнародний бізнес, міжнародне підприємництво) стала в останній час об'єктом багатьох досліджень. Будь-які підприємства, фірми, кооперативи та їх об'єднання незалежно від форми власності повинні мати вихід на зовнішній ринок. Тільки в цьому разі вони зможуть брати реальну участь у міжнародних економічних процесах.

Загальними мотивами, що спонукають окремих суб'єктів господарювання брати участь у міжнародному бізнесі, є можливість розширення продажу товарів, придбання (використання) нових джерел ресурсів, диверсифікація виробництва. Постійна присутність на міжнародному ринку дає змогу підприєм-ствам (фірмам) значно збільшувати свій зиск, отримувати великі прибутки. Розвиток міжнародної підприємницької діяльності може бути зорієнтований і на реалізацію довгострокових власних інтересів, коли цілі забезпечення і збе-реження повної прибутковості не є пріоритетними.

Розвиток міжнародного бізнесу обумовлює необхідність існування ефективного регулювання його на державному, національному на наднаціональному рівнях. Передовсім детального розгляду потребує державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні, яке відіграватиме винятково важливу роль у реформуванні економіки і підвищенні ефективності використання сучасної системи господарювання.

Метою такого регулювання є: забезпечення збалансованості сфер та галузей країни в умовах максимальної свободи міжнародного руху товарів та факторів їх виробництва; стимулювання розвитку зовнішньоекономічних зв'язків суб'єктів підприємницької діяльності; створення передумов для широкої інтеграції національної економіки у світове господарство; захист національних економічних інтересів в цілому і окремих суб'єктів міжнародного бізнесу зокрема; створення рівних можливостей усім суб'єктам міжнародного бізнесу.