29. Переваги та недоліки прямих іноземних інвестицій.

ПЕРЕВАГИ:

- Отримання нових технологій;

- Полегшення і розширення НИОКР;

- Швидкий розвиток виробництва

- збільшення кваліфікованих кадрів

- розвиток сфери послуг

- створення додаткових робочих місць

- поповнення держбюджету

- отримання іноземного досвіду господарювання.

НЕДОЛІКИ:

- вивіз сировини

- конкуренція з місцевим виробництвом

- вивіз прибутку з країни

- іноземне втручання в банківські справи

- захват іноземним капіталом основних сфер економіки, однобічний її розвиток

- втрата контролю над частиною національного ринку для національних виробників

- часткова втрата політичної свободи.

30. Економічні ефекти прямих іноземних інвестицій.

Торгівля для кожної країни має сенс лише тоді, коли вона отримує якийсь виграш від цієї торгівлі. По своїй структурі він складається з виграшу від обміну і виграшу від спеціалізації. Виграш від обміну – переваги, які країна отримує лише через те, що вона вступила у торгівельні відносини з іншою країною. Виграш від спеціалізації – переваги, що країна отримує через те, що в умовах торгівлі вона зосередила свої зусилля на виробництві товарів, за якими вона має відносну перевагу.

Якщо врахувати, що попит на товар в кожній із торгуючих країн може бути різним, то виграш розподіляється також в нерівній пропорції. Чим ближча ціна торгівлі до цін, що існували до торгівлі, тим менший виграш цієї країни від торгівлі. А якщо відносні ціни до торгівлі були однакові в кожній з країн, то ніякої торгівлі і виграшу не буде зовсім.

Графік: Країна-експортер виграє зону МСР, а імпортер капіталу – виграє МТС.

31. Стан іноземного інвестування в економіці України

Стабільні взаємовигідні зв'язки з індустріальними країнами світу необхідні для того, щоб швидше подолати економічну кризу. Адже лише залучивши до перебудовчих процесів у національному господарстві зарубіжних інвесторів, придбавши нові технології випуску продукції та заручившись підтри­мкою міжнародних організацій, можна сподіватися на успіх. Тим більше, що приклади Угорщини, Польщі, країн Прибалтики свідчать про ефективність такого шляху.

Збільшення іноземного інвестування, що можливе лише за умов покращання інвестиційного клімату, який в Україні залишається несприятливим. Так, існуючий в Україні інвестиційний клімат, тобто сукупність факторів, які враховують потенційні інвестори при прийнятті рішення щодо інвестування залишається вкрай незадовільним.

Обсяг іноземних інвестицій в економіку України становить 584 млн. дол. В тому числі інвестиції з країн СНД та Балтії становили 41 млн. дол., з інших країн світу - 752 млн. дол. Прямі іноземні інвестиції в економіку України надійшли з 110 країн світу, і їх загальний обсяг на 2001 р. становив 3865,5 млн. дол. Найбільші обсяги іноземних інвестицій внесено: нерезидентами із США, Кіпру, Нідерландів, Російської Федерації, Великобританії, Німеччини, Віргінських островів (Британія), Кореї, Швейцарії. На ці країни припадає 71% загального обсягу прямих інвестицій, вкладених в Україну. Великий інтерес до вкладення капіталу в інвесторів викликають такі галузі економіки України, як харчова, внутрішня торгівля, машинобудування та металообробка, фінанси, кредит і Страхування, паливна Промисловість. Стосовно притоку іноземні інвестиції слід зауважити, що в Україні в 2000-2001 рр. для цього вже створені певні передумови (перехід до стадії економічного зростання, стабілізація курсу національної валюти, помірний рівень інфляції та стабілізація цін виробників), але це не забезпечить значного збільшення їх обсягу. Для залучення іноземних інвесторів потрібно суттєве поліпшення інвестиційного клімату, шляхом удосконалення законодавчої бази, а також звільнення України від іміджу країни з занадто високим рівнем корумпованості. Крім того, практика інших трансформаційних країн свідчить про те, що іноземний капітал не приходить в галузі тонких технологій та інноваційні сфери, а зосереджується у сферах з швидкою віддачею: мобільний зв’язок, переробку сільської продукції, харчову промисловість таке інше. Тому розвиток високотехнологічних галузей нашої економіки може розраховувати лише на приток власного капіталу. Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій в Україну на І січня 2002 р. становив 4406,2 млн. дол. США. Інве­стиції надійшли зі 113 країн. 57,7% від загального обсягу прямих інве­стицій припадає на такі країни: США - 16,6%, Кіпр-10,8, Великобри­танія - 9,5, Нідерланди - 8,4, Росія - 6,7, Німеччина - 5,7%. Найпривабливіші галузі: харчова промисловість та переробка сільськогосподарських продуктів - 795,9 млн. дол. (18,1% від загаль­ного обсягу інвестицій), оптова торгівля і посередництво в торгівлі -648,1 млн. дол. (14,7%), фінансова діяльність -361,3млн. дол. (8,2%) машинобудування (виробництво машин, електричного, транспортного та електронного устаткування} - 345,6 млн. дол. (7,8%).

Іноземні інвестиції вкладено у 8168 об'єктів. Майже 80% їх отримали підприємства м. Києва (1522,0 млн. дол.), АР Крим (162,9 млн. дол.) та семи областей: Київської - 351,1 млн.дол., Донецької-334,8 млн.дол.. Дніпропетровської-311,9 млн.дол., Запорізької - 249,6 млн.дол., Одеської - 236,0 млн.дол., Львівської -168,4 млн.дол., Харківської -166,5 млн. дол.

33. Миграция рабочей силы: суть, причины возникновения, формы. Миграция рабочей силы – переселение трудоспособного населения из одних государств в другие сроком более чем на год, вызванное причинами экономического хар-ра. Формы миграции: -иммиграция – въезд трудоспособного населения в данную страну из-за рубежа. -эмиграция – выезд трудоспособного населения из данной страны за ее пределы. -миграционное сальдо – разность иммиграции из страны и эмиграции в страну -«утечка мозгов» - м/нар миграция высококвалифицированных кадров. -реэмиграция – возвращение эмигрантов на родину на постоянное место жительства. М/нар миграция рабочей силы может осуществляться как по экономическим, так и по внеэкономическим причинам. В число последних включаются политические и религиозные причины, объединение и распад государств, природные бедствия, войны, экологические проблемы и причины личного хар-ра. Под экономическими причинами главным образом понимаются межстрановые различия в оплате труда.

34. Масова міграція населення стала одним з характерних явищ життя світового співтовариства другої половини XX століття. Вона являє собою переміщення людей через кордони певних територій зі зміною постійного місця мешкання або поверненням до нього. Міжнародна (зовнішня) міграція існує в різних формах: трудовій, сімейній, рекреаційній, туристичній й ін. Міжнародний ринок робочої сили охоплює різноспрямовані потоки трудових ресурсів, що перетинають національні границі. Міжнародний ринок праці поєднує національні і регіональні ринки робочої сили. Міжнародна міграція робочої сили у другій половині ХХ століття стала важливою частиною процесу інтернаціоналізації міжнародного господарчого життя. Міжнародний ринок робочої сили існує поряд з іншими світовими ринками: наприклад, товарів і послуг, капіталу. Робоча сила, переміщаючи з однієї країни в іншу, пропонує себе як товар, здійснює міжнародну трудову міграцію. Трудовий потенціал, що є найважливішим фактором виробництва, шукає свого найефективнішого використання в рамках як національної, так і міжнародної економіки. Тому цілком доречним є висновок, що міжнародний ринок робочої сили існує у формі трудової міграції. Згідно з розробленою Міжнародною організацією Праці класифікацією, міжнародна міграція має такі види: 1)праця за контрактом, коли чітко обумовлений термін перебування у країні, що приймає. 2)професіонали, яких відрізняє високий рівень підготовки, наявність відповідної освіти та практичного рівня роботи; 3)нелегальні іммігранти, іноземці з простроченою або туристичною візою, що займаються трудовою діяльність; 4)переселенці, тобто ті, хто приїжджають на постійне місце мешкання, як правило, у розвинені країни; 5)біженці – особи, що мусять емігрувати через загрозу життю та діяльності. Причинами міграції робочої сили є фактори як економічного, так і неекономічного (політичні, національні, релігійні, расові, сімейні тощо). Причини економічного характеру полягають у різному рівні розвитку окремих країн, що спричиняє переміщення робочої сили з країн із низьким рівнем життя туди, де рівень вищий. Об'єктивно можливість міграції з'являється внаслідок національних розходжень в умовах заробітної плати. Істотним економічним фактором, що визначає міграцію робочої сили, є наявність органічного безробіття в деяких країнах, насамперед, слабко розвинутих. Важливим фактором міжнародної трудової міграції є вивіз капіталу, функціонування міжнародних корпорацій. Транснаціональні корпорації сприяють по'єднанню робочої сили з капіталом, здійснюючи або рух робочої сили до капіталу, або переміщають свій капітал у перенасичені таким ресурсом, як праця, регіони. Основу міграційних потоків становлять робітники, меншою мірою – службовці, спеціалісти та вчені.