Тема: Угон колії й пристрої проти угону.

План

1 Коли відбувається угон колії

2 Пристрої протиугону

3 Станційні протиугони

л.1, ст. 42-44

Методичні вказівки:

В даній темі розглядають рівнобіжний зсув міжколійя. Під час вивчання даної теми необхідно звернути увагу на т

Подовжнє переміщення, рейки щодо шпал або переміщення рейок разом із шпалами під впливом подовжніх сил, що виникають при русі поїздів, називають угоном колії. Він виникає через наявність опору коліс при руху поїзда, сил гальмування, ударів коліс у стиках, температурних змін довжини рейок і вигину рейок під навантаженням, що рухається. Викрадення шляху в більшому ступені виникає на ухилах і на гальмових ділянках. Він руйнує баластову призму, викликає поломки рейок і скріплень. інтенсивний знос шпал, перекіс рейок шпальної клітки і, як наслідок, зміна ширини колії й інших несправностей, що загрожують безпеки руху поїздів.

Зменшити інтенсивність угону колії можна ретельним обслуговуванням, тому що рівний шлях із щільно підбитими шпалами, без звивин у плані чинить менший опір рухові, зменшує силу ударів коліс при перекочуванні їх через стики й величину прогину. рейок.

Угон буде також зменшений, якщо костиль у проміжних скріпленнях будуть добиті і болти підтягнуті, тому що це утрудняє ковзання рейок по підкладках. Заміна піщаного й гравійного баласту щебеневим майже вдвічі збільшує опір викраденню рейко-шпальної решітки по баласту. Однак для запобігання угону колії цілком необхідно, щоб сама конструкція верхньої будови колії чинила достатній опір угону. Застосування пружинних проміжних скріплень, що забезпечують досить сильне притиснення рейок до опор, розташування опор на щебеневому баласті забезпечують стабільність рейко-шпальної клітки без спеціальних протиугонів.

Якщо конструкція проміжних скріплень не володіє в достатній мірі протиугінною властивістю, як, наприклад, костильні скріплення змішаного типу, то для запобігання угону рейок щодо шпал застосовують протиугони. Найкращими є пружинні протиугони (мал. 26, а), що репрезентують собою пружинну скобу, що ударом костильного молотка прикріплюється до підошви рейки поруч зі шпалою по напрямку викрадення. На одній рейковій ланці довжиною 25 м установлюють до 40 пар протиугонів, кожний з яких створює опір зрушенню 5—6 кН.

Застосовують також самозаклинний протиугін, (мал. 26, б), що складається з вузької скоби і клина, що має на кінці упор для передачі зусиль на шпалу. Самозаклинні протиугони ставлять клинами усередину колії тому їх виготовляють окремо для лівої й правої нитки колії. В міру зрушення рейки такий протиугін заклинюється все сильніше, збільшуючи опір зрушенню.

Станційні колії також надійно закріплюють від угону. Колії однобічного руху поїздів, гіркові і сортувальні закріплюють постановкою на кожну ланку 18 пар протиугонів при щебеневому і 20 пар при піщаному баласті. На коліях двостороннього руху ставлять 14 пар протиугонів на ланку в одному напрямку і 14 пар — в іншому. Інші станційні колії і стрілочні переводи закріплюють від угону в міру необхідності.

Мал. 26. Протиугони: а- пружинні, самозаклинюючі.

Запитання для самоконтролю:

1. Що називається угоном колії?

2. Від чого виникає угону колії?

3. Де найчаще виникає угон колії?

4. Коли застосовують протиугони?

5. Які найкращі протиугони?

6. Які є протиугони?

7. Що являє собою самозаклинний протиугін?

Самостійна робота № 1.4.1