17. Еволюція поняття „музей".

17. Термін «музей» від давньогрецького слова «музейон» – «місце, присвячене музам». Цим словом греки позначали своєрідні культурно-релігійні осередки, що, зокрема, мали деякі ознаки сучасних музеїв, архівів, бібліотек, оскільки в них накопичувалися й вивчалися різноманітні колекції рукописів, природних об’єктів, творів мистецтва та ін. (наприклад, Александрійський музейон). У XV–XVI ст. слово «музей» використовувалося щодо колекцій старожитностей та творів мистецтва. У XV-XVII ст. поширення набувають кунсткамери. В цей час зібрання рухомих старожитностей та об’єктів природи починають усвідомлюватися як джерела знань, що породжує потребу у відповідній інституції, яка б забезпечувала їх ефективне використання. Так, серед інтелектуалів XVII ст. виникає ідея «musaeum» – закладу, в якому мав бути зібраний комплекс джерел, необхідних для наукового пізнання. Зазначена ідея знайшла своє втілення у ІІ пол. XVII ст., коли у 1661 р. було створено музей при Базельському університеті, а у 1683 р. – при Оксфордському. Таким чином, процес передачі зібрань кунсткамер у відання навчальних закладів і, як наслідок, актуалізації джерельно-наукової та освітньо-виховної функції предметів старовини був важливим етапом в перетворенні старожитностей у музейні пам’ятки. Протягом XVIII-ХІХ ст., із усвідомленням просвітницької ролі пам’яток виникає необхідність у відкритті музеїв для аудиторії. Поодинокі приклади відкриття музеїв у XVII – XVIII ст. набувають масового характеру в XІX ст. На поч. ХХ ст., із утворенням музейних мереж та оформленням музейної справи, конституювання явищ музею та музейної пам’ятки завершується і починається етап їх наукового осмислення. У 20-х рр. ХХ ст. В.В.Дубровський одним із перших запропонував наукову дефініцію поняття «музей».

18. Роль наукових товариств у створенні музеїв України /XIX ст./.

Завдяки діяльності наукових товариств починається наукова систематизація пам′яток. Наукові товариства проводили серйозні дослідження архівів, бібліотек, пам′яток археології, стародруків та ін., що сприяло створенню музеїв. Перші наукові товариства посіли на Півдні України: Одеське товариство історії і старожитностей,створене у 1839р. Його завданнями було виявлення,вивчення і опис пам′яток Одеського краю,проводились дослідження із публікаціями, експедиції по вивченню пам′яток історії, археології, архітектури. Одеський археологічний музей було започатковано приватними пожертвами. Після відкриття музею міський одеський музей передав свою археологічну колекцію. До складу Одеського археологічного музею ввійшла археологічна збірка Миколаївського чорноморського Депо. Музей являв собою науково-дослідну установу. Товариство видавало короткі покажчики по музею,які виступали і каталогами музейних збірок. У 1907р.у зв′язку з переїздом до нового приміщення з′явилась систематична експозиція за географічними районами,а в середині за хронологією. Результати досліджень видавали з 1844 р. «Записки Одеського товариства історії і старожитностей».

Комплексне вивчення Правобережжя почалось із створенням у 1843р. Київської археографічної комісії (комісія давніх актів). Вона збирала і вивчала унікальні писемні документальні пам′ятки, що стосувались теренів України 14-19 ст. Результати досліджень були викладені в праці «Архів Південно-Західної Русі». Вивчаються рухомі і нерухомі пам′ятки. У 1852р. створюється Центральний архів давніх актів.

На Правобережній Україні діяло товариство при університеті Св. Володимира з 1834р. Дослідження виконували науковці університету і входили в тимчасовий комітет по дослідженню старожитностей. В результаті в 1835р. відкрито перший музей при університеті Св. Володимира. Музей поповнювався, вів активну роботу, вважається першим археологічним музеєм.

Створюються Ніжинське, Харківське, Катеринославське, Керченське товариства при яких відкривалися музеї.

В 1872р. при Київській духовній академії було створено церковно-археологічне товариство. Головним завданням було вивчення церковної історії та археології. Результатом діяльності товариства став музей, який мав більше 20 тис. одиниць зберігання, вважався одним з найкращих в Росії.

Товариство дослідників Волині – краєзнавчого спрямування,засноване в 1900р. Товариство проводило наукові публічні збори, проводило науково-пошукові експедиції, збирало для Волинського музею колекції. В 1900р. під егідою товариства створено Волинський центральний музей в Житомирі. Члени товариства дослідників Волині досить активно комплектували музейні колекції.

На Заході діяло наукове товариство ім. Т.Шевченка. Діяльність його покладена на вивчення історії рідного краю. При ньому створена наукова бібліотека і музей краєзнавчого профілю.