10. Загальна характеристика положень Конвенції Ради Європи „Про охорону архітектурної спадщини" (1975 р.).

Загальна характеристика положень Конвенції Ради Європи «Про охорону архітектурної спадщини» 1975.

У конвенції зазначені вимоги щодо вивчення, збереження і охорони архітектурних пам’яток. Також говориться про те, що кожна пам’ятка архітектури повинна мати охоронну зону пам’ятки. Вільний доступ всіх до даного виду пам’яток спадщини. У разі потреби повинна проводитись вчасна консервація та реставрація архітектурних пам’яток, а також їх популяризація. Інвентаризація даного типу пам’яток, створення списків для обліку. Забезпечувати зберігання архітектурних пам’яток без огляду на політичну кон’юнктуру, сучасний економічний стан.

11. Музеєфікація пам’яток архітектури.

Музеєфікація - напрямок музейної діяльності, що полягає в перетворенні історико-культурних або природних об'єктів в об'єкти музейного показу з метою максимального збереження і виявлення їх історико-культурної, наукової, художньої цінності. Хоча музееефікаціей в широкому сенсі слова можна вважати перехід в музейне стан будь-якого об'єкта, термін, як правило, вживається по відношенню до нерухомих об'єктів, середовищні об'єктам та об'єктам нематеріальної спадщини.

Поняття "музеєфікація" вживав у своїх роботах ще Ф.І.Шміт, але утвердився цей термін в радянському музеєзнавства після Великої Вітчизняної війни в період широкомасштабних робіт з реставрації історико-культурної спадщини і організації музеїв-заповідників. В цей період прийнято було виділяти дві форми музеєфікації: "під музей", тобто використання пам'ятника під експозиції та музейні служби, і "як музей", тобто перетворення пам'ятника в самостійний об'єкт музейного показу. Сьогодні все частіше використовується часткова (або "м'яка") музеєфікація, не передбачає повного вилучення об'єкта з середовища побутування і допускає виконання ним початкових функцій (напр., музеї-храми, що знаходяться в спільному використанні музею та релігійної громади). Вибір форми і методів музеєфікації визначається типом пам'ятника, його історико-культурною цінністю і станом.

Найбільше число серед музеєфікувати об'єктів складають пам'ятники архітектури. В останні десятиліття ХХ ст. в сферу музеєфікації все найактивніший включаються пам'ятники археології, науки і техніки, природи. Важливою тенденцією розвитку сучасного музейного світу є неухильно зростаючий питома вага ансамблевих музеїв і середовищних музеїв, створених на основі музеєфікувати пам'ятників, які стають все більш численними і відвідуваними серед загального числа музеїв.

(підготував Михайло Копил)

12. Місце музеєзнавства в системі наук.

Музеєзнавтво є молодою науковою дисципліною. Його виникнення припадає на к. ХІХ ст. І пов”язується з публікацією статті Дж.Грессе „Музеологія як наука”. Однак конституювання музеєзнавтва як науки відбулося пізніше, уже на поч. ХХ ст.

Для сучасного єтапу розвитку науки характерні 2 тенденції: 1) інтеграції знання та його диференціації. В одних випадках це зумовлює появу нових наук, які виникають на стику раніше існуючих, або починають досліджувати невідомі раніше закономірності; 2) з іншого боку наука дисциплін перебуває на перетині природничих і суспільних наук. Такими, скажімо, є географія, кібернетика, етнічна антропологія, етноботаніка.

За багатозначністю свого предмета музеєзнавство належить до розгляду міждисциплінарних наук. Водночас є всі підстави віднести музеєзнавство до суспільних наук, оскільки предметом його дослідження є закономірності пов’ язані з процесами пізнання й передачі інформації за допомогою музейних предметів, а також із функціонуванням музею як соціокультуного інституту.

З огляду на те, що музеєзнавство володіє міждисциплінарними ознаками, його зв”язки з іншими науками мають інтегрований характер. Інакше кажучи, елементи різних дисциплін і специфічно музейні елементи, поєднуюючись, створюють нову якість. У процесі цієї взаємодії музеєзнавство для вирішення завдань свого предмета запозичило в трансформованому вигляді елементи мови та методи відповідних дисциплін. Взаємодіють у музеєзнавстві, насамперед, профільні дисципліни, а також педагогіка, психологія, теорія інформації, соціологія, джерелознавство.

Отже музеєзнавство є науковою дисципліною, що тільки формується: вона вивчає спецефічне музейне ставлення людини до дійсності та породжений нею феномен музею, досліджуючи процеси збереження соціальної інформації, її пізнання й передачі за допомогю музейних предметів, а також розвиток музейної справи і напрями музейної діяльності.