54. Поняття „об'єкт культурної спадщини". „пам'ятка історії та культури".

Об'єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти, інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.

Пам'ятка історії та культури - об'єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру пам'яток України;

55. Художня експозиція як феномен культури.

Музейна експозиція – основна форма музейної комунікації, освітньо-виховна ціль якої здійснюється шляхом демонстрації музейних предметів організованих, пояснених у відповідності до розробленої музеєм наукової концепції і сучасних принципів архітектурно-художніх рішень.

Формування художніх експонатів експозиційного рішення: 1.декоративний комплекс; 2.академічний ряд; 3.експонат у фокусі; 4.проблемна групіровка.

1. Експонат у декоративному комплексі цікавий тільки як виразник будь-якого вищого цілого. Експонат виступає не ізольовано, а у об’єднанні елементів у вищу ціль. Недоліки:твори мистецтва позбавляються свого одиничного, індивідуального значення і перетворюються у декоративний елемент в експозиції, відтворити інтер’єр, декоративний комплекс – енциклопедичний погляд на світ.

2. Основні приклади академічного ряду – систематизація;хронологія. Експозиція виступає як продукт історично-культурного процесу.

3. Експонат у фокусі: акцентування неповторного, індивідуального значення музейного предмету. Рішення цього завдання пов’язане з розвантаженням експозиції від другорядних речей.

4. Проблемна групіровка: основна мета:експонування наукової ідеї, але тільки творів. Експозиційна структура тут підпорядковується логіці розкриття теми.

56. Елліно-скіфське мистецтво іv ст. До н.Е.

На межі V-IV ст. до н.е. у Північному Причорномор’ї сформувався своєрідний декоративний стиль – елліно-скіфський. Основу композиції виробів в ньому становили грецькі образи і міфологічні сюжети. Еллінські ювеліри створювали речі, що ставали моделями для місцевих майстрів, які, засвоюючи художні та технологічні особливості виконання грецьких виробів, надавали їм регіональних рис.

Відповідно до традицій давньогрецького класичного мистецтва причорноморські художники виготовляли вишукані твори, прикрашені популярними серед скіфів образами та сюжетами: сцени шматування хижаками здобичі, поєдинку людини з чудовиськом, а також предмети із зображеннями культових та жанрових сцен. Так, на срібній чаші з кургану Гайманова Могила поміщено багатофігурну композицію, що включає сцени з життя вельможних скіфів. Вражає віртуозність виконання сюжету, реалістичність, „портретність” основних дійових осіб, майстерність тонкого гравірування у передачі рис обличчя, пасом волосся, в оздобленні одягу та зброї.

На золотому „шоломі” з кургану Передерієва Могила реалістично подано сцени битви старих скіфів з молодими: можливо, ілюстрація до однієї з переказаних Геродотом скіфських легенд. Привертають увагу і високий рельєф, і графічний малюнок – разом вони створюють живу картину, сповнену експресії.

Серед пам’яток, що становлять найцінніше джерело для вивчення духовного світу причорноморських кочовиків, визначне місце належить пекторалі – нагрудній прикрасі скіфського царя.(товста могила). Талановитий давньогрецький майстер-ювелір, використовуючи різні технічні прийоми – лиття за восковою моделлю, гравірування, скань, зернь, паяння, інкрустацію, – досяг особливої виразності у втіленні замовленої композиції. Сюжети, представлені на трьох ярусах - ”світах” пекторалі, мають складне символічне значення. Вражає реалізм, гармонійність та пропорційність образів, динаміка сцен боротьби тварин, завершеність форм і досконалість роботи. Яскравий жовтий колір і блиск золота, що уособлювало сонячне божество, неначе благословляє магічну модель зображеного на пекторалі скіфського світобудови.

В елліністичний період (кінець IV ст. до н.е. – І ст. н.е.) серед ужиткових речей побільшало предметів розкоші, ювелірні вироби стали вибагливішими і вишуканішими. У представників еліти скіфського суспільства увійшли в моду еллінські прикраси, декоративні елементи в оформленні головних уборів та одягу, спеціальний посуд для ароматичної олії. Тогочасні ювелірні вироби привертають увагу оригінальними формами й орнаментами. Витвори із золота стали набагато яскравішими завдяки інкрустації їх емаллю, коштовним камінням, кольоровим склом. Це явище дістало назву поліхромного стилю, який набув найбільшого поширення в сарматській культурі.

(підготувала Анна Кагадей)