26. Визначення поняття "музейний предмет".

Музейний предмет – основа всієї діяльності музею. 17ст. перші спроби дати визначення МП. Це вилучений із реальної дійсності предмет музейного значення, який включено до музейного зібрання. МП здатен довгий час зберігатися, він є носієм соц. або природничонаукової інформації, першоджерелом знань та емоцій культурно-іст. цінності і частини нац. надбання.

Предмет ставши музейним предметом:

1) стає пам’яткої історії та культури;

2) стає документальним свідченням, символом конкретного факту, події, явища, процесу;

3) відбувається реконструкція відносин у середовищі побутування;

4) виявляються властиві ознаки і характеристики;

5) набуваються нові зв’язки з іншими предметами подібними або відмінними;

6) музейний предмет включається в певний історичний контекст.

Властивості МП:

-інформативність(засиби масових інформацій)

-експресивність(викликання емоцій)

-атрактивність(привернення уваги)

-репрезентативність – здатність МП бути зразком, що найкращим чином представляє цілий ряд схожих з ним предметами та найбільш повно відображати явища зовнішнього світу.

-асоціативність – здатність викликати асоціації.

У сукупності ці властивості дають МП якість, яку називають музеальністю.

Ступінь вираженості вказаних властивостей дозволяє визначати музейну цінність. Прийнято виділяти наукову, історичну, меморіальну і художню(естетичну) цінність.

27. „Застосування сили чи примусу" як критерій здійснення реституції історико-культурних цінностей.

Реституція (від лат. – повернення до часу скоєння правопорушення) – використання правових засобів загальною метою яких є повернення до стану, який передував скоєнню правопорушення.

Здійснення реституції історико-культурних цінностей відбувається на основі 6 засад: засада права міжнародного публічного, засада ідентифікації, критерій застосування сили чи примусу, засада територіальна, засада формальної процедури, засада реституції компенсаторної.

Критерій застосування сили чи примусу. Примус може бути застосований в різних формах,доволі часто застосовується до пам′яток. Під повернення підпадають історико-культурні цінності, що були вивезені при використанні сили або при загрозі сили чи інших форм примусу.

Критерії застосування сили чи примусу:

-застосування фізичної сили;

-загроза застосування фізичної сили (не вважається загрозою наявність армії окупанта);

-реквізиція;

-конфіскація;

-примусове прийняття оплати (вимагає двосторонньої доказової бази);

-мародерство - массовий вивіз цінностей під час відходу з окупованих територій,проте є вийняток - власність колаборантів,звідси випадає і нормальна торгівельна діяльність.

28. Соціальні функції музеїв.

виявляються в комплектуванні першоджерел, безпосередньо зв’язаному з вивченням природи і суспільства; у науковому документуванні, дослідженні і збереженні музейних предметів; у створенні експозицій і виставок як характерних форм наукової популяризації; у науково-просвітницькій та гуманістично-виховній діяльності.

Соціальні функції:

1) документування – припускає цілеспрямоване відображення в музейного зібрання та музейних предметів різних фактів, подій процесів і явищ, які відбувались в суспільстві і природі;

Суть: музей виявляє і відбирає об’єкти природи і створені людиною предмети, які можуть виступати справжніми свідченнями, об’єктами реальності.

2) і 3) науково-дослідна та охоронна – передбачають постійний догляд за культурними цінностями, що проявляються у правельному розміщенні музейних предметів у фондосховищах, організація охорони, консервації, реставрації;

4) освіти і виховання – грунтується на інформатичних і експресивних властивостях предмету;

Вона обумовлена пізнавальними і культурними запитами суспільства. Здійснюється в різних формах експозиційної та культурно-освітньої роботи музеїв.

5) організації вільного часу – обумовлена суспільними потребами в культурних формах дозвілля і емоційній розрядці. (Дункан Камерон «Теорія музейної комунікації).