49. Поняття „музейна аудиторія".

Музейна аудиторія – це сукупність людей, включених у сферу культурно-освітньої діяльності музею.

Це поняття об’єднує не тільки реальних відвідувачів, що прийшли в конкретний музей, але й потенціальних відвідувачів, тобто людей, які взагалі ходять до музеїв.

Музейна аудиторія характеризується за наукою параметрів. Її соціально-демографічний аналіз передбачає виокремлення таких ознак, як освітній рівень, рід занять, стать, вік, місце проживання. Кожну з цих ознак необхідно брати до уваги при роботі з реальними і потенціальними відвідувачами, але як показують дослідження, ставлення до музею, його експозиції та програми визначаються, перш за все, освітнім рівнем.

З погляду частоти відвідання музею аудиторія може поділятися на нестабільну і постійну. Наявність у музеї постійного контингенту відвідувачів – показник успішності його діяльності та важливий чинник подальшого розвитку.

Музейна аудиторія досліджується і в контексті спрямованості її інтересів на певні форми культурно-освітньої діяльності музею. У цьому разі можна говорити про аудиторію виставок, тематичних вечорів і концертів, відвідувачів „вихідного дня” та ін.

На теренах колишньої Російської імперії, частину державного утворення якої складала і територія України, перші спроби аналізу музейної аудиторії мали місце на початку ХХ ст.

Проте систематичне її вивчення розпочалось з середини 20-х рр. ХХст. щонайбільшою масштабністю вирізнялися дослідження, що були проведені у Третьяковській галереї. Їх підсумком стало видання збірки ”Вивчення музейного глядача”(1928).

Важливим параметром характеристики музейної аудиторії є ступінь її підготовленості та схильності до сприйняття, що іноді має поняття „музейна культура відвідувача”. Йдеться про вміння людини орієнтуватися у музейному середовищі та сприймати специфічну музейну мову. Критеріями оцінки музейної культури можуть слугувати частота та вибірковість відвідання музеїв, цілеспрямований огляд експозиції і пам’яток, наявність попередньої інформації про музей.

Для отримання цих даних , які всебічно характеризують музейну аудиторію, необхідні соціологічні дослідження.

50. Типи музейних джерел.

Предмети що входять до складу музейних фондів, різняться своїми фізичними властивостями, а також способом фіксації інформації, що береться за основу під час організації їх вивчення та зберігання. Вирізняють 6 типів музейних предметів, або джерел:

- речові;

- образотворчі;

- письмові;

- фонічні;

- фото;

- кіно-джерела.

Речові: музейні предмети, що є речами, були створені людьми і мають певне утилітарне значення.

Образотворчі: це музейні предмети, що містять зафіксовану, за допомогою зорового образу інформацію (живопис, графіка, скульптура, креслення…..)

Письмові: музейні предмети, що містять зафіксовану за допомогою писемних знаків (букв, цифр) інформацію (хронічки, літописи, документи, літературні і публіцистичні джерела).

Фонічні: на яких за допомогою спеціальних технічних пристосувань зафіксована інформація у вигляді звуків, шумів, музики тощо.

Фото джерела: містять інформацію у вигляді зображення, отриманого за допомогою фотоапаратури (фото, негативи на склі, плівці, фото відбитки….)

Кіно-джерела: містять інформацію як динамічне зображення, що фіксується і відтворюється за допомогою технічних засобів.